Bezborodko Oleg. Biography

Stefania Turkevych (1898-1977) was born in L’viv, one of the cultural epicenters of Galicia. During her lifetime, Galicia was part of the Austrian Empire, then Poland, then part of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. This region bore the marks of Austrian, Hungarian, Lithuanian, Russian, and Polish influence and would soon witness the rise of the Soviet state. Turkevych’s father and grandfather were priests, and her mother was a pianist. Turkevych herself played piano, harp, and harmonium.1 Her prodigious talent led her to study in Vienna (1914-16; 1921-25), at the L’viv Conservatory (1918-19), and at the Prague Conservatory and the Ukrainian Free University in Prague (1930-34). Her early education was remarkably cosmopolitan.

Turkevych’s compositional language is unique.
Although one can hear the technical influence of Schoenberg and can detect certain expressionist tendencies, her music is generally quite lyrical, with occasional folk influence. This is typical of Turkevych’s style: she walks the line between tonality and expressionism—especially in her art songs—occasionally incorporating elements of pointillism and impressionism.
 
Turkevych displayed an early proclivity for composition. During her time at the L’viv Conservatory, she composed a series of liturgical works for the choir at St. George’s Cathedral, the mother church of the Ukrainian Greek Catholic Church.6 Shortly after marrying the rising Ukrainian-German expressionist painter Robert Lisowski in 1925,7 Turkevych moved to Berlin and studied composition privately with Arnold Schoenberg (1874-1951) and Franz Shreker (1878-1934). Turkevych earned a PhD in Musicology from the Ukrainian Free University in Prague in 1934, becoming the first woman from Galicia to receive a doctorate. Her boldly nationalistic dissertation was entitled “Ukrainian Folklore in Russian Operas.” She is now considered Ukraine’s first female composer.8 Immediately after receiving her PhD, Turkevych returned to L’viv, where she taught at the L’viv National Music Academy (sometimes called the L’viv Conservatory). She maintained this position until 1939, when she began working as a coach and accompanist at the L’viv National Opera alongside her sister, Irina Martynec (an opera singer). It was here that the two sisters met prima ballerina Daria NyzankiwskaSnihurowycz, who would become an important co-collaborator both in Ukraine and on Canadian soil more than 30 years later (for the premiere of Turkevych’s 1969 operaballet, Серце Оксани).

Колодуб Левко. Біографія

Лев (Левко) Миколайович Колодуб (1930, м. Київ - 2019, там же) - український композитор, педагог, музично-громадський діяч.
Зростав у музичній родині - мати композитора була оперною співачкою, а бабуся вчителькою музики.
Навчався як кларнетист в Харківській середній спеціалізованій музичній школі-інтернаті (клас Г. К. Рикова), згодом на композиторському (клас проф. М. Д. Тіца) і музично-теоретичному факультетах Харківської державній консерваторії (тепер Харківський державний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського). Після закінчення (1954) працює в Києві, викладає музично-теоретичні предмети у Київському державному інституті театрального мистецтва (1958-1960), а з 1966 р. у Київській державній консерваторії ім. П. І. Чайковського (тепер Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського), де очолює кафедру музично-інформаційних технологій (1997), згодом кафедру електронної і комп’ютерної музики (1998-2004). Голова Київської Національної спілки композиторів України (1994-1997). Лауреат численних нагород та премій, зокрема Національної премії України імені Тараса Шевченка (2010), премій імені Б. М. Лятошинського, імені М. І. Вериківського, імені Мар’яна та Іванни Коць.

Творчість Л. Колодуба надзвичайно багатогранна, відзначається жанровим розмаїттям і оригінальністю композиційних вирішень, багатством образної палітри та оркестрових тембрів, а також глибоким вкоріненням у фольклорний ґрунт.  Композитор вільно володіє багатим арсеналом музично-виражальних засобів – від надбань світової і української класики до найсучасніших авангардних пошуків і знахідок.

Композитор зробив великий внесок у розвиток симфонічних жанрів, є видатним симфоністом, якого характеризує глибина думки і рельєфно окреслена драматургія.  Автор 12-ти симфоній (зокрема «Шевченківські образи», «Симфонія в стилі українського бароко», Симфонія «Pro memoria» пам’яті жертв страшних лихоліть в Україні,), 20-ти оркестрових сюїт, симфонічної поеми «Великий Каменяр», двох українських карпатських рапсодій та багатьох інших творів. Автор опер («Дума про Турбаї», «Пробудження», «Незраджена любов», «Поет»), оперет («Веселі дівчата», «Місто закоханих», «Люблю тебе»), балету («Світанкова поема»), камерно-інструментальних  композицій для різних складів, концертних творів для духового оркестру та ансамблів мідних інструментів (понад 50), хорової музики (цикл «Прилуцькі пісні»), вокальних циклів, пісень для дітей, музики до кінофільмів, мультфільмів та вистав.

Література:
Загайкевич М. Левко Колодуб. Творчі портрети українських композиторів. Київ, 1973. 57 с.
Кияновська Л. Українська музична культура: Навчальний посібник. Львів, 2009. 356 с.



Творчість Л. Колодуба надзвичайно багатогранна, відзначається жанровим розмаїттям і оригінальністю композиційних вирішень, багатством образної палітри та оркестрових тембрів, а також глибоким вкоріненням у фольклорний ґрунт.  Композитор вільно володіє багатим арсеналом музично-виражальних засобів – від надбань світової і української класики до найсучасніших авангардних пошуків і знахідок. 
Turkevych displayed an early proclivity for composition. During her time at the L’viv Conservatory, she composed a series of liturgical works for the choir at St. George’s Cathedral, the mother church of the Ukrainian Greek Catholic Church.6 Shortly after marrying the rising Ukrainian-German expressionist painter Robert Lisowski in 1925,7 Turkevych moved to Berlin and studied composition privately with Arnold Schoenberg (1874-1951) and Franz Shreker (1878-1934). Turkevych earned a PhD in Musicology from the Ukrainian Free University in Prague in 1934, becoming the first woman from Galicia to receive a doctorate. Her boldly nationalistic dissertation was entitled “Ukrainian Folklore in Russian Operas.” She is now considered Ukraine’s first female composer.8 Immediately after receiving her PhD, Turkevych returned to L’viv, where she taught at the L’viv National Music Academy (sometimes called the L’viv Conservatory). She maintained this position until 1939, when she began working as a coach and accompanist at the L’viv National Opera alongside her sister, Irina Martynec (an opera singer). It was here that the two sisters met prima ballerina Daria NyzankiwskaSnihurowycz, who would become an important co-collaborator both in Ukraine and on Canadian soil more than 30 years later (for the premiere of Turkevych’s 1969 operaballet, Серце Оксани).

Listen to music in the App 
Слухати музику в додатку