Bezborodko Oleg. Biography

Stefania Turkevych (1898-1977) was born in L’viv, one of the cultural epicenters of Galicia. During her lifetime, Galicia was part of the Austrian Empire, then Poland, then part of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. This region bore the marks of Austrian, Hungarian, Lithuanian, Russian, and Polish influence and would soon witness the rise of the Soviet state. Turkevych’s father and grandfather were priests, and her mother was a pianist. Turkevych herself played piano, harp, and harmonium.1 Her prodigious talent led her to study in Vienna (1914-16; 1921-25), at the L’viv Conservatory (1918-19), and at the Prague Conservatory and the Ukrainian Free University in Prague (1930-34). Her early education was remarkably cosmopolitan.

Turkevych’s compositional language is unique.
Although one can hear the technical influence of Schoenberg and can detect certain expressionist tendencies, her music is generally quite lyrical, with occasional folk influence. This is typical of Turkevych’s style: she walks the line between tonality and expressionism—especially in her art songs—occasionally incorporating elements of pointillism and impressionism.
 
Turkevych displayed an early proclivity for composition. During her time at the L’viv Conservatory, she composed a series of liturgical works for the choir at St. George’s Cathedral, the mother church of the Ukrainian Greek Catholic Church.6 Shortly after marrying the rising Ukrainian-German expressionist painter Robert Lisowski in 1925,7 Turkevych moved to Berlin and studied composition privately with Arnold Schoenberg (1874-1951) and Franz Shreker (1878-1934). Turkevych earned a PhD in Musicology from the Ukrainian Free University in Prague in 1934, becoming the first woman from Galicia to receive a doctorate. Her boldly nationalistic dissertation was entitled “Ukrainian Folklore in Russian Operas.” She is now considered Ukraine’s first female composer.8 Immediately after receiving her PhD, Turkevych returned to L’viv, where she taught at the L’viv National Music Academy (sometimes called the L’viv Conservatory). She maintained this position until 1939, when she began working as a coach and accompanist at the L’viv National Opera alongside her sister, Irina Martynec (an opera singer). It was here that the two sisters met prima ballerina Daria NyzankiwskaSnihurowycz, who would become an important co-collaborator both in Ukraine and on Canadian soil more than 30 years later (for the premiere of Turkevych’s 1969 operaballet, Серце Оксани).

Войтенко Олексій. Біографія

Олексій Сергійович Войтенко (1981, м. Київ) – український композитор, музикознавець, викладач, музично-просвітницький діяч.
До отримання вищої музичної освіти у Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського (НМАУ імені П. І. Чайковського), ні в музичній школі, ані в музичному училищі не навчався, закінчив бакалаврат в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут».
Під час навчання у політехніці грав в декількох аматорських рок-групах, захопився музикою композиторів Нової віденської школи, додекафонною технікою. Займався музичною самоосвітою: грав на різних інструментах, самотужки пізнавав таємниці теорії музики, гармонії та композиції. 
У 2002 році вступив до НМАУ імені П. І. Чайковського на кафедру композиції, у клас Юрія Іщенка. У 2007 році закінчив навчання, поступив до аспірантури на кафедру теорії музики (керівник Богдан Сюта), закінчив її в 2010. У 2012 року отримав запрошення працювати на цій же кафедрі як викладач, у тому ж році захистив кандидатську дисертацію. З 2014 року працював в музичному училищі (тепер Київська муніципальна академія музики імені Р. М. Глієра).

Стипендіат міжнародного Вагнерівського товариства (2004), дипломант композиторського конкурсу пам'яті Д. Д. Шостаковича за твір «Nóμoς I» (2006, м. Санкт-Петербург, Росія), лауреат стипендії київського міського голови для обдарованої молоді (2013), лауреат Премії імені Л. М. Ревуцького (2014). Член Національної спілки композиторів України (2011), співорганізатор фестивалю «Міжнародний Форум “Музика Молодих”» (2005, 2007 Київ, Україна), арт-директор фестивалю «Музична трибуна Київської молоді» (2008, Київ, Україна). Автор ряду музикознавчих та публіцистичних праць, дослідник творчості Н. Я. Мясковського.  

О. Войтенко автор численних симфонічних та камерно-інструментальних творів, значної кількості аранжувань для найрізноманітніших інструментальних складів, музики до ряду комп'ютерних ігор.

Твори композитора виконуються на багатьох українських фестивалях, а також за кордоном.
Творчий метод О. Войтенка - це нескінченний процес втілення елементів гри у взаємодії продуманого та інтуїтивного, свідомого та позасвідомого. Структурування музичного матеріалу вирішується поза рамками прийнятих канонів, полісистемним варіювання. Музика О. Войтенка носить медитативний характер.

Серед найважливіших творів композиторів: Симфонія № 1 «Tempus fugit» для фортепіано з оркестром, «Елегія» для фортепіано, «Nóμoς I» для 12-ти струнних (або великого струнного оркестру), «Silentium» епітафія пам'яті М.Я. Мясковського для марімби соло, клавесинний цикл «Речі не в собі», «Можливість острова» для фортепіано та струнного оркестру, «Lento» для камерного оркестру, «Homo Fugens» для 2-х фортепіано, Епітафія пам’яті В. Загорцева для фортепіано, «Музика Еріха Занна» цикл для квартету солістів та ін.

Література:
Юферова Г. В/ Художня логика твору "Homo fugens" Oлексія Войтенко // Київське музикознавство. 2017. Вип. 55. С. 122-143. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kmuz_2017_55_14
Сіренко Є. «Музика Еріха Занна» Олексія Войтенка: «вікно» у творчий всесвіт композитора // Музична наука на початку третього тисячоліття. Одеська національна музична академія імені А.В. Нежданової. 2018. Вип. 6. URL:
http://onmavisnyk.com.ua/uploads/editor/stud_issue/stud_6/e7947f699e8dedb14304d60763ecef03.pdf.



Твори композитора виконуються на багатьох українських фестивалях, а також за кордоном.
Творчий метод О. Войтенка - це нескінченний процес втілення елементів гри у взаємодії продуманого та інтуїтивного, свідомого та позасвідомого. Структурування музичного матеріалу вирішується поза рамками прийнятих канонів, полісистемним варіювання. Музика О. Войтенка носить медитативний характер.
Turkevych displayed an early proclivity for composition. During her time at the L’viv Conservatory, she composed a series of liturgical works for the choir at St. George’s Cathedral, the mother church of the Ukrainian Greek Catholic Church.6 Shortly after marrying the rising Ukrainian-German expressionist painter Robert Lisowski in 1925,7 Turkevych moved to Berlin and studied composition privately with Arnold Schoenberg (1874-1951) and Franz Shreker (1878-1934). Turkevych earned a PhD in Musicology from the Ukrainian Free University in Prague in 1934, becoming the first woman from Galicia to receive a doctorate. Her boldly nationalistic dissertation was entitled “Ukrainian Folklore in Russian Operas.” She is now considered Ukraine’s first female composer.8 Immediately after receiving her PhD, Turkevych returned to L’viv, where she taught at the L’viv National Music Academy (sometimes called the L’viv Conservatory). She maintained this position until 1939, when she began working as a coach and accompanist at the L’viv National Opera alongside her sister, Irina Martynec (an opera singer). It was here that the two sisters met prima ballerina Daria NyzankiwskaSnihurowycz, who would become an important co-collaborator both in Ukraine and on Canadian soil more than 30 years later (for the premiere of Turkevych’s 1969 operaballet, Серце Оксани).

Listen to music in the App
Слухати музику в додатку