Stefania Turkevych (1898-1977) was born in L’viv, one of the cultural epicenters of Galicia. During her lifetime, Galicia was part of the Austrian Empire, then Poland, then part of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. This region bore the marks of Austrian, Hungarian, Lithuanian, Russian, and Polish influence and would soon witness the rise of the Soviet state. Turkevych’s father and grandfather were priests, and her mother was a pianist. Turkevych herself played piano, harp, and harmonium.1 Her prodigious talent led her to study in Vienna (1914-16; 1921-25), at the L’viv Conservatory (1918-19), and at the Prague Conservatory and the Ukrainian Free University in Prague (1930-34). Her early education was remarkably cosmopolitan.
In this introductory release, the Ukrainian composer of young generation, Genevieve Stronska, opens up to the listener her multidimensional sound world, where acoustics and electronics exist not as opposites, but as a natural extension of each other. Nine works – three acoustic and six electro-acoustic – form a subtle, emotionally rich dramaturgy, in which music appears at the same time as an internal monologue and as a space for visual thinking.

Stronska’s work is distinguished by a special sensitivity to states and processes: fragile, often elusive, but deeply experienced. Her music does not so much tell stories as it captures impulses – short flashes of feelings that unfold into sound images. In this sense, each piece on the album is a kind of “spark” that triggers reflection.

Acoustic compositions – “Andante maestoso” from the miniature for string orchestra “Allusion-Variations”, as well as solo works “Anxiety” and “Monologue” for violin demonstrate the composer’s focus on emotions, as well as the tension of intonation and the breath of the phrase. Here, the dramaturgy is palpable, born from minimalist means and gradually gaining depth through nuance and silence.

The electro-acoustic layer of the release reveals another dimension of her thinking – spatial and visually associative: (obviously given as a sign of the artist’s fascination with photography and drawing). In the work “Apartness”, created during the lockdown, the everyday noises of one’s own space become the sound material. Isolation here turns into an experience of meeting oneself, and the familiar – into a source of a new auditory reality.

In the composition “Glass Crying”, sound and image merge into a deeply existential statement. The work, begun before a personal crisis and completed in its midst, transforms into a feeling of inner brokenness, a painful desire for life and at the same time the impossibility of stopping the destruction. This is music about fragility, which acquires almost physical tangibility.

“LvivONELINESS” – an interesting audiovisual sketch inspired by the composer’s first trip to Lviv – explores the state of loneliness among people. Through the combination of sound and video images of memory, a space emerges where the city appears as an internal landscape that returns in dreams.

Newer electronic works – “Angles” and “Morning” – unfold more abstract sound structures, where the feeling of time, light and movement is conveyed through changing textures and spatial effects.

Overall, this release outlines the key features of Genevieve Stronska’s authorial style: a combination of intimacy and conceptuality, a tendency towards interdisciplinarity, attention to psycho-emotional states and the ability to think with sound as an image. Her music exists on the border of the auditory and the visual, the personal and the universal, inviting the listener not only to hear, but also to feel, imagine, and empathize.
Text and translation by Viktoriia Antoshevska

Акустика та Електроніка

Женевʼєв Стронська

У цьому релізі-знайомстві українська композиторка молодої генерації Женевʼєв Стронська відкриває слухачеві свій багатовимірний звуковий світ, де акустика й електроніка існують не як протилежності, а як природне продовження одна одної. Дев’ять творів – три акустичні та шість електроакустичних – формують тонку, емоційно насичену драматургію, в якій музика постає водночас як внутрішній монолог і як простір для візуального мислення.

Творчість Стронської вирізняється особливою чутливістю до станів і процесів: крихких, часто невловимих, але глибоко пережитих. Її музика не стільки розповідає історії, скільки фіксує імпульси – короткі спалахи відчуттів, які розгортаються у звукові образи. У цьому сенсі кожен твір альбому є своєрідною «іскрою», що запускає рефлексію.

Акустичні композиції – “Andante maestoso” з мініатюри для струнного оркестру “Allusion-Variations”, а також сольні твори “Anxiety” і “Monologue” для скрипки  демонструють зосередженість композиторки на емоції, а ще – напрузі інтонації та диханні фрази. Тут відчутна драматургія, що народжується з мінімалістичних засобів і поступово набуває глибини через нюанс і тишу.

Електроакустичний пласт релізу розкриває інший вимір її мислення – просторовий і візуально асоціативний: (очевидно дається в знаки захоплення мисткинею зйомкою та малюванням). У творі “Apartness”, створеному під час локдауну, звуковим матеріалом стають повсякденні шуми власного простору. Ізоляція тут перетворюється на досвід зустрічі з собою, а звичне – на джерело нової слухової реальності.

У композиції “Glass Crying” звук і образ зливаються у глибоко екзистенційне висловлювання. Робота, розпочата до особистої кризи і завершена вже в її розпалі, трансформується у відчуття внутрішнього надлому, болісного прагнення до життя і водночас неможливості зупинити руйнування. Це музика про крихкість, яка набуває майже фізичної відчутності.

“LvivONELINESS” – цікавий аудіовізуальний ескіз, натхненний першою поїздкою композиторки до Львова, – досліджує стан самотності серед людей. Через поєднання звуку та відеообразів пам’яті виникає простір, де місто постає як внутрішній ландшафт, що повертається у снах.

Новіші електронні роботи – “Angles” і “Morning” – розгортають більш абстрактні звукові структури, де відчуття часу, світла і руху передаються через мінливі текстури та просторові ефекти.

Загалом цей реліз окреслює ключові риси авторського стилю Женевʼєв Стронської: поєднання інтимності й концептуальності, тяжіння до міждисциплінарності, увагу до психоемоційних станів і здатність мислити звуком як образом. Її музика існує на межі слухового й візуального, особистого й універсального, запрошуючи слухача не лише чути, а й відчувати, уявляти та співпереживати.
Текст: Вікторія Антошевська
Turkevych remained in L’viv during World War II. In 1946, when her works were banned throughout the USSR for their failure to comply with Socialist Realism, she fled to Austria and then to Italy, and she finally settled in the UK, where she composed her largest body of work—including Серце Оксани (Тhe Heart of Oksana). At some point in the 1940s, she separated from her first husband and married her second husband, Narcyz Lukianowicz (a doctor and poet).14 Her family lived for five years in Brighton (where she worked as an organist and pianist) and a year in London before moving to Bristol. (It was in London that Turkevych discovered a network of Canadian Ukrainians descent who had moved to the UK.) Ten years later, Turkevych moved to Belfast in Northern Ireland. For the last four years of her life, she settled in Cambridge, where she passed away in 1977 at the age of 78. Turkevych had two daughters: Zoya (with her first husband, Robert Lisovski) and Maria (with her second husband, Narsyz Lukianowicz).

Listen to music

Слухати музику

Симфонії. Частина ІІ

Вербицький Михайло

Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Закінчила приватну дівочу гімназію сестер Василіянок у Львові. Гру на фортепіано вивчала спочатку вдома, відтак у Вищому музичному інституті (ВМІ) ім. Миколи Лисенка у Львові, а в 1914-1916 рр. у Відні. Після цього студіювала філософію, педагогіку і музикологію у Львівському університеті, навчала музики в державній yчительській семінарії у Львові (1919-1920 рр.), студіювала в консерваторії Польського музичного товариства у Львові (1921 р.) та давала приватні уроки з музики. 1919 р. написала свій перший музичний твір – Службу Божу, яку було виконано декілька разів у соборі Св. Юра у Львові. 1921 р. повернулася до Відня, де навчалася в університеті, який закінчила 1923 р. отримавши вчительський диплом. Також продовжувала студії з фортепіано і теорії музики у Віденській музичній академії. Відтак повернулася до Львова, а 1927 р. виїхала до Берліна, де студіювала композицію в Музичній академії до 1929 р., коли переїхала до Праги. Студіювала композицію в Празькій консерваторії, а рівночасно при Українському Вільному Університеті писала докторську дисертацію на тему українського фольклору в російських операх, яку захистила 1934 р. Повернувшись до Львова, з 1934 р. до початку Другої світової війни працювала викладачем музичної теорії і фортепіано, спочатку у Львівській музичній консерваторії ім. К. Шимановського, а відтак – у ВМІ ім. М. Лисенка. Стала членом Союзу українських професійних музик.