BAROQUE STYLE IN UKRAINIAN MUSIC
Baroque can be primarily described as a generalizing style in the XVII-XVIII centuries. The Baroque era is generally marked by complexity, synthesis of polarly opposed, sometimes seemingly incompatible phenomena, and the desire for maximum freedom of feeling.
Human is the central object of attention in Baroque ethics, morality, philosophy, aesthetics, and art. In all the contradictions of the Human's nature, and it represents the ideal of the era. Ukrainian Baroque was very bright and had a few unique features different from other European incarnations of Baroque aesthetics. This style became a cornerstone on the path of Ukrainian culture and a turning point in its later development.
We can separate the two primary sources of Baroque in Ukraine - the first inspired by European influences, and the second is autonomous. But in art, including music, both of these sources are organically combined and created a unique variety of themes and images, the original national art. The exceptional prevalence of this style in all arts and all spheres of spiritual life - religion, education, science, and culture - (after a long historical decline) allows modern scholars even to put forward a thesis of a unique Baroque mentality of Ukrainians.
Baroque culture in Ukraine created such a phenomenon as "grassroots (or Cossack) Baroque." Of course, the creators and bearers of new worldviews and aesthetic ideas were mostly the clergies and the aristocracy. However, thanks to the Cossacks, the Baroque's bizarre, lush, pathetic art became widespread in all social strata. The uniqueness of the Ukrainian Baroque lay in its organic fusion with folk art. Music culture underwent considerable efflorescence in the Baroque era, adopting European stylistic influences and transforming them with the Ukrainian context. Epoch-making historical events - the liberation movement led by Bohdan Khmelnytsky and the formation of the Cossacks - inspired the emergence of a large number of historical songs and a new genre - Duma (Ukrainian heroic epic). We can find features of baroque aesthetics here on different levels: from the high emotional saturation of the works to the crucial role of improvisation as a significant factor in baroque music.
The Ukrainian Baroque also inspired the appearance of kants. A kant is an urban song of the XVII-XVIII centuries. It was formed as a synthetic baroque genre based on a spiritual song (psalm), typical at that time in Ukrainian poetry, which combined poetry with music. In terms of music, it is a polyphonic (often three-part) song of semi-professional origin with a syllabic text of everyday secular or spiritually moralistic content.
The high education level significantly influenced both folk and professional music that Ukraine achieved at the end of the XVI century. Music as one of the "seven free sciences" (septem artes liberalis) was compulsory at the Kyiv-Mohyla Academy. The study of music was of high importance in the so-called "Fraternal schools" and the Zaporozhian Sich schools. The culmination of the music education development of that time was the opening of the "School of Singing and Instrumental Music" in Hlukhiv in 1730. Music played an essential role in the so-called "School dramas" inherited from the Jesuits' practice. The rise of education inspired new professional music genres - primarily spiritual choral music with its peak achievement - a polyphonic partes concert. Most often, such concerts were written for 8 or 12 voices. In choral concerts, there are traces of baroque style: multi-chorus sound, virtuosity, contrast, characteristic comparisons of soli-tutti, etc. It is not surprising that Ukrainian authors (among the most famous - Mykola Diletskyi and Simeon Pekalytskyi) most actively adopt this baroque genre because singing, attraction to solo vocal and choral performance have always been inherent in the Ukrainian national mentality.
Baroque culture in Ukraine created such a phenomenon as "grassroots (or Cossack) Baroque." Of course, the creators and bearers of new worldviews and aesthetic ideas were mostly the clergies and the aristocracy. However, thanks to the Cossacks, the Baroque's bizarre, lush, pathetic art became widespread in all social strata. The uniqueness of the Ukrainian Baroque lay in its organic fusion with folk art. Music culture underwent considerable efflorescence in the Baroque era, adopting European stylistic influences and transforming them with the Ukrainian context. Epoch-making historical events - the liberation movement led by Bohdan Khmelnytsky and the formation of the Cossacks - inspired the emergence of a large number of historical songs and a new genre - Duma (Ukrainian heroic epic). We can find features of baroque aesthetics here on different levels: from the high emotional saturation of the works to the crucial role of improvisation as a significant factor in baroque music.
The Ukrainian Baroque also inspired the appearance of kants. A kant is an urban song of the XVII-XVIII centuries. It was formed as a synthetic baroque genre based on a spiritual song (psalm), typical at that time in Ukrainian poetry, which combined poetry with music. In terms of music, it is a polyphonic (often three-part) song of semi-professional origin with a syllabic text of everyday secular or spiritually moralistic content.
The high education level significantly influenced both folk and professional music that Ukraine achieved at the end of the XVI century. Music as one of the "seven free sciences" (septem artes liberalis) was compulsory at the Kyiv-Mohyla Academy. The study of music was of high importance in the so-called "Fraternal schools" and the Zaporozhian Sich schools. The culmination of the music education development of that time was the opening of the "School of Singing and Instrumental Music" in Hlukhiv in 1730. Music played an essential role in the so-called "School dramas" inherited from the Jesuits' practice. The rise of education inspired new professional music genres - primarily spiritual choral music with its peak achievement - a polyphonic partes concert. Most often, such concerts were written for 8 or 12 voices. In choral concerts, there are traces of baroque style: multi-chorus sound, virtuosity, contrast, characteristic comparisons of soli-tutti, etc. It is not surprising that Ukrainian authors (among the most famous - Mykola Diletskyi and Simeon Pekalytskyi) most actively adopt this baroque genre because singing, attraction to solo vocal and choral performance have always been inherent in the Ukrainian national mentality.
We can also view the spiritual pieces of later composers (Dmytro Bortnyanskyi, Maksym Berezovskyi, Artem Vedel) as a continuation of baroque tendencies. Although the "golden age" of Ukrainian music chronologically coincided with Western European Classicism, in essence, however, it continued to cultivate its Baroque achievements. And in the following epochs - up to the present day! Baroque models regularly received their new reading, which testifies this rich stylistic tradition's unlimited potential in the Ukrainian national culture.
Composers / Композитори
БАРОКО В УКРАЇНСЬКІЙ МУЗИЦІ
Про бароко можна говорити передусім як про генералізуючий стиль епохи XVII-XVIII ст. Епоха бароко на загал відзначається складністю, синтезом полярно протиставлених, часом позірно несумісних явищ і прагненням до максимальної свободи почуттів. Центральним об’єктом дослідження барокової етики, моралі, філософії, естетики та мистецтва є людина у всіх суперечностях проявів своєї натури, яка втілює в собі ідеал епохи. Українське бароко було дуже яскравим і мало ряд неповторних особливостей, що вирізняли його з-поміж інших європейських втілень барокової естетики. Цей стиль став наріжним каменем на шляху розвитку української культури, переломним пунктом відліку усього її подальшого розвитку.
Можемо чітко розділити два основні джерела бароко в Україні – перше інспіроване європейськими впливами та друге автономне. Але в мистецькій, в тому числі й музичній, обидва ці джерела органічно поєднались і витворили унікальне за багатоманітністю тематики і образів, оригінальне національне мистецтво. Виняткова поширеність цього стилю у всіх видах мистецтва, а навіть ширше, загалом у тогочасному суспільному розвитку, що знаменував повнокровний розквіт всіх сфер духовного життя – релігії, освіти, науки, культури – після довгого історичного занепаду дозволяє сучасним вченим навіть висунути тезу про особливу барокову ментальність українців.
Барокова культура в Україні створила такий феномен як «низове (або козацьке) бароко». Звичайно ж, творцем і носієм нових світоглядних й естетичних ідей здебільшого були духовенство й аристократія. Однак завдяки козацтву химерне, пишне, патетичне мистецтво бароко отримало значного поширення у всіх верствах суспільства. Неповторність українського бароко полягала у його органічному злитті із народним мистецтвом. Природно, що значного піднесення набуває в епоху бароко і музична культура, переймаючи європейські стильові впливи і відповідно трансформуючи їх на національному ґрунті. Епохальні історичні події, визвольний рух під проводом Б.Хмельницького, становлення козацтва інспірували виникнення великої кількості історичних пісень та нового жанру – дум. Риси барокової естетики можемо виявити тут на різних рівнях: від високої емоційної насиченості творів аж до визначальної ролі імпровізаційності – суттєвого фактора музики бароко.
Епосі українського бароко завдячують своїм виникненням і канти. Відомо, що кант – міська пісня XVII-XVIII ст. – формується як синтетичний бароковий жанр на основі духовної пісні (псальми), поширеної на той час в українській поезії, у якому поєдналося книжне поетичне слово з музикою. За музичною мовою являє собою багатоголосну (найчастіше триголосну) пісню напівпрофесійного походження із силабічним (або силаботонічним) текстом побутового світського або духовно-моралістичного змісту.
І на народну, і на професійну музичну творчість суттєво вплинув той високий рівень освіти, що його досягла Україна вже наприкінці XVI ст. Музика як одна із «семи вільних наук» (septem artes liberalis) була обов’язковою в Києво-Могилянській академії. Важливого значення набуло вивчення музики в т.зв. «братських школах» і в школах Запорізької Січі. Кульмінаційним пунктом розвитку тогочасної музичної освіти стало відкриття в Глухові 1730 р. «Школи співу та інструментальної музики». Музика відігравала важливу роль і в т.зв. «шкільних драмах», що були успадковані від практики єзуїтів. Піднесення освіти інспірувало виникнення нових жанрів професійної музики – передусім духовної хорової з її вершинним здобутком – багатоголосим партесним концертом. Найчастіше такий концерт писався на 8 або 12 голосів. В хорових концертах проявляються ознаки барокового стилю: багатохорне звучання, віртуозність, контрастність, характерні зіставлення soli-tutti тощо. Не дивно, що українські автори (серед найвідоміших – Микола Дилецький та Симеон Пекалицький) найактивніше переймають цей бароковий жанр, адже співучість, тяжіння до сольного вокального і хорового виконавства споконвіку були притаманні національній ментальності.
Духовні концерти авторів пізнішого часу – Дмитра Бортнянського, Максима Березовського, Артема Веделя – теж можна розглядати як продовження барокових тенденцій. Хоча «золота доба» української музики хронологічно співпадала із західноєвропейським класицизмом, по суті, однак, продовжувала культивувати барокові здобутки. Та й в наступних епохах – аж до сучасності! - барокові моделі постійно отримували своє нове прочитання, що свідчить про невичерпний потенціал цієї багатющої стильової традиції національної культури.
Література:
Герасимова-Персидська Н. Хоровий концерт на Україні в XVII-XVIII ст. Київ, 1978. 182 с.
Корній Л. Історія української музики. Ч. І. Підручник. Київ–Харків–Нью-Йорк: Вид-во М.П. Коць, 1996. 314 с.
Можемо чітко розділити два основні джерела бароко в Україні – перше інспіроване європейськими впливами та друге автономне. Але в мистецькій, в тому числі й музичній, обидва ці джерела органічно поєднались і витворили унікальне за багатоманітністю тематики і образів, оригінальне національне мистецтво. Виняткова поширеність цього стилю у всіх видах мистецтва, а навіть ширше, загалом у тогочасному суспільному розвитку, що знаменував повнокровний розквіт всіх сфер духовного життя – релігії, освіти, науки, культури – після довгого історичного занепаду дозволяє сучасним вченим навіть висунути тезу про особливу барокову ментальність українців.
Барокова культура в Україні створила такий феномен як «низове (або козацьке) бароко». Звичайно ж, творцем і носієм нових світоглядних й естетичних ідей здебільшого були духовенство й аристократія. Однак завдяки козацтву химерне, пишне, патетичне мистецтво бароко отримало значного поширення у всіх верствах суспільства. Неповторність українського бароко полягала у його органічному злитті із народним мистецтвом. Природно, що значного піднесення набуває в епоху бароко і музична культура, переймаючи європейські стильові впливи і відповідно трансформуючи їх на національному ґрунті. Епохальні історичні події, визвольний рух під проводом Б.Хмельницького, становлення козацтва інспірували виникнення великої кількості історичних пісень та нового жанру – дум. Риси барокової естетики можемо виявити тут на різних рівнях: від високої емоційної насиченості творів аж до визначальної ролі імпровізаційності – суттєвого фактора музики бароко.
Епосі українського бароко завдячують своїм виникненням і канти. Відомо, що кант – міська пісня XVII-XVIII ст. – формується як синтетичний бароковий жанр на основі духовної пісні (псальми), поширеної на той час в українській поезії, у якому поєдналося книжне поетичне слово з музикою. За музичною мовою являє собою багатоголосну (найчастіше триголосну) пісню напівпрофесійного походження із силабічним (або силаботонічним) текстом побутового світського або духовно-моралістичного змісту.
І на народну, і на професійну музичну творчість суттєво вплинув той високий рівень освіти, що його досягла Україна вже наприкінці XVI ст. Музика як одна із «семи вільних наук» (septem artes liberalis) була обов’язковою в Києво-Могилянській академії. Важливого значення набуло вивчення музики в т.зв. «братських школах» і в школах Запорізької Січі. Кульмінаційним пунктом розвитку тогочасної музичної освіти стало відкриття в Глухові 1730 р. «Школи співу та інструментальної музики». Музика відігравала важливу роль і в т.зв. «шкільних драмах», що були успадковані від практики єзуїтів. Піднесення освіти інспірувало виникнення нових жанрів професійної музики – передусім духовної хорової з її вершинним здобутком – багатоголосим партесним концертом. Найчастіше такий концерт писався на 8 або 12 голосів. В хорових концертах проявляються ознаки барокового стилю: багатохорне звучання, віртуозність, контрастність, характерні зіставлення soli-tutti тощо. Не дивно, що українські автори (серед найвідоміших – Микола Дилецький та Симеон Пекалицький) найактивніше переймають цей бароковий жанр, адже співучість, тяжіння до сольного вокального і хорового виконавства споконвіку були притаманні національній ментальності.
Духовні концерти авторів пізнішого часу – Дмитра Бортнянського, Максима Березовського, Артема Веделя – теж можна розглядати як продовження барокових тенденцій. Хоча «золота доба» української музики хронологічно співпадала із західноєвропейським класицизмом, по суті, однак, продовжувала культивувати барокові здобутки. Та й в наступних епохах – аж до сучасності! - барокові моделі постійно отримували своє нове прочитання, що свідчить про невичерпний потенціал цієї багатющої стильової традиції національної культури.
Література:
Герасимова-Персидська Н. Хоровий концерт на Україні в XVII-XVIII ст. Київ, 1978. 182 с.
Корній Л. Історія української музики. Ч. І. Підручник. Київ–Харків–Нью-Йорк: Вид-во М.П. Коць, 1996. 314 с.