History of Ukrainian Music of XX-XXI centuries

The twentieth century's Ukrainian musical culture was formed under challenging socio-historical conditions, which significantly influenced composers' aesthetic and stylistic priorities. In the early twentieth century, we can notice a significant rise and modernization of the Ukrainian art product. Powerful music and educational centers in large cities and training of talented young people abroad brought up plenty of talented composers, including Mykola Leontovych, Kyrylo Stetsenko, Yakiv Stepovyi, Vasyl Barvinskyi, Stanislav Lyudkevych, Levko Revutskyi, Borys Lyatoshynskyi, Viktor Kosenko, and others. They were sensitive to new art systems and were rethinking them in their music.
The most prolific in the Ukrainian school of composers were the features of impressionism, symbolism, and vitalism, marked by national and folklore motifs (choirs by M. Leontovych, romances by K. Stetsenko, piano music by Y. Stepovyi, V. Barvinskyi, V. Kosenko, Second Symphony by L. Revutskyi), elements of Expressionism in synthesis with the features of late Romanticism (piano works and early romances by B. Lyatoshynskyi, some choirs and symphonic poems by S. Lyudkevych).
 The interwar twentieth century sharply divided Ukraine between the USSR and Poland, Romania, and Czechoslovakia. On the one hand, Ukrainian artists of the western territories still had a limited opportunity to develop a specific culture; on the other hand, in Eastern Ukraine, tragic events occurred: the ban of church tradition in the 1920s, the Holodomor of 1932-1933, the "Shot Renaissance", the bloody carnage of 1937 - all that set Ukrainian artists on the verge of physical survival. During Stalinism, hundreds of artistic intelligentsia members were repressed and murdered, including Hnat Khotkevych and Vasyl Verkhovynets. The prevailing ideological directive of "socialist realism", recognized only the "party" and "social" aspects of art, deprived composers of the right to artistic experiment. The works of B. Lyatoshynskyi, which are bolder in expressiveness, are severely criticized. Music by V. Kosenko, L. Revutskyi, and Mykhaylo Verykivskyi remained within the framework of postromanticism. Ukrainian composers of Galicia in the same years were working in innovative trends of European music - neo-folklore (piano works and romances, "Lemko wedding" by M. Kolessa, piano pieces by Nestor Nyzhankivskyi), partly expressionism (romances by Stephania Turkevych, V. Barinskyi's "Evening in the House", cantata "Mercenary" by S. Lyudkevych, some romances by Antin Rudnytskyi), urbanism (choirs by Mykola Kolessa), neoclassicism (piano polyphonic cycle by N. Nyzhankivskyi, Sonatina by M. Kolessa, "Ukrainian Suite" by V. Barvinskyi, chamber cycles by Zynoviy Lysko).

The development of Ukrainian music after the Second World War also took place under challenging conditions. On the one hand, Stalin's "leadership over culture" restricted creativity; music performed mostly an ideological function, which significantly reduced its artistic level. Among the best works of that time were Vitaliy Kireyko's opera "The Forest Song" based on Lesya Ukrainka, piano opuses by Ihor Shamo, late works by Borys Lyatoshynskyi, Mykola Kolessa, songs by Anatoliy Kos-Anatolskyi, Platon Maiboroda, and a few others. They determine the appropriate professional level of musical culture.

In the 1960s, talented young composers appeared in the conservatory environment; they were to define the new artistic face of Ukrainian music: Valentyn Silvestrov, Vitaliy Hubarenko, Leonid Hrabovskyi, Valentyn Bibik, Lesya Dychko, Myroslav Skoryk, Yuriy Ishchenko, Hennadyi Lyashenko, Yevhen Stanbykovych. Their generation was contrary to the socialist-realist system conventions, into the background of avant-garde trends, a "new wave of folklore", with the advent of new soundings and sound recording devices, electronic instruments, and a radical change in the art form. This significantly influenced their worldview and found an individual reincarnation in the work of each of the composers. Oleksandr Bilash and Volodymyr Vermenych continued the vocal tradition. Songs by Myroslav Skoryk, Bohdan Yanivskyi, and Volodymyr Ivasyuk were popular in Lviv then too.

Contradictory processes marked the last period of the Soviet regime (1975-1991). On the one hand, the attitude to the "ideological" involvement of creativity is preserved. On the other hand, there is an opportunity to learn about Ukrainian heritage, and get acquainted with the best examples of world music, choose one's own aesthetic position from a wide range of artistic landmarks. Local schools of composition became more active and demonstrated both universal tendencies and national identity. Among the prolific composers of the 70's and 80's, there would be appropriate to mention the following ones from Kyiv - Mykhaylo Stepanenko, Oleh Kiva, Hennadyi Sasko, Iryna Kyrylina, Viktor Stepurko, Volodymyr Zubitskyi, Ihor Shcherbakov, Hanna Havrylets, Volodymyr Shumeyko, Volodymyr Runchak, and Olexander Yakovchuk. Lviv: Viktor Kaminskyi, Yuriy Lanyuk. Odesa: Karmela Tsepkolenko, Yulia Homelska, Alyona Tomlyonova. Kharkiv: Oleksandr Shchetynskyi, Oleksandr Gugel, Oleksandr Alzhnev.

In their music, they combine folklore, the influences of pop songs (from the sharp rhythms of rock and roll, intonations of "pop" music to the sincerity of "country" and the tones of electronic instruments), postmodern appeal to the whole "sound civilization" from medieval spiritual monody to avant-garde. The variety of sources and various themes and images force composers to find unique artistically justified techniques. The return from the rationalist "rigid construction" of the avant-garde to sensual personal lyricism, the humanistic problems of existence, led to more effective democratic composition methods of the 80's - 90's.

The period of Independence is marked by new musical life trends - the emergence of numerous international festivals and competitions, open contacts with the rest of the world, the revival of forgotten names, and whole national culture layers.

Consequently, there appeared a new aesthetic and stylistic palette of the music of composers who were brought up in an atmosphere of complete creative freedom. It is characterized by significant differentiation and an active search for the uniqueness of the expression of his author's idea. This observation concerns the composers who were most fully realized in the new millennium - Kyiv: Alla Zagaykevych, Oleh Bezborodko, Oleksandr Shymko, Svyatoslav Lunyov, Victoria Polyova, Ivan Nebesnyi, Vitaliy Vyshynskyi, Lyudmyla Yurina, Iryna Aleksiychuk; Lviv: Oleksandr Kozarenko, Bohdan Sehin, Ostap Manulyak, Lyubava Sydorenko; Odesa: Vadym Larchykov, Vadym Nikolayev and many others. Many young artists study under famous Western European and American teachers and improve their skills at foreign scholarships, allowing them to adapt the latest achievements and rethink current aesthetic and philosophical concepts of culture. However, most of them re-read the specific spiritual tradition and represent the original unique interpretation of national archetypes.
The period of Independence is marked by new musical life trends - the emergence of numerous international festivals and competitions, open contacts with the rest of the world, the revival of forgotten names, and whole national culture layers.

Composers / Композитори

Історія української музики  XX-XXI століть

Українська музична культура ХХ ст. формувалась у вельми складних суспільно-історичних умовах, які істотно вплинули на естетико-стильові пріоритети композиторів. На початку ХХ ст. помічаємо велике піднесення і модернізацію українського мистецького продукту. Потужні музично-освітні осередки у більших містах та навчання здібної молоді за кордоном виховало плеяду талановитих композиторів, серед них Микола Леонтович, Кирило Стеценко, Яків Степовий, Василь Барвінський, Станіслав Людкевич, Левко Ревуцький, Борис Лятошинський, Віктор Косенко та інші. Вони чутливо реагують на нові художні системи і переосмислюють їх у своїй творчості. Найбільш плідними в українській композиторській школі виявились риси імпресіонізму, символізму і вітаїзму, позначені національно-фольклорним колоритом (хори М. Леонтовича, солоспіви К. Стеценка, фортепіанна музика Я. Степового, В. Барвінського, В. Косенка, Друга симфонія Л. Ревуцького), елементи експресіонізму у синтезі з рисами пізнього романтизму (фортепіанна творчість та ранні солоспіви Б. Лятошинського, деякі хори і симфонічні поеми С. Людкевича).

Натомість міжвоєнне двадцятиріччя різко розділило Україну між СРСР та Польщею, Румунією, Чехословаччиною. Якщо українські митці західних теренів все ж мали обмежену можливість розвивати питому культуру, то у Східній Україні трагічні події: нищення церковної традиції у 20-х рр., Голодомор 1932-1933 рр., «Розстріляне Відродження», кривава вакханалія 1937 р. – поставили українських митців на межу фізичного виживання. В часи сталінізму сотні представників художньої інтелігенції було репресовано й замордовано, серед них Гнат Хоткевич та Василь Верховинець. Пануюча ідеологічна директива «соціалістичного реалізму», визнаючи лише «партійність» та «народність» мистецтва, позбавляє композиторів права на художній експеримент. Жорсткій критиці піддаються сміливіші за виразовістю твори Б. Лятошинського, в межах постромантизму залишаються В. Косенко, Л. Ревуцький, Михайло Вериківський. Українські композитори Галичини в ті ж роки своєрідно втілюють інноваційні течії європейської музики – неофольклоризму (фортепіанні твори, солоспіви, «Лемківське весілля» М. Колесси, фортепіанні твори Нестора Нижанківського), почасти експресіонізму (солоспіви Стефанії Туркевич-Лукіянович, деякі вокальні монологи В. Барвінського, нп. «Вечером у хаті», кантата «Наймит» С. Людкевича, деякі солоспіви Антіна Рудницького), урбанізму (хори Миколи Колесси), неокласицизму (фортепіанний поліфонічний цикл Н. Нижанківського, Сонатина М.Колесси, «Українська сюїта» В.Барвінського, камерні цикли Зиновія Лиська).

Розвиток української музики після Другої світової війни теж протікав у складних умовах. З одного боку, сталінське «керівництво культурою» сковувало свободу творчості, музика виконувала здебільшого ідеологічну функцію, що значно знижувало її художній рівень. Серед кращих творів того часу - опера Віталія Кирейка «Лісова пісня» за п’єсою Лесі Українки, фортепіанні опуси Ігоря Шамо, пізні твори Бориса Лятошинського, Миколи Колесси, пісні Анатоля Кос-Анатольського, Платона Майбороди та нечисленні інші. Вони визначають належний фаховий рівень музичної культури.

В 60-х роках у стіни консерваторій приходять талановиті молоді композитори, які визначать нове художнє обличчя української музики: Валентин Сильвестров, Віталій Губаренко, Леонід Грабовський, Валентин Бібік, Леся Дичко, Мирослав Скорик, Юрій Іщенко, Генадій Ляшенко, Євген Станкович, Іван Карабиць. Їх становлення, відбувалося всупереч умовностям соцреалістичної системи на тлі напрямків авангарду, «нової фольклорної хвилі», за появи нових звуковідтворюючих і звукозаписуючих засобів, електронних інструментів, радикальної зміни художньої форми. Це істотно вплинуло на їх світогляд і знайшло індивідуальне перевтілення в творчості кожного з митців. Продовжується й пісенна лінія у доробку Олександра Білаша, Володимира Верменича. У Львові популярними є пісні Мирослава Скорика, Богдана Янівського, Володимира Івасюка.

Останній період радянської влади (1975 - 1991), позначений суперечливими процесами. З одного боку, збережена установка на «ідейну» заангажованість творчості. З іншого, виникає можливість пізнавати власну спадщину і знайомитись з кращими зразками світової музики, шукати свою естетичну позицію, вибираючи з широкої палітри художніх орієнтирів. Активізувались регіональні композиторські школи, які демонстрували як універсальні тенденції, так і національну своєрідність. Із композиторів, що виступили у 70-х–80-х рр., згадаємо Михайла Степаненка, Олега Киву, Генадія Саська, Ірину Кириліну, Віктора Степурка, Володимира Зубицького, Ігоря Щербакова, Ганну Гаврилець, Володимира Шумейка, Володимира Рунчака, Олександра Яковчука в Києві, Віктора Камінського, Юрія Ланюка у Львові, Кармелу Цепколенко, Юлію Гомельську, Альону Томльонову в Одесі, Олександра Щетинського, Олександра Гугеля, Олександра Алжнєва в Харкові.

В їх творчості переплітається фольклорна стихія, впливи естрадних пісень (від гострої ритміки рок-н-ролу, інтонацій «поп»-музики до задушевності «кантрі» й барв електронних інструментів), постмодерне звернення до всієї «звукової цивілізації» від середньовічної духовної монодії до авангарду. Строкатість джерел, розмаїття тем і образів змушує митців знаходити неповторні художньо виправдані прийоми. Повернення від раціоналістичної «жорсткої конструкції» авангарду до чуттєвої особистої лірики, гуманістичних проблем буття зумовило більшу демократичність композиторської творчості 80-х - 90-х рр.

Період Незалежності позначений новими тенденціями музичного життя – появою численних власних міжнародних фестивалів і конкурсів, відкритістю контактів зі світом, відродженням забутих імен і цілих пластів національної культури. Відтак і естетико-стильова палітра музики композиторів, вихованих у атмосфері повної творчої свободи, відрізняється великою диференційованістю і активним пошуком неповторності виразу свого авторського задуму. Це спостереження торкається композиторів, що найповніше реалізувались вже у новому тисячолітті – киян Алли Загайкевич, Олега Безбородька, Олександра Шимка, Святослава Луньова, Вікторії Польової, Івана Небесного, Віталія Вишинського, Людмилу Юріну, Ірини Алексійчук, львів’ян Олександра Козаренка, Богдани Фроляк, Богдана Сегіна, Остапа Мануляка, Любави Сидоренко, одеситів Вадима Ларчикова, Вадима Ніколаєва та численних інших. Багато молодих митців навчається у маститих західноєвропейських та американських педагогів, перебувають на зарубіжних стипендіях, що дозволяє їм адаптувати найновіші досягнення і переосмислювати актуальні естетико-філософські концепції культури. Разом з тим більшість з них по-новому прочитує питому духовну традицію і репрезентує оригінальне неповторне трактування національних архетипів.

Література:
Корній Л. П., Сюта Б. О. Українська музична культура. Погляд крізь віки. Київ: Музична Україна, 2014. 736 с.
Кияновська Л.  Українська музична культура: навч. посіб. Львів, 2009. 178 с.

Contact Us

We'd love to hear from you. Fill out the form below to get started.