In the mid 18th century, along with the spread of Classicism, other movements were established in European culture. Among them, Sentimentalism became especially significant for Ukrainian art. Sentimentalism closely reflected the “emotional and sentimental nature of Ukrainians”, as the 20th century composer Stanislav Liudkevych noted. Sentimentalism focused on the values that traditionally prevailed in the Ukrainian national worldview: lyricism, a sensitive perception of nature, the superiority of “heart” over “mind”, admiration for quiet, domestic joys.

At the end of the 18th - early 19th centuries, Sentimentalism spread in Ukrainian literature; the most notable examples include the novels Marusya, Stalwart Oksana, The Intrepid Girl, Sincere Love, all by Hryhoriy Kvitka-Osnovyanenko and the play Natalka Poltavka (1819) by Ivan Kotliarevskyi. Kotliarevskyi himself introduced 22 songs into the play - some of them were of folkloric origin, others of literary origin (like Hryhoriy Skovoroda’s Every city has its customs and laws), and some the author wrote himself. But in character, in musical and poetic content, they all perfectly represented the basic aesthetic principles of Sentimentalism. It is no coincidence that during this period the Romance genre, which focuses on deep personal feelings, often with a sad and even tragic tone, became very popular.
Two groups existed: folk romance (love) songs and literary romance songs. Unfortunately, most of them were lost, and those that survived only exist in oral tradition. Outstanding folk romance songs include: Oh, periwinkle, do not grow and spread, Oh, deep well and golden keys, Oh, the well in the field, and others. The literary romance (love) song, The Cossack rode across the Danube by Semen Klymovskyi, gained wide popularity in Europe. This famous Ukrainian song became especially popular in Germany under the name Schöne Minka in variations composed by Ludwig van Beethoven and Carl Maria von Weber. Romance songs were performed mostly with instrumental accompaniment (piano, guitar, zither or bandura). Typically, sentimental features can be found in the romance songs: Gazing at the sky and thinking a thought by Mykhilo Petrenko, The sycamore stands by the water by Hryhoriy Skovoroda, and others.

Text created by Galician Music Society experts: Lyubov Kiyanovska, Teresa Mazepa, Natalia Syrotynska 

Translated by Lydia Eliashevsky-Replansky and Christine Eliashevsky-Chraibi (Euromaidan Press)

У середині XVIII ст. в європейській культурі поруч з поширенням класицизму утверджуються й інші стильові напрями, серед них для українського мистецтва особливо важливим став сентименталізм. Головно тому, що він відповідав «розсіяно сентиментальній вдачі українців», за висловом Станіслава Людкевича, сповідував ті цінності, які традиційно переважали в національному світогляді: ліричність, чутливе сприйняття природи, перевагу «серця» над «розумом», замилування тихими домашніми радощами.

Ліквідація в 1775 р. Запорізької Січі і втрата козацької вольниці змусила українців шукати розради у вузькому домашньому колі, у плеканні родинних цінностей і збереженні звичаєвих традицій. Наприкінці XVIII ст. – на початку ХІХ ст. сентименталізм розвивається в українській літературі, до найвидатніших представників відносять повісті «Маруся», «Сердешна Оксана», «Козир-дівка», «Щира любов» Г. Квітки-Основ’яненка та п’єсу «Наталка-Полтавка» (1819) І. Котляревського. Сам Котляревський ввів у п’єсу 22 пісні – частина з них мала фольклорне походження, частина – літературне (як «Всякому городу нрав і права» Григорія Сковороди), частина ж була написана самим автором. Але за характером, за музично-поетичним змістом всі вони ідеально втілювали основні естетичні засади сентименталізму. Невипадково загалом у музичному побуті тієї доби такої популярності набуває жанр пісні-романсу, який оспівує особисті почуття, часто з сумовитим, а навіть трагічним відтінком.

Виділяються дві групи: народні пісні-романси та пісні-романси літературного походження. На жаль, більша частина їх була втрачена, а до нас дійшли лише ті, які збереглись в усній традиції. Серед народних пісень-романсів виділяються «Ох, і не стелися, хрещатий барвінку», «Ой, глибокий колодязю, золотії ключі», «Ой, у полі криниченька» та ін. Серед пісень-романсів літературного походження деякі здобули всеєвропейську популярність – зокрема «Їхав козак за Дунай» С. Климовського, що побутувала згодом у німецькій версії „Schöne Minka“, та лягла в основу варіацій Л. ван Бетовена та К. М. фон Вебера. Пісні-романси виконувалися здебільшого з інструментальним супроводом (це могло бути фортепіано, гітара, цитра або бандура). Типово сентиментальними рисами музичної мови позначені романси «Дивлюсь я на небо» М. Петренка, «Стоїть явір над водою» Г. Сковороди та ін.

Більшість талановитих українських композиторів, співаків, виконавців того часу вивозили в Росію або вони й самі виїжджали в столичні Москву і Петербург, де закладали основи професійної музичної культури. Це і Марко Полторацький, і Максим Березовський, і Дмитро Бортнянський, І Степан Дехтярьов, і Андрій Рачинський, і Артемій Ведель і багато інших. Риси сентименталізму в їх творчості часто проявлялись у сполученні з художніми засадами інших стилів – бароко, класицизму, галанту. Ніжні ліричні мелодії, споріднені з пісенно-романсовими джерелами, виявляли чутливу природу української ментальності талановитих вихідців з України, проникали в їх оперну, інструментальну та духовну музику, надаючи їй національної неповторності.

Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська

Література:
Корній Л. Історія української музики. Ч. ІІ. Підручник. Київ–Харків–Нью-Йорк: Вид-во М.П. Коць, 1998. 387 с.
Булат Т. П. Український романс Київ : Наук. думка, 1979. 320 с.