Maria translates these complex scientific concepts into the language of music.
An important part of this story became the creative dialogue with her father, artist Volodymyr Slepchenko. His paintings from the cycle “Gravitation” became the impulse for writing the work. Here is how Maria spoke about it in an interview:

The symphony consists of three movements performed without pause, so the listener experiences the work as one long, unified story.

This is a moment of contemplating eternity. At first, the music resembles quiet admiration for something immense, but then it suddenly gains power, revealing the full drama of the creation of the world. The composer uses two incompatible harmonic systems that converge only at the climax (an attempt to convey the principle of superposition). She applies mirror symmetry and inversion. The “Bach cross” — as a micropattern — grows at the climax into a gigantic pulsar radiating light through powerful vibrations.

“The intonational motif that reflects the inseparability and infinity of this process is scale-like short melodic formulas that appear in the parts of different instruments and make it impossible to escape their magnetic force,” notes musicologist Yakym Horak.

Named after the painting of the same title by Volodymyr Slepchenko, this movement depicts the body of the dead Christ from a cosmic perspective — a view from above, as if from different angles and planes. It is perhaps the most emotional part of the work.

According to Yakym Horak, the drama of the middle movement of Slepchenko’s symphony evokes analogies with the paintings of Caspar David Friedrich and the famous second movement of Anton Bruckner’s Seventh Symphony — especially in the episode of the chorale solo of the brass instruments (trombones and tuba).

This movement is about pain, about death, which is in fact only a transition, and about everything we are experiencing today as Ukrainians. It is also a lament for fallen soldiers and all victims of war.

The finale of the symphony, where life becomes максимально simple and sincere. This is the moment when a person lets go of everything earthly in order to change their inner state. Here the work speaks about the psychological and spiritual transformation of the human being and about the phenomenon of quantum transition, which, as the composer notes, is a sudden leap.

The understandable, “earthly” motif at the beginning gradually transforms and, through the use of dense clusters in the divided violins, suddenly “collapses” into a single pure unison note — and after it, an entirely different dimension of being and consciousness unfolds.
The composer uses contemporary compositional techniques:

Maria Slepchenko does not attempt to “dry out” music with science. On the contrary, she uses unusual sound colors to convey the shimmering of stars, the feeling of the expansion of the Universe, or the moment of inner illumination. This is music capable of being both anxious and extraordinarily tender at the same time.

Critics have noted the composer’s powerful command of orchestral color. The premiere of the symphony was performed by the Symphony Orchestra of the Luhansk Regional Philharmonic under the direction of Ivan Ostapovych.

This is a work about all of us: about the search for meaning, about the pain of loss, and about hope that is born even in the most difficult moments. Music that is better heard once than read about a hundred times in reviews.

So we invite you to listen to this new Ukrainian symphony in the Ukrainian Live Classic app.

Марія перекладає ці складні наукові концепції на мову музики.

Важливою частиною цієї історії став творчий діалог із її батьком, художником Володимиром Слепченком. Його картини з циклу “Гравітація” стали поштовхом для написання твору. Ось, як розповідала про це Марія в інтервʼю:

Симфонія складається з трьох частин, які виконуються без перерви, тому слухач проживає цей твір як одну довгу, цілісну історію.

Це момент споглядання вічності. Музика спочатку нагадує тихе милування чимось величним, а потім раптово набирає сили, розкриваючи усю драматичність створення світу. Композиторка використовує дві несумісні гармонічні системи, які сходяться лише в момент кульмінації (спроба передати принцип суперпозиції). Застосовує дзеркальну симетрію та інверсію. “Бахівський хрест” – як мікропатерн, виростає у кульмінації до велетенського пульсара, який випромінює світло в потужних вібраціях.

“Інтонаційним мотивом, який віддзеркалює невідривність і нескінченність того процесу, є гамоподібні короткі поспівки, що з’являються в партіях різних інструментів і не дають можливості вирватися з їх магнетичної сили”, – зазначає музикознавець Яким Горак.

Названа за мотивами однойменної роботи Володимира Слепченка, ця частина показує тіло мертвого Христа з космічної точки зору – це погляд згори, ніби з різних ракурсів і площин. Це, мабуть, найемоційніша частина твору.

На думку Якима Горака, драматизм середньої частини симфонії Слепченко наводить на аналогії з картинами Каспара Давида Фрідріха та знаменитою другою частиною Сьомої симфонії Антона Брукнера – особливо в епізоді хорального соло мідних духових (тромбонів і туби).

Ця частина – про біль, про смерть, яка насправді є лише переходом, і про все, що ми переживаємо сьогодні – як українці. Це також і плач над загиблими воїнами та всіма жертвами війни.

Фінал симфонії, де життя стає максимально простим і щирим. Це момент, коли людина відпускає все земне, щоб змінити свій внутрішній стан. Тут йдеться про психологічну та духовну трансформацію людської особи і про явище квантового переходу, який є раптовим стрибком, зазначає авторка.

Зрозумілий, “земний” мотив на початку згодом трансформується і через використання щільних кластерів у дівізі скрипок раптово “схлопується” в одну чисту унісонну ноту, – а за нею відбувається вже зовсім інший вимір буття і свідомості.

Авторка використовує сучасні композиторські техніки:

Марія Слепченко не намагається "висушити" музику наукою. Навпаки, вона використовує незвичні звукові барви, щоб передати мерехтіння зірок, відчуття розширення Всесвіту або момент внутрішнього осяяння. Це музика, яка вміє бути і тривожною, і надзвичайно ніжною одночасно.

Критика відзначає потужне володіння оркестровими барвами композиторки. Прем’єру симфонії втілив симфонічний оркестр Луганської філармонії під керівництвом Івана Остаповича.

Це твір про нас із вами: про пошук сенсів, про біль втрат і про надію, яка народжується навіть у найскладніші моменти. Музика, яку краще один раз почути, ніж сто разів прочитати про неї в рецензіях.

Тож запрошуємо до слухання нової української симфонії у додатку Ukrainian Live Classic.