Stefania Turkevych (1898-1977) was born in L’viv, one of the cultural epicenters of Galicia. During her lifetime, Galicia was part of the Austrian Empire, then Poland, then part of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. This region bore the marks of Austrian, Hungarian, Lithuanian, Russian, and Polish influence and would soon witness the rise of the Soviet state. Turkevych’s father and grandfather were priests, and her mother was a pianist. Turkevych herself played piano, harp, and harmonium.1 Her prodigious talent led her to study in Vienna (1914-16; 1921-25), at the L’viv Conservatory (1918-19), and at the Prague Conservatory and the Ukrainian Free University in Prague (1930-34). Her early education was remarkably cosmopolitan.
Passacaglia for organ by contemporary composer Valeriy Antonyuk was created in 2015 as an “attempt at a personal conversation with tradition”, inspired by the Baroque spirit, particularly the organ heritage of Johann Sebastian Bach. “Since childhood, I have been inspired not only by the precision of his music but by its power to turn sound into architecture, space, and prayer,” says the author.
The form of the passacaglia – restrained, meditative, built on the repetition of the bass ostinato – was chosen by the author as a way to immerse himself in the motionless, almost cosmic flow of time. Each variation builds upon the last, retaining its inner spine while deepening and growing more intricate. Monumentality and tenderness, poise and tension meet here, evoking cathedral vaults, stained-glass light, and the silence between chords. The form’s disciplined structure allows a quiet drama: the theme moves less forward than inward, toward the core of feeling.
The work in neo-Baroque style, which is rarely found in contemporary music, is written clearly and vividly, without imitation and excessive stylization. Antonyuk's composition resembles a bridge that connects the distant and similar at the same time: it appeals to feelings and states accessible to people of any century or place of residence, updates and enriches the organ repertoire with a work whose embodiment and message is extremely natural for this majestic instrument, demonstrates a deep understanding and respect for traditions, without pressure, but skillfully captures the attention of a wide range of listeners. “For me, the piece offers a pause amid the world’s clamour – a moment to listen to eternity. If the listener experiences even a glimpse of that, the music has reached its goal,” the composer concludes.
The world premiere of the Passacaglia took place in Antwerp, performed by the well-known Lviv organist Nadiya Velychko. The track presented in the Ukrainian Live project is a recording of the Ukrainian premiere of the work, which took place on the organist's home stage, in Lviv Organ Hall.
The form of the passacaglia – restrained, meditative, built on the repetition of the bass ostinato – was chosen by the author as a way to immerse himself in the motionless, almost cosmic flow of time. Each variation builds upon the last, retaining its inner spine while deepening and growing more intricate. Monumentality and tenderness, poise and tension meet here, evoking cathedral vaults, stained-glass light, and the silence between chords. The form’s disciplined structure allows a quiet drama: the theme moves less forward than inward, toward the core of feeling.
The work in neo-Baroque style, which is rarely found in contemporary music, is written clearly and vividly, without imitation and excessive stylization. Antonyuk's composition resembles a bridge that connects the distant and similar at the same time: it appeals to feelings and states accessible to people of any century or place of residence, updates and enriches the organ repertoire with a work whose embodiment and message is extremely natural for this majestic instrument, demonstrates a deep understanding and respect for traditions, without pressure, but skillfully captures the attention of a wide range of listeners. “For me, the piece offers a pause amid the world’s clamour – a moment to listen to eternity. If the listener experiences even a glimpse of that, the music has reached its goal,” the composer concludes.
The world premiere of the Passacaglia took place in Antwerp, performed by the well-known Lviv organist Nadiya Velychko. The track presented in the Ukrainian Live project is a recording of the Ukrainian premiere of the work, which took place on the organist's home stage, in Lviv Organ Hall.
Text and translation by Viktoriia Antoshevska
Performer:
Nadiya Velychko – organ.
Sound engineer – Volodymyr Punko
Live recording from a concert in Lviv Organ Hall (22.04.2025)
Nadiya Velychko – organ.
Sound engineer – Volodymyr Punko
Live recording from a concert in Lviv Organ Hall (22.04.2025)
Пасакалія для органа
Валерій Антонюк
Пасакалія для органа сучасного композитора Валерія Антонюка була створена 2015 року як “спроба особистої розмови з традицією”, натхненна епохою бароко, особливо органною спадщиною Йоганна Себастьяна Баха. “З дитинства мене вражала не лише технічна досконалість його творів, а й метафізична глибина, в якій музика стає чимось більшим, ніж просто звук – вона перетворюється на архітектуру, на простір, на молитву” – говорить автор.
Форма пасакалії – стримана, медитативна, побудована на повторенні басового остінато обрана автором як спосіб зануритися в нерухомий, майже космічний плин часу. Це той ритм, де кожна варіація народжується з попередньої, зберігаючи внутрішній стрижень, але змінюючись, заглиблюючись, ускладнюючись. У цій музиці автор поєднує монументальність і ніжність, внутрішній спокій і надрив – почуття, з якими асоціюється велич храмової архітектури, світло у вітражах і тиша між акордами. Композитор Валерій Антонюк пояснює: “Мене приваблює така форма саме тому, що вона дає змогу поєднувати сувору конструктивність із внутрішнім драматизмом. Кожен розвиток теми — ніби рух вглиб, до ядра емоції, а не просто вперед.”
Твір у необароковій стилістиці, яку нечасто зустрінеш у сучасній музиці, написаний зрозуміло і живо, без наслідування і надмірної стилізації. Композиція Антонюка нагадує міст, який зʼєднує далеке і подібне водночас: апелює до почуттів та станів, доступних для людей будь-якого століття чи місця проживання, актуалізує і збагачує органний репертуар твором, втілення і посил якого є вкрай природним для цього величного інструменту, демонструє глибоке розуміння й повагу до традицій, без тиску, проте вміло захоплює увагу широкого кола слухачів. “Для мене цей твір – не просто музика, а спосіб зупинитися в шумному світі та послухати, як звучить вічність. Якщо слухач хоч на мить відчує це — отже, музика досягла мети” – підсумовує композитор.
Світова прем'єра Пасакалії відбулася в Антверпені, у виконанні знаної львівської органістки Надії Величко. Запис, представлений у проєкті Ukrainian Live – це фіксація української премʼєри твору, яка відбулася на рідній сцені органістки, у Львівському органному залі.
Форма пасакалії – стримана, медитативна, побудована на повторенні басового остінато обрана автором як спосіб зануритися в нерухомий, майже космічний плин часу. Це той ритм, де кожна варіація народжується з попередньої, зберігаючи внутрішній стрижень, але змінюючись, заглиблюючись, ускладнюючись. У цій музиці автор поєднує монументальність і ніжність, внутрішній спокій і надрив – почуття, з якими асоціюється велич храмової архітектури, світло у вітражах і тиша між акордами. Композитор Валерій Антонюк пояснює: “Мене приваблює така форма саме тому, що вона дає змогу поєднувати сувору конструктивність із внутрішнім драматизмом. Кожен розвиток теми — ніби рух вглиб, до ядра емоції, а не просто вперед.”
Твір у необароковій стилістиці, яку нечасто зустрінеш у сучасній музиці, написаний зрозуміло і живо, без наслідування і надмірної стилізації. Композиція Антонюка нагадує міст, який зʼєднує далеке і подібне водночас: апелює до почуттів та станів, доступних для людей будь-якого століття чи місця проживання, актуалізує і збагачує органний репертуар твором, втілення і посил якого є вкрай природним для цього величного інструменту, демонструє глибоке розуміння й повагу до традицій, без тиску, проте вміло захоплює увагу широкого кола слухачів. “Для мене цей твір – не просто музика, а спосіб зупинитися в шумному світі та послухати, як звучить вічність. Якщо слухач хоч на мить відчує це — отже, музика досягла мети” – підсумовує композитор.
Світова прем'єра Пасакалії відбулася в Антверпені, у виконанні знаної львівської органістки Надії Величко. Запис, представлений у проєкті Ukrainian Live – це фіксація української премʼєри твору, яка відбулася на рідній сцені органістки, у Львівському органному залі.
Виконавиця: Надія Величко – орган
Звукорежисер – Володимир Пунько
Запис з концерту у Львівському органному залі (22.04.2025)
Звукорежисер – Володимир Пунько
Запис з концерту у Львівському органному залі (22.04.2025)
Текст: Вікторія Антошевська
Turkevych remained in L’viv during World War II. In 1946, when her works were banned throughout the USSR for their failure to comply with Socialist Realism, she fled to Austria and then to Italy, and she finally settled in the UK, where she composed her largest body of work—including Серце Оксани (Тhe Heart of Oksana). At some point in the 1940s, she separated from her first husband and married her second husband, Narcyz Lukianowicz (a doctor and poet).14 Her family lived for five years in Brighton (where she worked as an organist and pianist) and a year in London before moving to Bristol. (It was in London that Turkevych discovered a network of Canadian Ukrainians descent who had moved to the UK.) Ten years later, Turkevych moved to Belfast in Northern Ireland. For the last four years of her life, she settled in Cambridge, where she passed away in 1977 at the age of 78. Turkevych had two daughters: Zoya (with her first husband, Robert Lisovski) and Maria (with her second husband, Narsyz Lukianowicz).
Listen to music
Слухати музику
Симфонії. Частина ІІ
Вербицький Михайло
Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Закінчила приватну дівочу гімназію сестер Василіянок у Львові. Гру на фортепіано вивчала спочатку вдома, відтак у Вищому музичному інституті (ВМІ) ім. Миколи Лисенка у Львові, а в 1914-1916 рр. у Відні. Після цього студіювала філософію, педагогіку і музикологію у Львівському університеті, навчала музики в державній yчительській семінарії у Львові (1919-1920 рр.), студіювала в консерваторії Польського музичного товариства у Львові (1921 р.) та давала приватні уроки з музики. 1919 р. написала свій перший музичний твір – Службу Божу, яку було виконано декілька разів у соборі Св. Юра у Львові. 1921 р. повернулася до Відня, де навчалася в університеті, який закінчила 1923 р. отримавши вчительський диплом. Також продовжувала студії з фортепіано і теорії музики у Віденській музичній академії. Відтак повернулася до Львова, а 1927 р. виїхала до Берліна, де студіювала композицію в Музичній академії до 1929 р., коли переїхала до Праги. Студіювала композицію в Празькій консерваторії, а рівночасно при Українському Вільному Університеті писала докторську дисертацію на тему українського фольклору в російських операх, яку захистила 1934 р. Повернувшись до Львова, з 1934 р. до початку Другої світової війни працювала викладачем музичної теорії і фортепіано, спочатку у Львівській музичній консерваторії ім. К. Шимановського, а відтак – у ВМІ ім. М. Лисенка. Стала членом Союзу українських професійних музик.