Stefania Turkevych (1898-1977) was born in L’viv, one of the cultural epicenters of Galicia. During her lifetime, Galicia was part of the Austrian Empire, then Poland, then part of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. This region bore the marks of Austrian, Hungarian, Lithuanian, Russian, and Polish influence and would soon witness the rise of the Soviet state. Turkevych’s father and grandfather were priests, and her mother was a pianist. Turkevych herself played piano, harp, and harmonium.1 Her prodigious talent led her to study in Vienna (1914-16; 1921-25), at the L’viv Conservatory (1918-19), and at the Prague Conservatory and the Ukrainian Free University in Prague (1930-34). Her early education was remarkably cosmopolitan.
Some mistakenly believe that Ukrainian composers wrote almost nothing for the organ. However, the Ukrainian Live project and the Lviv Organ Hall have repeatedly proven that Ukrainian organ music exists, is unique and interesting, represented by many genres and styles, and, overall, is not inferior to Western European compositions. One of the vivid examples of this is Ihor Aseyevʼs "Symphonic Fugues" for organ.
Ihor Aseyev explored many genres, instruments, and performance ensembles in his works. The organ attracted his attention in 1972. It was then that he created two notebooks of "Symphonic Fugues" and variations for the organ. The word fuga originates from Latin and is related to the Italian verbs fuggire/fugere ("to flee") and fugare ("to chase"). Constant movement, speed, and variability are characteristic of the musical genre of the fugue. A fugue is a polyphonic (multi-voice) composition, the development principle of which is the repetition of a certain melody (theme) in different voices, sequences, and variations. The clear compositional laws by which fugues are written were established in the Baroque period.
The release, presented in the mobile app Ukrainian Live Classic, contains twelve selected fugues from Ihor Aseyevʼs cycle "Symphonic Fugues." Written in twelve musical tones, they are united in a unique polyphonic suite. Incorporating traditions of Baroque music, Romanticism, and the musical language of the 20th century, and blending these with Ukrainian motifs, Aseyev created a cohesive cycle of fugues, each as intricate as a drop of water reflecting an entire universe. The overall mood of this cycle is thoughtful, philosophical, and profound. However, amidst the formality and complexity of polyphonic writing in Aseyevʼs fugues, one can find islands of calm, nostalgia, tenderness, and lyricism.
The performer of the cycle is the soloist of the Lviv Organ Hall, Nadiya Velychko. Her masterful performance of Aseyevʼs music actualizes the fugue genre, captivates with virtuosity, and fully demonstrates the capabilities of the Lviv organ.
Ihor Aseyev explored many genres, instruments, and performance ensembles in his works. The organ attracted his attention in 1972. It was then that he created two notebooks of "Symphonic Fugues" and variations for the organ. The word fuga originates from Latin and is related to the Italian verbs fuggire/fugere ("to flee") and fugare ("to chase"). Constant movement, speed, and variability are characteristic of the musical genre of the fugue. A fugue is a polyphonic (multi-voice) composition, the development principle of which is the repetition of a certain melody (theme) in different voices, sequences, and variations. The clear compositional laws by which fugues are written were established in the Baroque period.
The release, presented in the mobile app Ukrainian Live Classic, contains twelve selected fugues from Ihor Aseyevʼs cycle "Symphonic Fugues." Written in twelve musical tones, they are united in a unique polyphonic suite. Incorporating traditions of Baroque music, Romanticism, and the musical language of the 20th century, and blending these with Ukrainian motifs, Aseyev created a cohesive cycle of fugues, each as intricate as a drop of water reflecting an entire universe. The overall mood of this cycle is thoughtful, philosophical, and profound. However, amidst the formality and complexity of polyphonic writing in Aseyevʼs fugues, one can find islands of calm, nostalgia, tenderness, and lyricism.
The performer of the cycle is the soloist of the Lviv Organ Hall, Nadiya Velychko. Her masterful performance of Aseyevʼs music actualizes the fugue genre, captivates with virtuosity, and fully demonstrates the capabilities of the Lviv organ.
Text by Viktoriia Antoshevska
Translated by Taras Demko
Translated by Taras Demko
Performer: Nadiya Velychko – organ.
Recording from a concert at Lviv Organ Hall.
Project Directors: Ivan Ostapovych, Taras Demko.
Sound Engineer: Volodymyr Punko.
Recording from a concert at Lviv Organ Hall.
Project Directors: Ivan Ostapovych, Taras Demko.
Sound Engineer: Volodymyr Punko.
“Симфонічні фуги” для органа
Ігор Асєєв
Дехто помилково вважає, що українські композитори практично не писали для органа. Утім, проєкт Ukrainian Live та Львівський органний зал зокрема вже неодноразово доводили, що українська музика для органу існує: вона самобутня та цікава, представлена багатьма жанрами та стилями і, загалом, не поступається західноєвропейським композиціям. Одним з таких яскравих прикладів є “Симфонічні фуги” для органа Ігора Асєєва.
Ігор Асєєв у своїй творчості звертався до багатьох жанрів, інструментів та виконавських складів. Орган його привабив 1972 року. Саме тоді він створив два зошити “Симфонічних фуг”, а також варіації для органа. Cлово fuga походить з латині і є спорідненим з італійськими дієсловами fuggire/fugere (“тікати”) та fugare (“переслідувати/гнатися”). Постійні рух, швидкість та мінливість характерні і для музичного жанру фуги. Фуга – це поліфонічний (багатоголосний) твір, принцип розвитку якого полягає у повторенні певної мелодії (теми) у різних голосах, проведеннях, видозмінах. Чіткі композиційні закони, за якими пишуться фуги, були створені у добу бароко.
Реліз, презентований у мобільному додатку Ukrainian Live Classic, містить 12 вибраних фуг з циклу “Симфонічні фуги” Ігора Асєєва. Написані на 12 музичних тонів вони об’єднані в своєрідну поліфонічну сюїту. Увібравши традиції барокової музики, романтизму та музичної мови ХХ століття, і поєднуючи все це з українськими мотивами, Асєєв створив замкнений цикл фуг, кожна з яких – як крапля води, в якій відображено цілий всесвіт. Загальний настрій цього циклу задумливий, філософський, глибокий. Проте серед строгості форми та складності поліфонічного письма у фугах Асєєва можна відшукати острівці спокою, ностальгічності, ніжності та ліричності.
Виконавиця циклу – солістка Львівського органного залу Надія Величко. Її майстерне виконання музики Асєєва актуалізує жанр фуги, захоплює своєю віртуозністю і сповна демонструє можливості львівського органа.
Ігор Асєєв у своїй творчості звертався до багатьох жанрів, інструментів та виконавських складів. Орган його привабив 1972 року. Саме тоді він створив два зошити “Симфонічних фуг”, а також варіації для органа. Cлово fuga походить з латині і є спорідненим з італійськими дієсловами fuggire/fugere (“тікати”) та fugare (“переслідувати/гнатися”). Постійні рух, швидкість та мінливість характерні і для музичного жанру фуги. Фуга – це поліфонічний (багатоголосний) твір, принцип розвитку якого полягає у повторенні певної мелодії (теми) у різних голосах, проведеннях, видозмінах. Чіткі композиційні закони, за якими пишуться фуги, були створені у добу бароко.
Реліз, презентований у мобільному додатку Ukrainian Live Classic, містить 12 вибраних фуг з циклу “Симфонічні фуги” Ігора Асєєва. Написані на 12 музичних тонів вони об’єднані в своєрідну поліфонічну сюїту. Увібравши традиції барокової музики, романтизму та музичної мови ХХ століття, і поєднуючи все це з українськими мотивами, Асєєв створив замкнений цикл фуг, кожна з яких – як крапля води, в якій відображено цілий всесвіт. Загальний настрій цього циклу задумливий, філософський, глибокий. Проте серед строгості форми та складності поліфонічного письма у фугах Асєєва можна відшукати острівці спокою, ностальгічності, ніжності та ліричності.
Виконавиця циклу – солістка Львівського органного залу Надія Величко. Її майстерне виконання музики Асєєва актуалізує жанр фуги, захоплює своєю віртуозністю і сповна демонструє можливості львівського органа.
Виконавиця: Надія Величко – орган.
Запис з концерту у Львівському органному залі.
Директори проєкту: Іван Остапович,Тарас Демко.
Звукорежисер: Володимир Пунько.
Запис з концерту у Львівському органному залі.
Директори проєкту: Іван Остапович,Тарас Демко.
Звукорежисер: Володимир Пунько.
Текст: Вікторія Антошевська
Turkevych remained in L’viv during World War II. In 1946, when her works were banned throughout the USSR for their failure to comply with Socialist Realism, she fled to Austria and then to Italy, and she finally settled in the UK, where she composed her largest body of work—including Серце Оксани (Тhe Heart of Oksana). At some point in the 1940s, she separated from her first husband and married her second husband, Narcyz Lukianowicz (a doctor and poet).14 Her family lived for five years in Brighton (where she worked as an organist and pianist) and a year in London before moving to Bristol. (It was in London that Turkevych discovered a network of Canadian Ukrainians descent who had moved to the UK.) Ten years later, Turkevych moved to Belfast in Northern Ireland. For the last four years of her life, she settled in Cambridge, where she passed away in 1977 at the age of 78. Turkevych had two daughters: Zoya (with her first husband, Robert Lisovski) and Maria (with her second husband, Narsyz Lukianowicz).
Listen to music
Слухати музику
Симфонії. Частина ІІ
Вербицький Михайло
Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Закінчила приватну дівочу гімназію сестер Василіянок у Львові. Гру на фортепіано вивчала спочатку вдома, відтак у Вищому музичному інституті (ВМІ) ім. Миколи Лисенка у Львові, а в 1914-1916 рр. у Відні. Після цього студіювала філософію, педагогіку і музикологію у Львівському університеті, навчала музики в державній yчительській семінарії у Львові (1919-1920 рр.), студіювала в консерваторії Польського музичного товариства у Львові (1921 р.) та давала приватні уроки з музики. 1919 р. написала свій перший музичний твір – Службу Божу, яку було виконано декілька разів у соборі Св. Юра у Львові. 1921 р. повернулася до Відня, де навчалася в університеті, який закінчила 1923 р. отримавши вчительський диплом. Також продовжувала студії з фортепіано і теорії музики у Віденській музичній академії. Відтак повернулася до Львова, а 1927 р. виїхала до Берліна, де студіювала композицію в Музичній академії до 1929 р., коли переїхала до Праги. Студіювала композицію в Празькій консерваторії, а рівночасно при Українському Вільному Університеті писала докторську дисертацію на тему українського фольклору в російських операх, яку захистила 1934 р. Повернувшись до Львова, з 1934 р. до початку Другої світової війни працювала викладачем музичної теорії і фортепіано, спочатку у Львівській музичній консерваторії ім. К. Шимановського, а відтак – у ВМІ ім. М. Лисенка. Стала членом Союзу українських професійних музик.