Maksym Berezovskyi. Biography

Maksym Berezovskyi (b.1745, Hlukhiv – d.1777, St. Petersburg)

Composer, conductor, instrumentalist, singer. Also known as the “Ukrainian Mozart”.
One of the most outstanding composers of the 18th century and creator of the national classical choral concerto. In his compositions, Berezovskyi was the first to incorporate all the leading genres of Western European music - operas, chamber pieces, instrumental works and new church choral forms.
Biographical details on Berezovskyi are scarce and contradictory. The composer most likely received his primary music education at the Hlukhiv Singing School (established 1730). It is assumed that Berezovskyi continued his studies at the Kyiv-Mohyla Academy.
From 1758, in St. Petersburg, he performed as a soloist with the Italian opera company at the small Imperial Court of Grand Duke Piotr Fedorovich, on the imperial stage, and at the Imperial Court Chapel. In the 1760s, Berezovskyi began to write choral works and sacred concertos, including his most outstanding concerto, Do not forsake me in my old age (Psalm 70 of David). In 1766, he received the position of musician-instrumentalist of the court opera orchestra. In 1769, he was granted a scholarship to study at the Bologna Philharmonic Academy under Giambattista Martini (Padre Martini), distinguished teacher of Wolfgang Amadeus Mozart and Christoph Willibald Gluck. In 1771, he graduated with the title of Maestro di cappella and was successful in being elected to the Bologna Philharmonic Academy.
In Italy, Berezovskyi achieved great success and recognition: in 1772, he composed a sonata for violin and harpsichord; in 1773, in Livorno, the opera premiere of Demofonte, the first Ukrainian and Russian opera; Symphony in C major for chamber orchestra, as well as several choral concertos - We praise Thee, O God; Come, behold the works of the Lord.
Upon his return to St. Petersburg in 1773, Berezovskyi spent years searching fruitlessly for work. The Imperial Court no longer appreciated his talents. This hopeless situation resulted in illness and depression, which lead to Berezovskyi’s untimely and tragic death at age 32 in March 1777.
Berezovskyi’s masterpieces are diverse and multi-genre: opera, Symphony in C major, instrumental chamber works, cantatas, choral concertos, Liturgy, liturgical verses and communion hymns. Many of these compositions have been lost or not yet discovered.
Berezovskyi’s greatest achievement were his spiritual choral masterpieces. He was able to masterfully combine Western European music culture with national choral traditions.

Translated by Lydia Eliashevsky-Replansky and Christine Eliashevsky-Chraibi (Euromaidan Press)
Text created by Galician Music Society experts: Lyubov Kiyanovska, Teresa Mazepa, Natalia Syrotynska

Listen to music in the App 
Слухати музику в додатку

Максим Березовський. Біографія

Максим Созонтович Березовський (1745, м. Глухів –1777, м. Санкт-Петербург) – один з найталановитіших і найтрагічніших українських митців європейського рангу, якого називали «українським Моцартом».
Композитор, перший представник ранньокласичного стилю в українській музиці, автор перших зразків камерно-інструментального та оперного жанрів, співак, інструменталіст, диригент, один з творців нового типу хорового концерту.
Інформація про життєвий шлях М. Березовського скупа та суперечлива. Ймовірно, що початкову музичну освіту композитор отримав в Глухівській співочій школі (засн. в 1730 р.), куди набирали музично обдарованих дітей з усієї України.

Припускається, що подальшу освіту М. Березовський здобув у Києво-Могилянській академії. Від 1758 року –  оперний співак італійської оперної трупи при Малому імператорському дворі великого князя Петра Федоровича, імператорської сцени та Придворної співацької капели (?) у С.-Петербурзі. В С.-Петербурзі розпочинає свою успішну композиторську діяльність, пише переважно церковні композиції і духовні концерти, ймовірно, у цей період написав хоровий концерт на 70-й псалом Давида «Не отвержи мене во время старости». В 1766 р. отримує у придворному оперному оркестрі посаду музиканта-інструменталіста, а в 1769 – стипендію для навчання в Італії, у Болонській філармонічній академії в Джамбатісти Мартіні (падре Мартіні), вчителя В. А. Моцарта, К. В. Глюка та ін. У 1771 році закінчив навчання, здобуваючи звання Мaestro di cappella а також був обраний іноземним членом Болонського філармонічного товариства.

Період перебування в Італії – час великої творчої активності: у 1772 р. він пише сонату для скрипки і чембало, в 1773 у Ліворно з великим успіхом відбувається прем’єра опери «Демофонт», яка вважається першою українською та російською оперою. Ймовірно в італійський період написано симфонію С-dur для камерного оркестру, деякі хорові концерти – напр. «Тебе, Бога, хвалим», «Приідіте і видіте діла Божиї».

В 1773 році, після повернення в С.-Петербург, не отримав при дворі належної оцінки свого таланту і посади, відповідної для члена Болонської академії. Безвихідна ситуація, самотність, хвороба та депресія привели до передчасної смерті композитора в 1777 році.
Творчість М. Березовського різноманітна та різножанрова: опера, симфонія С-dur, камерно-інструментальні твори, кантати, хорові концерти, Літургія (т.зв. концертного типу), літургійні піснеспіви, причасні вірші. Більшість із цих композицій не віднайдена.
Найбільшу славу Березовському принесла його хорова духовна музика. Березовський  зумів поєднати в своїй творчості тогочасний досвід західноєвропейської музичної культури з національними традиціями хорового мистецтва.

Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська

Література:
Кияновська Л.О. Українська музична культура: навч. посібник. Київ, 2002. 178 с.
Шуміліна O. Симфонія C-dur Максима Березовського у контексті нового біографічного сценарію життєтворчості митця // Наукові збірки Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка. Вип. 42–43. Музикознавчий універсум : збірник статей. Львів, 2018. C.13–25.