Dmytro Bortnianskyi. Biography
Dmytro Bortnianskyi (b.1751, Hlukhiv – d.1825, St. Petersburg)
One of the first Ukrainian composers renowned across Europe. Singer, conductor, pedagogue, arranger of sacred music, creator of a new national classical choral concerto.
One of the first Ukrainian composers renowned across Europe. Singer, conductor, pedagogue, arranger of sacred music, creator of a new national classical choral concerto.
Bortnianskyi received his primary music education in his hometown, at the Hlukhiv Singing School. From 1758, he sang with the Imperial Chapel Choir in St. Petersburg and studied music composition under Italian composer Baldassare Galluppi.
From 1769 to 1779, he continued his studies with Galluppi in Venice, Italy. His first operas, Creonte, Alcide and Quinto Fabio, successfully premiered there. He also wrote his first instrumental and choral compositions.
In 1779, Bortnianskyi returned to St. Petersburg, where he flourished professionally and creatively. He was appointed conductor at the small Imperial Court of the heir to the Russian throne, Grand Duke Pavel Petrovich.
In 1779, Bortnianskyi returned to St. Petersburg, where he flourished professionally and creatively. He was appointed conductor at the small Imperial Court of the heir to the Russian throne, Grand Duke Pavel Petrovich.
From 1796 until his death, he was director of the Imperial Chapel Choir. He also taught music to members of the royal family. He composed four operas, all in French: La fête du seigneur, Le faucon, Don Carlos and Le fils-rival.
Bortnianskyi participated in cultural activities and organized public concerts for the St. Petersburg Philharmonic Society (established 1802) and the Academy of Arts. In 1816, a government decree granted Bortnianskyi and the Imperial Court Chapel the exclusive right to publish sacred music in the Russian Empire.
Bortnianskyi’s music belongs to various genres (400 works). His music gained wide recognition during the composer’s lifetime, and was performed not only in the Russian Empire, but also in Europe. He combined Western European music traditions with Ukrainian church tradition and ancient folk melodies. He is the author of six operas, instrumental and chamber music (three sonatas for harpsichord, harpsichord concerto with orchestra, quintet, concert symphony for seven instruments), choral works. His greatest achievements were his choral masterpieces: various concertos, liturgies, liturgical verses, cherubic hymns, cantatas, arrangements of ancient Kyivan and Bulgarian monodic church chants, etc. His most significant works are his sacred choral concertos based on the psalms – Concerto no.35 for four-part mixed choir (Come, let us praise in song, O people; I will exalt Thee, O my God, my King; I lift up my eyes to the mountains and others).
Dmytro Bortnianskyi, along with his contemporaries Maksym Berezovskyi and Artem Vedel, are considered the “Golden Trio” of 18th century Ukrainian classics.
Translated by Lydia Eliashevsky-Replansky and Christine Eliashevsky-Chraibi (Euromaidan Press)
Text created by Galician Music Society experts: Lyubov Kiyanovska, Teresa Mazepa, Natalia Syrotynska
Bortnianskyi’s music belongs to various genres (400 works). His music gained wide recognition during the composer’s lifetime, and was performed not only in the Russian Empire, but also in Europe. He combined Western European music traditions with Ukrainian church tradition and ancient folk melodies. He is the author of six operas, instrumental and chamber music (three sonatas for harpsichord, harpsichord concerto with orchestra, quintet, concert symphony for seven instruments), choral works. His greatest achievements were his choral masterpieces: various concertos, liturgies, liturgical verses, cherubic hymns, cantatas, arrangements of ancient Kyivan and Bulgarian monodic church chants, etc. His most significant works are his sacred choral concertos based on the psalms – Concerto no.35 for four-part mixed choir (Come, let us praise in song, O people; I will exalt Thee, O my God, my King; I lift up my eyes to the mountains and others).
Dmytro Bortnianskyi, along with his contemporaries Maksym Berezovskyi and Artem Vedel, are considered the “Golden Trio” of 18th century Ukrainian classics.
Translated by Lydia Eliashevsky-Replansky and Christine Eliashevsky-Chraibi (Euromaidan Press)
Text created by Galician Music Society experts: Lyubov Kiyanovska, Teresa Mazepa, Natalia Syrotynska
Listen to music in the App
Слухати музику в додатку
Дмитро Бортнянський. Біографія
Дмитро Степанович Бортнянський (1751, м. Глухів – 1825, м. Санкт-Петербург) – один з перших українських композиторів із європейським ім’ям, співак, диригент, музичний педагог, реформатор духовної музики, творець нового типу хорового концерту.
Початкову музичну освіту здобув у Глухівській співочій школі, куди набирали музично обдарованих дітей з усієї України.
Від 1758 року Д. Бортнянський стає співаком Придворної співацької капели в Санкт-Петербурзі, де, водночас, навчається в італійського композитора Бальдассаре Галуппі (композиція). В нього ж продовжує науку в 1769–1779 роках в Італії. Там з успіхом були поставлені перші опери Бортнянського – «Креонт», «Алкід», «Квінт Фабій». В Італії створює свої перші інструментальні композиції, хорові твори.
1779 році Бортнянський повертається до С.-Петербурга, де отримує посаду капельмейстера, а з 1796 року і до самої смерті – директора Придворної співацької капели. Водночас працював як музичний педагог, придворний композитор та капельмейстер «малого двору» тодішнього спадкоємця російського трону великого князя Павла Петровича. Написав на франц. тексти опери: «Свято сеньйора», «Сокіл», «Син-суперник». Бортнянський приймав участь у діяльності С.-Петербурзького філармонічного товариства (засн. у 1802 році), Академії мистецтв, сприяв організації публічних концертів. У 1816 році був призначений головним цензором видань духовних творів Російської імперії.
Різноманітна за жанрами музика Д. Бортнянського (400 творів) здобула визнання вже за життя композитора, була популярною та виконувалась не тільки в тогочасній Російській Імперії, але й у Європі. У своїй творчості поєднав високі західно-європейські музичні традиції з церковною традицією українського народу та народно-пісенною культурою. Автор 6-ти опер, інструментальних, камерно-інструментальних творів (три сонати для клавесину, концерт для чембало з оркестром, квінтет, Концертна симфонія для 7 інструментів), хорових композицій. Найбільшу славу йому принесли хорові твори: концерти для різного складу, літургії, літургійні співи, херувимські пісні, кантата, обробки давніх церковних київських, болгарських монодійних напівів та ін. Найвизначнішими творами композитора вважаються його духовні хорові концерти, серед яких найбільш відомі 35 чотириголосих концертів для різного складу, написані на тексти псалмів («Прийдіте, воспоїмо людіє», «Вознесу Тя, Боже мой, Царю мой», «Возведох очі мої в гори» та інші).
Творчість Д.Бортнянського поруч із творчістю його сучасників Максима Березовського і Артемія Веделя являє собою т.зв. «золоту» добу в історії української музики.
Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська
Література:
Герасимова–Персидська Н. А. Хоровий концерт на Україні в ХVІІ–ХVІІІ ст. Київ, 1987. 184 с.
Дувірак Д. Дмитро Бортнянський // Розповідь про композиторів. Київ,1994. С. 71–80.
Костюк Н., Муха А. Бортнянський Дмитро Степанович // Українська музична енциклопедія. Київ, 2006. Т. 1. С. 252-254.
Юдкін-Ріпун І. Бортнянський як представник стилю перехідної епохи // Науковий вісник. Старовинна музика: сучасний погляд. Київ, 2003. С. 76-85.
1779 році Бортнянський повертається до С.-Петербурга, де отримує посаду капельмейстера, а з 1796 року і до самої смерті – директора Придворної співацької капели. Водночас працював як музичний педагог, придворний композитор та капельмейстер «малого двору» тодішнього спадкоємця російського трону великого князя Павла Петровича. Написав на франц. тексти опери: «Свято сеньйора», «Сокіл», «Син-суперник». Бортнянський приймав участь у діяльності С.-Петербурзького філармонічного товариства (засн. у 1802 році), Академії мистецтв, сприяв організації публічних концертів. У 1816 році був призначений головним цензором видань духовних творів Російської імперії.
Різноманітна за жанрами музика Д. Бортнянського (400 творів) здобула визнання вже за життя композитора, була популярною та виконувалась не тільки в тогочасній Російській Імперії, але й у Європі. У своїй творчості поєднав високі західно-європейські музичні традиції з церковною традицією українського народу та народно-пісенною культурою. Автор 6-ти опер, інструментальних, камерно-інструментальних творів (три сонати для клавесину, концерт для чембало з оркестром, квінтет, Концертна симфонія для 7 інструментів), хорових композицій. Найбільшу славу йому принесли хорові твори: концерти для різного складу, літургії, літургійні співи, херувимські пісні, кантата, обробки давніх церковних київських, болгарських монодійних напівів та ін. Найвизначнішими творами композитора вважаються його духовні хорові концерти, серед яких найбільш відомі 35 чотириголосих концертів для різного складу, написані на тексти псалмів («Прийдіте, воспоїмо людіє», «Вознесу Тя, Боже мой, Царю мой», «Возведох очі мої в гори» та інші).
Творчість Д.Бортнянського поруч із творчістю його сучасників Максима Березовського і Артемія Веделя являє собою т.зв. «золоту» добу в історії української музики.
Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська
Література:
Герасимова–Персидська Н. А. Хоровий концерт на Україні в ХVІІ–ХVІІІ ст. Київ, 1987. 184 с.
Дувірак Д. Дмитро Бортнянський // Розповідь про композиторів. Київ,1994. С. 71–80.
Костюк Н., Муха А. Бортнянський Дмитро Степанович // Українська музична енциклопедія. Київ, 2006. Т. 1. С. 252-254.
Юдкін-Ріпун І. Бортнянський як представник стилю перехідної епохи // Науковий вісник. Старовинна музика: сучасний погляд. Київ, 2003. С. 76-85.