Bortnianskyi Dmytro. Biography

Dmytro Bortnyanskyi (1751, Hlukhiv - 1825, St. Petersburg) is one of the first Ukrainian composers renowned across Europe. He was a singer, conductor, music teacher, reformer of sacred music, creator of a new type of choral concert.

He received his primary musical education at the Hlukhiv Singing School, where musically gifted children from all over Ukraine were educated.
 
From 1758 Bortnyanskyi became a singer of the Court Choir in St. Petersburg, where, at the same time, he studied under Italian composer Baldassare Galluppi. He continued his studies in 1769–1779 in Italy. Bortnyanskyi's first operas, "Creon," "Alcid," and "Quintus Fabius," were successfully staged there. In Italy, he created his early instrumental works, choral pieces.
In 1779 Bortnyanskyi returned to St. Petersburg, where he received the position as a conductor. From 1796 until his death - director of the Court Choir. At the same time, he worked as a music teacher, court composer, and conductor of the "small court" of the heir to the Russian throne, Grand Duke Pavel Petrovich. 
He wrote operas (in French): "Senior's Feast", "Falcon", "Rival Son". Bortnyanskyi took part in the St. Petersburg Philharmonic Society life (founded in 1802), the Academy of Arts, and promoted public concerts. In 1816 he was appointed chief censor of publications of church music in the Russian Empire.
Bortnyanskyi's music belongs to various genres (400 works). It has gained recognition during the composer's lifetime, being famous and performed not only in the Russian Empire but also in Europe. He combined high Western European musical traditions with the Ukrainian church tradition and folk culture in his music. He is the author of 6 operas, instrumental and chamber music (three sonatas for harpsichord, harpsichord concerto with orchestra, quintet, concert symphony for seven instruments), choral pieces. The greatest glory was brought to him by choral works: various concerts, liturgies, liturgical songs, cherubim songs, cantatas, arrangements of ancient Kyiv and Bulgarian church monody songs, etc. The most significant works by the composer are his church choral concerts, among which the most famous are 35 four-part concerti, written on the texts of psalms ("Come, let us sing to the people," "I will lift you, my God, my King," and other).
The works by Bortnyanskyi, along with his contemporaries Maxym Berezovskyi and Artem Vedel, are considered to form the "Golden" age in the history of Ukrainian music.

Listen to music in the App 
Слухати музику в додатку

Бортнянський Дмитро. Біографія

Дмитро Степанович Бортнянський (1751, м. Глухів – 1825, м. Санкт-Петербург) – один з перших українських композиторів із європейським ім’ям, співак, диригент, музичний педагог, реформатор духовної музики, творець нового типу хорового концерту.
Початкову музичну освіту здобув у Глухівській співочій школі, куди набирали музично обдарованих дітей з усієї України. 
Від 1758 року Д. Бортнянський стає співаком Придворної співацької капели в С.-Петербурзі, де, водночас, навчається в італійського композитора Бальдассаре Галуппі (композиція). В нього ж продовжує науку в 1769–1779 роках в  Італії. Там з успіхом були поставлені перші опери Бортнянського – «Креонт», «Алкід», «Квінт Фабій». В Італії створює свої перші інструментальні композиції, хорові твори.

1779 році Бортнянський повертається до С.-Петербурга, де отримує посаду капельмейстера, а з 1796 року і до самої смерті – директора Придворної співацької капели. Водночас працював як музичний педагог, придворний композитор та капельмейстер «малого двору» тодішнього спадкоємця російського трону великого князя Павла Петровича. Написав на франц. тексти опери: «Свято сеньйора», «Сокіл», «Син-суперник». Бортнянський приймав участь у діяльності С.-Петербурзького філармонічного товариства (засн. у 1802 році), Академії мистецтв, сприяв організації публічних концертів. У 1816 році був  призначений головним цензором видань духовних творів Російської імперії.

Різноманітна за жанрами музика Д. Бортнянського (400 творів) здобула визнання вже за життя композитора, була популярною та виконувалась не тільки в тогочасній Російській Імперії, але й у Європі. У своїй творчості поєднав високі західно-європейські музичні традиції з церковною традицією українського народу та народно-пісенною культурою. Автор 6-ти опер, інструментальних, камерно-інструментальних творів (три сонати для клавесину, концерт для чембало з оркестром, квінтет, Концертна симфонія для 7 інструментів), хорових композицій. Найбільшу славу йому принесли хорові твори: концерти для різного складу, літургії, літургійні співи, херувимські пісні, кантата, обробки давніх церковних київських, болгарських  монодійних напівів та ін. Найвизначнішими творами композитора вважаються його духовні хорові концерти, серед яких найбільш відомі 35 чотириголосих концертів для різного складу, написані на тексти псалмів («Прийдіте, воспоїмо людіє», «Вознесу Тя, Боже мой, Царю мой», «Возведох очі мої в гори» та інші).

Творчість Д.Бортнянського поруч із творчістю його сучасників Максима Березовського і Артемія Веделя являє собою т.зв. «золоту» добу в історії української музики.


Література:
Герасимова–Персидська Н. А. Хоровий концерт на Україні в ХVІІ–ХVІІІ ст.  Київ, 1987. 184 с.
Дувірак Д. Дмитро Бортнянський  // Розповідь про композиторів. Київ,1994. С. 71–80.
Костюк Н., Муха А. Бортнянський Дмитро Степанович  // Українська музична енциклопедія. Київ, 2006.  Т. 1. С. 252-254.
Юдкін-Ріпун І.    Бортнянський як представник стилю перехідної епохи // Науковий вісник. Старовинна музика: сучасний погляд. Київ, 2003. С. 76-85.