Ivan Levytskyi. Biography
Ivan Levytskyi (1875, Mala Luka village, now Husyatyn, Ternopil region - 1938, Lviv) - Ukrainian composer, violinist, choral conductor, teacher.
He studied at the Ternopil gymnasium, from 1899 to 1913 he worked in judicial institutions, at the same time he taught at the gymnasium, was a leader of the gymnasium violin ensemble. He was among the initiators of the Ternopil branch of the Boyan Choral Society, where he became the second conductor (1903-1910), and also performed as a solo violinist. In 1910 he passed the examination for the position of teacher of singing and violin.
In 1913 he moved to Lviv, taught singing and music at a private women's pedagogical seminary of the "Ridna Shkola" society. During the First World War he was mobilized in the Austro-Hungarian army, after the injury he lived in Vienna, where he privately took lessons in harmony and composition from R. Ster (1915-17), taught singing and violin in seminars.
After returning to Lviv in 1918, he taught at the seminary, where he led the choir and ensemble of violinists, organized concerts, was socially active. From 1918 he taught music at the only Ukrainian-language teacher's seminary in Lviv. From 1919 he also worked at the Lysenko Higher Music Institute as a violin teacher, and from 1934 to 1937 in the Polish seminary. Among his students there was a famous violinist and music theorist Yevhen Tsehelsky, to whom I. Levitskyi presented a printed work for violin and piano "Fairy Tale" with the dedication: "for Zhenko Tsehelskyi from the author. Lviv, August 31, 1927. "
I. Levitskyi's musicological heritage combines educational and methodical works on the history and theory of music and violin playing: "Essay on the history of music", "Fundamentals of music history", "On the so-called violin tone and its conditions", "Popular science of harmony". His textbooks on choral and church singing remain unpublished.
Levitskyi's mostly wrote for violin: "Waltz", "Nocturne", "Elegy", "Song without words", "Romance", "Ukrainian rhapsody", "Caucasus", "Ballad", "Ukrainian dances". He also created choral music, in particular, to the words of Shevchenko, and solo songs: "Sometimes I miss you" (lyrics by B. Lepky), "In my native school" (V. Shchurat), arrangements of folk songs, translated for violin and piano, in particular, "Thought of Nechay" by D. Sichynskyi.
He studied at the Ternopil gymnasium, from 1899 to 1913 he worked in judicial institutions, at the same time he taught at the gymnasium, was a leader of the gymnasium violin ensemble. He was among the initiators of the Ternopil branch of the Boyan Choral Society, where he became the second conductor (1903-1910), and also performed as a solo violinist. In 1910 he passed the examination for the position of teacher of singing and violin.
In 1913 he moved to Lviv, taught singing and music at a private women's pedagogical seminary of the "Ridna Shkola" society. During the First World War he was mobilized in the Austro-Hungarian army, after the injury he lived in Vienna, where he privately took lessons in harmony and composition from R. Ster (1915-17), taught singing and violin in seminars.
After returning to Lviv in 1918, he taught at the seminary, where he led the choir and ensemble of violinists, organized concerts, was socially active. From 1918 he taught music at the only Ukrainian-language teacher's seminary in Lviv. From 1919 he also worked at the Lysenko Higher Music Institute as a violin teacher, and from 1934 to 1937 in the Polish seminary. Among his students there was a famous violinist and music theorist Yevhen Tsehelsky, to whom I. Levitskyi presented a printed work for violin and piano "Fairy Tale" with the dedication: "for Zhenko Tsehelskyi from the author. Lviv, August 31, 1927. "
I. Levitskyi's musicological heritage combines educational and methodical works on the history and theory of music and violin playing: "Essay on the history of music", "Fundamentals of music history", "On the so-called violin tone and its conditions", "Popular science of harmony". His textbooks on choral and church singing remain unpublished.
Levitskyi's mostly wrote for violin: "Waltz", "Nocturne", "Elegy", "Song without words", "Romance", "Ukrainian rhapsody", "Caucasus", "Ballad", "Ukrainian dances". He also created choral music, in particular, to the words of Shevchenko, and solo songs: "Sometimes I miss you" (lyrics by B. Lepky), "In my native school" (V. Shchurat), arrangements of folk songs, translated for violin and piano, in particular, "Thought of Nechay" by D. Sichynskyi.
Іван Левицький. Біографія
Іван Омелянович Левицький (1875, с. Мала Лука – 1938, м. Львів) – український композитор, скрипаль, хоровий диригент, педагог.
Навчався у Тернопільській гімназії, з 1899 по 1913 рр. працював у судових установах, водночас викладав у 2-й гімназії, керував ансамблем скрипалів-гімназистів, серед яких був Мар’ян Крушельницький (1903–1910).
Був серед ініціаторів створення Тернопільської філії хорового товариства «Боян», де став другим диригентом (1903-1910), а також виступав як соліст-скрипаль. У 1910 р. склав іспит на посаду вчителя співів і гри на скрипці.
У 1913 р. виїхав до Львова, викладав спів і музику в приватній учительській жіночій семінарії товариства «Рідна школа». Під час Першої світової війни мобілізований до австро-угорської армії, після поранення мешкав у Відні, де приватно брав уроки гармонії та композиції у Р. Штера (1915–17), навчав співу і гри на скрипці на семінарських курсах.
Після повернення у 1918 р. до Львова викладає в семінарії, де керує хором і ансамблем скрипалів, організовує Шевченківські концерти. Від 1918 р. є професором музики єдиної у Львові учительської семінарії з українською мовою навчання. Від 1919 одночасно працює у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка (ВМІ) викладачем гри на скрипці, з 1934 по 1937 у польській семінарії. Серед учнів був відомий тогочасний скрипаль і музикознавець Євген Цегельський, якому І. Левицький подарував друкований твір для скрипки з фортепіано «Казка» з присвятою: «для Женка Цегельського від автора. Львів, 31 серпня 1927 р.».
Музикознавча спадщина І. Левицького поєднує навчально-методичні праці з історії та теорії музики, гри на скрипці: «Нарис історії музики», «Основи історії музики», «Про так званий тон скрипки і його умови», «Популярна наука гармонії». В рукописі залишилися підручники хорового, а також церковного співу.
Композиторський спадок І. Левицького представлений творами для скрипки: «Вальс», «Ноктюрн», «Елегія», «Пісня без слів», «Романс», «Українська рапсодія», «Кавказ», «Балада», «Українські танки», хорові твори на слова різних поетів, зокрема, на слова Шевченка: «За байраком байрак», «І небо невмите, і заспані хвилі», «По вулиці вітер віє», «Тече вода в синє море», «Вітре буйний», «Іду я тихою ходою», на слова Франка: «Я не жалуюсь на тебе, доле», «Глянь на криницю», на слова О. Олеся: «Зеленая рутонька». Також писав солоспіви: «Буває, тужу за тобою» (сл. Б. Лепкого), «В рідній школі» (В. Щурата), обробки народних пісень. перекладав для скрипки і фортепіано, зокрема, «Думу про Нечая» Д. Січинського.
Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська
Література:
Цегельський Є. Іван Левицький (некролог). Українська музика. Львів, 1938. № 6. С. 108.
Медведик П. Левицький Іван (16.11.1875-8.04.1938) // Записки Наукового Товариства ім. Т. Шевченка: Праці Музикознавчої комісії. Львів, 1933. Т.СС.XXVI. C. 419.
Мисько-Пасічник Р. Левицький Іван // Енциклопедія сучасної України. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=53775
У 1913 р. виїхав до Львова, викладав спів і музику в приватній учительській жіночій семінарії товариства «Рідна школа». Під час Першої світової війни мобілізований до австро-угорської армії, після поранення мешкав у Відні, де приватно брав уроки гармонії та композиції у Р. Штера (1915–17), навчав співу і гри на скрипці на семінарських курсах.
Після повернення у 1918 р. до Львова викладає в семінарії, де керує хором і ансамблем скрипалів, організовує Шевченківські концерти. Від 1918 р. є професором музики єдиної у Львові учительської семінарії з українською мовою навчання. Від 1919 одночасно працює у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка (ВМІ) викладачем гри на скрипці, з 1934 по 1937 у польській семінарії. Серед учнів був відомий тогочасний скрипаль і музикознавець Євген Цегельський, якому І. Левицький подарував друкований твір для скрипки з фортепіано «Казка» з присвятою: «для Женка Цегельського від автора. Львів, 31 серпня 1927 р.».
Музикознавча спадщина І. Левицького поєднує навчально-методичні праці з історії та теорії музики, гри на скрипці: «Нарис історії музики», «Основи історії музики», «Про так званий тон скрипки і його умови», «Популярна наука гармонії». В рукописі залишилися підручники хорового, а також церковного співу.
Композиторський спадок І. Левицького представлений творами для скрипки: «Вальс», «Ноктюрн», «Елегія», «Пісня без слів», «Романс», «Українська рапсодія», «Кавказ», «Балада», «Українські танки», хорові твори на слова різних поетів, зокрема, на слова Шевченка: «За байраком байрак», «І небо невмите, і заспані хвилі», «По вулиці вітер віє», «Тече вода в синє море», «Вітре буйний», «Іду я тихою ходою», на слова Франка: «Я не жалуюсь на тебе, доле», «Глянь на криницю», на слова О. Олеся: «Зеленая рутонька». Також писав солоспіви: «Буває, тужу за тобою» (сл. Б. Лепкого), «В рідній школі» (В. Щурата), обробки народних пісень. перекладав для скрипки і фортепіано, зокрема, «Думу про Нечая» Д. Січинського.
Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська
Література:
Цегельський Є. Іван Левицький (некролог). Українська музика. Львів, 1938. № 6. С. 108.
Медведик П. Левицький Іван (16.11.1875-8.04.1938) // Записки Наукового Товариства ім. Т. Шевченка: Праці Музикознавчої комісії. Львів, 1933. Т.СС.XXVI. C. 419.
Мисько-Пасічник Р. Левицький Іван // Енциклопедія сучасної України. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=53775
Bezborodko Oleg. Biography
Stefania Turkevych (1898-1977) was born in L’viv, one of the cultural epicenters of Galicia. During her lifetime, Galicia was part of the Austrian Empire, then Poland, then part of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. This region bore the marks of Austrian, Hungarian, Lithuanian, Russian, and Polish influence and would soon witness the rise of the Soviet state. Turkevych’s father and grandfather were priests, and her mother was a pianist. Turkevych herself played piano, harp, and harmonium.1 Her prodigious talent led her to study in Vienna (1914-16; 1921-25), at the L’viv Conservatory (1918-19), and at the Prague Conservatory and the Ukrainian Free University in Prague (1930-34). Her early education was remarkably cosmopolitan.
Turkevych’s compositional language is unique.
Although one can hear the technical influence of Schoenberg and can detect certain expressionist tendencies, her music is generally quite lyrical, with occasional folk influence. This is typical of Turkevych’s style: she walks the line between tonality and expressionism—especially in her art songs—occasionally incorporating elements of pointillism and impressionism.
Turkevych displayed an early proclivity for composition. During her time at the L’viv Conservatory, she composed a series of liturgical works for the choir at St. George’s Cathedral, the mother church of the Ukrainian Greek Catholic Church.6 Shortly after marrying the rising Ukrainian-German expressionist painter Robert Lisowski in 1925,7 Turkevych moved to Berlin and studied composition privately with Arnold Schoenberg (1874-1951) and Franz Shreker (1878-1934). Turkevych earned a PhD in Musicology from the Ukrainian Free University in Prague in 1934, becoming the first woman from Galicia to receive a doctorate. Her boldly nationalistic dissertation was entitled “Ukrainian Folklore in Russian Operas.” She is now considered Ukraine’s first female composer.8 Immediately after receiving her PhD, Turkevych returned to L’viv, where she taught at the L’viv National Music Academy (sometimes called the L’viv Conservatory). She maintained this position until 1939, when she began working as a coach and accompanist at the L’viv National Opera alongside her sister, Irina Martynec (an opera singer). It was here that the two sisters met prima ballerina Daria NyzankiwskaSnihurowycz, who would become an important co-collaborator both in Ukraine and on Canadian soil more than 30 years later (for the premiere of Turkevych’s 1969 operaballet, Серце Оксани).
Музикознавча спадщина І. Левицького поєднує навчально-методичні праці з історії та теорії музики, гри на скрипці: «Нарис історії музики», «Основи історії музики», «Про так званий тон скрипки і його умови», «Популярна наука гармонії». В рукописі залишилися підручники хорового, а також церковного співу.
Turkevych displayed an early proclivity for composition. During her time at the L’viv Conservatory, she composed a series of liturgical works for the choir at St. George’s Cathedral, the mother church of the Ukrainian Greek Catholic Church.6 Shortly after marrying the rising Ukrainian-German expressionist painter Robert Lisowski in 1925,7 Turkevych moved to Berlin and studied composition privately with Arnold Schoenberg (1874-1951) and Franz Shreker (1878-1934). Turkevych earned a PhD in Musicology from the Ukrainian Free University in Prague in 1934, becoming the first woman from Galicia to receive a doctorate. Her boldly nationalistic dissertation was entitled “Ukrainian Folklore in Russian Operas.” She is now considered Ukraine’s first female composer.8 Immediately after receiving her PhD, Turkevych returned to L’viv, where she taught at the L’viv National Music Academy (sometimes called the L’viv Conservatory). She maintained this position until 1939, when she began working as a coach and accompanist at the L’viv National Opera alongside her sister, Irina Martynec (an opera singer). It was here that the two sisters met prima ballerina Daria NyzankiwskaSnihurowycz, who would become an important co-collaborator both in Ukraine and on Canadian soil more than 30 years later (for the premiere of Turkevych’s 1969 operaballet, Серце Оксани).