Petro Nishchynskyi. Biography
Petro Nishchynskyi (b.1832, Nemenka – d.1896, Voroshylivka)
Literary pseudonym: Petro Bayda. A man of exceptional erudition, talented composer, conductor, pedagogue, theologian, publicist and public figure. One of the founders of the Ukrainian Music and Drama Theater. Eminent translator of ancient classics into Ukrainian: Antigone by Sophocles (1883); Odyssey by Homer (1889-1892); six songs from The Iliad by Homer. He translated the Ukrainian masterpiece, The Tale of Ihor's Campaign (Slovo o polku Ihorevim) into Greek in 1881.
Literary pseudonym: Petro Bayda. A man of exceptional erudition, talented composer, conductor, pedagogue, theologian, publicist and public figure. One of the founders of the Ukrainian Music and Drama Theater. Eminent translator of ancient classics into Ukrainian: Antigone by Sophocles (1883); Odyssey by Homer (1889-1892); six songs from The Iliad by Homer. He translated the Ukrainian masterpiece, The Tale of Ihor's Campaign (Slovo o polku Ihorevim) into Greek in 1881.
Nishchynskyi was born on September 9, 1832, in the village of Nemenka, Vinnytsia Oblast. Following his father’s sudden death in 1839, his mother decided to move to Kyiv to seek work and provide for the young family of 2 children.
From 1842 to 1850, Nishchynskyi attended the Kyiv- Sofia Theological School, the Kyiv-Podil Theological School and the Kyiv Theological Seminary. During his studies, he developed his musical and vocal skills, gaining fame as a talented singer. Archimandrite Antoniy of Kyiv was duly impressed by young Nishchynskyi’s talents. So, in 1850, on departing for a church mission to Athens, the priest took Nishchinskyi with him. In Athens, Nishchynskyi sang in the church choir and at the same time, studied philology and theology at the University of Athens (1852- 1856), successfully graduating with a Master’s degree. Nishchynskyi then chose not a spiritual but a pedagogical career. From 1857 to 1890, he variously lived and taught at the theological seminary in St. Petersburg and at the male/female lyceums in Odesa, Ananiev (in Odesa region) and Berdiansk. Among his famous students was Mykola Arkas, whom he taught music theory and music composition. Nishchynskyi was a composer and cultural activist. He participated in choral and dramatic groups that promoted Ukrainian culture, and popularized Ukrainian folk songs and works of Ukrainian and Russian composers. He maintained close and friendly ties with prominent figures of Ukrainian culture of that time - Marko Kropyvnytskyi, Petro Sokalskyi, Tobilevych Brothers, Ivan Karpenko-Karyi, Tadei Rylskyi, Panas Saksahanskyi, Andrey Zhelyabov, Ivan Franko, Mykola Lysenko (to whom he dedicated the epic poem song Bayda).
A difficult period for Ukrainian culture began in the mid 1800s when tsarist Russia embarked on a policy of cultural suppression and outright ban of the Ukrainian language. Due to his pro-Ukrainian stance, the composer experienced oppression and bias from government officials. He suffered disgrace and was unable to find suitable employment. He died on March 3, 1896 and was buried at the local cemetery in the village of Voroshylivka, Vinnytsia Oblast.
During his lifetime, he collected and arranged historic Ukrainian folk songs: Cossack Sophron; Bayda and Oh! The din, Mother, the din: somewhere the Cossacks are coming. His musical works include the dramatic scene Vechornytsi (1875) opening the second act of Taras Shevchenko’s drama Nazar Stodolya, which features the popular song The Gray Cuckoo. He also wrote romance songs: My Sweet Dove (poem Advice); A black crow in the oak grove, and many others.
Text created by Galician Music Society experts: Lyubov Kiyanovska, Teresa Mazepa, Natalia Syrotynska
Translated by Lydia Eliashevsky-Replansky and Christine Eliashevsky-Chraibi (Euromaidan Press)
Text created by Galician Music Society experts: Lyubov Kiyanovska, Teresa Mazepa, Natalia Syrotynska
Translated by Lydia Eliashevsky-Replansky and Christine Eliashevsky-Chraibi (Euromaidan Press)
Ніщинський Петро. Біографія
Ніщинський Петро Іванович (1832, с. Неменка – 1896 с. Ворошилівка. Літ. псевд. Петро Байда) – людина виняткової ерудиції, талановитий український композитор, один із основоположників українського музично-драматичного театру, диригент, педагог-просвітитель, перший перекладач українською з давньогрецької мови творів Гомера й Софокла (переклав «Одіссею» Гомера, Софокла «Антігона», «Іліада» (не закінчений), грецькою – «Слово о полку Ігоревім»), богослов, публіцист, громадський діяч. Через несприятливі життєві та політичні обставини не зміг розкрити свої таланти у повну міру своїх можливостей.
В період 1842–1850 рр. навчався в Софійському духовному парафіяльному училищі, Києво-Подільському духовному училищі та Київській духовній семінарії. У студентські роки співав в хорах, де здобув славу талановитого співака. На його здібності звернув увагу київський архимандрит Антонін, який після призначення настоятелем польської церкви в Афінах, у 1850 р. забрав П. Ніщинського в Грецію.
В Афінах він співає у церковному хорі і водночас здобуває освіту – вступає і успішно закінчує Афінський університет, (1852–56), захищає магістерську дисертацію. Після закінчення університету П. Ніщинський обирає не духовну, а педагогічну кар’єру. В період з 1857 по 1890 роки, проживає в Санкт-Петербурзі, Одесі, Ананьєві на Одещині та Бердянську і працює як педагог (викладав у петербурзькій духовній семінарії, жіночих і чоловічих гімназіях, зокрема учнем П. Ніщинського був М. Аркас, якого він навчив теорії та композиції музики), композитор, аніматор культурного життя (брав участь в організації хорових та драматичних гуртків, які популяризували українську культуру, народні пісні, твори українських і російських композиторів), перекладач, науковець, громадський діяч. Підтримував дружні відносини з видатними представниками українського мистецтва того часу – М. Кропивницьким, П. Сокальським, братами Тобілевичами, І. Карпенком-Карим, Т. Рильським, П. Саксаганським, А. Желябовим, І. Франком, М. Лисенком (присвятив йому обробку пісні «Байда») та ін.
Через свою народницьку, проукраїнську позицію, а також через антиукраїнські утиски та упередженість чиновників до педогогів-українців за походженням, зазнав опали, довший час перебував у скрутному становищі, не міг знайти роботи.
Упродовж життя збирав та здійснював обробки українських народних пісень (зокрема «Козак Софрон», «Байда», «Ой, гук, мати, гук»), писав музичні твори. Серед найвідоміших творів, музично-поетична картина на власний текст (народно-хорова сцена) «Вечорниці» (1875 р.) до драми Т. Г. Шевченка «Назар Стодоля», центральною частиною якої є відомий хоровий твір «Закувала та сива зозуля». Окрім цього написав солоспіви «Дівчинонько‑голубонько» («Порада»), «У діброві чорна галка», «Горе піїти».
Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська
Література:
Пархоменко Л. Петро Ніщинський. Київ, 1989. 64 с
Через свою народницьку, проукраїнську позицію, а також через антиукраїнські утиски та упередженість чиновників до педогогів-українців за походженням, зазнав опали, довший час перебував у скрутному становищі, не міг знайти роботи.
Упродовж життя збирав та здійснював обробки українських народних пісень (зокрема «Козак Софрон», «Байда», «Ой, гук, мати, гук»), писав музичні твори. Серед найвідоміших творів, музично-поетична картина на власний текст (народно-хорова сцена) «Вечорниці» (1875 р.) до драми Т. Г. Шевченка «Назар Стодоля», центральною частиною якої є відомий хоровий твір «Закувала та сива зозуля». Окрім цього написав солоспіви «Дівчинонько‑голубонько» («Порада»), «У діброві чорна галка», «Горе піїти».
Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська
Література:
Пархоменко Л. Петро Ніщинський. Київ, 1989. 64 с