Ostap Nyzhankivskyi (b.1863, Mali Didushychi – d.1919, Stryi)  
Talented composer, choral conductor, folklorist, pedagogue, prominent figure in the musical life of late 19th century Galicia (Halychyna), civic leader, Ukrainian Greek Catholic priest
Ostap Nyzhankivskyi is considered to be the first follower of Mykola Lysenko’s traditions in Western Ukraine.

Dismissed from high school, he entered three-year military service in Lviv (1882-1885) and then studied at the Lviv Academic Gymnasium (1885-1888). He continued to compose, conduct and perform his music at soirées of the Zorya (Star) artisan society, the Academic Brotherhood and at the Ruska Besida social club. In 1885, he founded the Musical Library publishing house which was instrumental in the publication of many works by prominent and promising Ukrainian composers. From 1888 to 1892, Nyzhankivskyi attended the Lviv Theological Seminary, all the while actively participating in public, educational and cultural events (organizing and conducting choirs, arranging and recording folk songs). He organized and conducted the Boyan Music Society Choir in Berezhany (1892) and the Boyan Choir in Lviv (1895 - 1896) and Stryi (1900 - 1914). 
In the villages where he was appointed priest, he supported the establishment of Prosvita (Enlightenment) centres and also initiated the construction of the Narodnyi Dim (Community Hall) in Stryi. In 1904, he co-founded and directed the first Ukrainian dairy cooperative, Association of Dairy Cooperatives/Maslosoyuz in Zavadiv. 
In 1897, he graduated with honours from the Prague Conservatory with qualifications as a teacher of seminaries and high schools.

This Romantic composer was most fully realized in traditional Galician music genres - spiritual and secular chorales: liturgical chants Holy God ( for male choir), choral poems: They Danced, Trifles;  carols: Christ is born, Heaven and Earth, In Bethlehem; Collection of Slavic hymnals;  art songs (romances): Gone are the days of youth, The wind in the grove, And I prayed, Farewell - dedicated to soprano Solomiya Krushelnytska, vocal pieces: I love to watch; O, there is no tree more bountiful, and arrangements of folk songs. He wrote several miniatures and a fantasy suite Whirligigs, a cycle of kolomyika melodies for piano.

Translated by Lydia Eliashevsky-Replansky and Christine Eliashevsky-Chraibi (Euromaidan Press)
Text created by Galician Music Society experts: Lyubov Kiyanovska, Teresa Mazepa, Natalia Syrotynska

Остап Йосипович Нижанківський (1863, с. Малі Дідушичі - 1919, м. Стрий) - талановитий український композитор, хоровий диригент, фольклорист, музичний та суспільний просвітитель, організатор музичного життя Галичини, громадський та політичний діяч, священник УГКЦ. Вважається першим послідовником традицій Миколи Лисенка у Західній Україні.

Походив зі священничої родини. Закінчив початкову школу у Стрию, навчання продовжував в гімназії в Дрогобичі, де розвивав свої музичні зацікавлення:  навчався гри на флейті та скрипці, співав, пізнавав основи диригування (диригував гімназійним хором), збирав і записував народні пісні, писав перші музичні твори. 

Змушений покинути гімназію, вступає на трирічну військову службу, яку проходить у Львові (1882-1885), а далі навчається у Львівській академічній гімназії (1885-1888). У Львові О. Нижанківський компонує, виконує та диригує своїми творами на вечорах товариств «Зоря», «Академічне братство», вечорницях «Руської бесіди». У 1885 р. О. Нижанківський засновує нотне музичне видавництво «Бібліотека музикальна», яке пропагувало українську музику. Після закінчення гімназії, вступає до Львівської духовної семінарії (1888-1892). Під час навчання у семінарії та після її закінчення, розгорнув активну культурно-просвітницьку і громадську діяльність, зокрема, організовував хорові колективи, концертував як диригент, записував та опрацьовував народні пісні, брав активну участь в діяльності музично-хорового товариства «Боян» у Львові, Бережанах та Стрию. У селах, де очолював парафію, сприяв відкриттю філій «Просвіти», став ініціатором побудови в Стрию «Народного дому», в 1904 році у Завадові заснував першу в Галичині українську кооперативну молочарню (Крайовий господарсько-молочарський союз («Маслосоюз»). Для здобуття професійної музичної освіти, в 1897 р. склав іспит у Празькій консерваторії та отримав кваліфікацію викладача співу в учительських семінаріях та середніх школах.

У 1918-1919 роках входив до складу Української національної ради (парламенту) ЗУНР на Стрийщині. Трагічно загинув (розстріляний) під час польсько-українського військового протистояння у місті Стрий в 1919 році.

Композитор-романтик, найповніше реалізувався в традиційних для галицької музики жанрах – духовних і світських хорах (літургічний піснеспів «Святий Боже» для чоловічого хору, «Гуляли», «З окрушків», хорові цикли «Коляди», «В’язанка cлов’янських гімнів»), солоспівах  («Минули літа молодії», «Вітер в гаю нагинає», «І молилася я», «Прощай» - присвячений першій виконавиці Соломії Крушельницькій), вокальних ансамблях («Любю дивитись», «Ой нема дерева ряснійшого»), обробках народних пісень. Написав для фортепіано декілька мініатюр та фантазію (сюїту) «Вітрогони».

Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська

Література:
Кияновська Л. Стильова еволюція галицької музичної культури ХІХ­-ХХ ст. Тернопіль, 2000. 339 c.
Сов’як Р. Остап Нижанківський. Нарис про життя і творчість. Дрогобич, 1993. 83 с.