Sonata for violin and piano

Shchetynskyi Olexandr 

# listen to music/ слухати музику
#listen

# анотація українською
#ukrainian

Stefania Turkevych (1898-1977) was born in L’viv, one of the cultural epicenters of Galicia. During her lifetime, Galicia was part of the Austrian Empire, then Poland, then part of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. This region bore the marks of Austrian, Hungarian, Lithuanian, Russian, and Polish influence and would soon witness the rise of the Soviet state. Turkevych’s father and grandfather were priests, and her mother was a pianist. Turkevych herself played piano, harp, and harmonium.1 Her prodigious talent led her to study in Vienna (1914-16; 1921-25), at the L’viv Conservatory (1918-19), and at the Prague Conservatory and the Ukrainian Free University in Prague (1930-34). Her early education was remarkably cosmopolitan.
“…П’ятичастинна Скрипкова соната написана у додекафонній техніці, а алеаторична ритміка твору зафіксована за допомогою просторової нотації. Образний світ твору – переважно світлий, часом енергійно-дієвий, в інших розділах – ліричний і споглядальний. Партії обох інструментів рівнозначні” — ось так описує свій твір відомий український композитор і теоретик Олександр Щетинський в анотації до СD-збірки проєкту “Камерний ансамбль Nota Bene Chamber Group. Шедеври української музики 70-90-х років”.

Свобода та імпровізаційність, закладена автором і тонко передана виконавцями, червоною ниткою проходить крізь увесь цикл. Разом з тим, перфекціоніст Щетинський значну увагу приділяє формі і композиції у цілому, надаючи кожній частині особливого ідейного та емоційного забарвлення. Відтак, перша частина може символізує зародження нового, його появу з нізвідки (а якщо бути точним, з одного звуку - “ля”). Тоді поступово збагачується фактура, посилюється динаміка, тимчасово домінуючу позицію займає партія скрипки. Друга частина - ліричний центр твору, відверта пісня, яка, щоправда, не регламентує сталість і довготривалість поетичного настрою. Енергія та експресія сконцентровані у третій і п’ятій частині сонати, у той час, як четверта частина відносно тиха і споглядальна, неначе інтерлюдія. Звук за звуком фонічна матерія Сонати для скрипки і фортепіано набуває рис вигадливої мереживної витинанки.

Знавець творчості майстрів XX сторіччя (від нововіденців, Мессіана й Лігеті до Шнітке і Бібіка), а також найновіших музичних тенденцій в академічній музиці, Олександр Щетинський своєрідним чином синтезує у своїй музиці здобутки попередників, при цьому уникає наслідування. Натомість він демонструє власний цікавий композиторський почерк як вияв яскравого таланту.

Turkevych remained in L’viv during World War II. In 1946, when her works were banned throughout the USSR for their failure to comply with Socialist Realism, she fled to Austria and then to Italy, and she finally settled in the UK, where she composed her largest body of work—including Серце Оксани (Тhe Heart of Oksana). At some point in the 1940s, she separated from her first husband and married her second husband, Narcyz Lukianowicz (a doctor and poet).14 Her family lived for five years in Brighton (where she worked as an organist and pianist) and a year in London before moving to Bristol. (It was in London that Turkevych discovered a network of Canadian Ukrainians descent who had moved to the UK.) Ten years later, Turkevych moved to Belfast in Northern Ireland. For the last four years of her life, she settled in Cambridge, where she passed away in 1977 at the age of 78. Turkevych had two daughters: Zoya (with her first husband, Robert Lisovski) and Maria (with her second husband, Narsyz Lukianowicz).

Listen to music

Слухати музику

Симфонії. Частина ІІ

Вербицький Михайло

Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Закінчила приватну дівочу гімназію сестер Василіянок у Львові. Гру на фортепіано вивчала спочатку вдома, відтак у Вищому музичному інституті (ВМІ) ім. Миколи Лисенка у Львові, а в 1914-1916 рр. у Відні. Після цього студіювала філософію, педагогіку і музикологію у Львівському університеті, навчала музики в державній yчительській семінарії у Львові (1919-1920 рр.), студіювала в консерваторії Польського музичного товариства у Львові (1921 р.) та давала приватні уроки з музики. 1919 р. написала свій перший музичний твір – Службу Божу, яку було виконано декілька разів у соборі Св. Юра у Львові. 1921 р. повернулася до Відня, де навчалася в університеті, який закінчила 1923 р. отримавши вчительський диплом. Також продовжувала студії з фортепіано і теорії музики у Віденській музичній академії. Відтак повернулася до Львова, а 1927 р. виїхала до Берліна, де студіювала композицію в Музичній академії до 1929 р., коли переїхала до Праги. Студіювала композицію в Празькій консерваторії, а рівночасно при Українському Вільному Університеті писала докторську дисертацію на тему українського фольклору в російських операх, яку захистила 1934 р. Повернувшись до Львова, з 1934 р. до початку Другої світової війни працювала викладачем музичної теорії і фортепіано, спочатку у Львівській музичній консерваторії ім. К. Шимановського, а відтак – у ВМІ ім. М. Лисенка. Стала членом Союзу українських професійних музик.