Sichynskyi Denys . Biography

Denys Sichynskyi (1865, Klyuvyntsi - 1909, Stanislaviv (Ivano-Frankivsk) - Ukrainian composer, choral conductor, music, and public figure, teacher.
While studying at the Ternopil Classical Gymnasium, he wrote several choirs, romances, and piano miniatures. In 1888 he entered the law and theological faculties at Lviv University. But decided to receive the profession as a musician: he studied at the conservatory of the Galician Music Society as a pianist under Vladyslav Vshelyachynskyi, and then at the private school of Karol Mikuli (a student of Frederic Chopin). He was the first Galician to follow a professional musician's path and decided to "live from music".

He founded a male vocal quartet (in Kolomyia), worked as a piano teacher, choir conductor (in Berezhany, Stanislaviv, Przemyśl), conductor of the orchestra at the orphanage (in Drohobych). He took an active part in the founding of the Boyan Music Society in Lviv (1892) and Kolomyia (1893). He supported creating a committee for the collection and publication of Ukrainian folk songs (1894). Sichynskyi founded the first music school in Stanislaviv (1902), one of the initiators of the Union of Singing and Music Societies of Galicia (1903), organizer of village choirs in the Carpathians.
 
He died in 1909 from sepsis (blood infection).
Sichynskyi's creative heritage includes various genres: the opera "Roksolyana" (Myroslav Skoryk made the final edition of the work in 1993), the vocal-instrumental piece "Oh, do not be surprised" for soprano, violin and piano to the words of O. Oles, cantatas ("In captivity", "Gone are the summers of youth" to the words by Shevchenko, "Dnieper roars"), choral pieces (among them "It's not time", "Why, why, my land"), spiritual music, in particular, "Liturgy", a collection of arrangements of folk songs, songs for children, piano miniatures.
Sichinskyi's artistic heritage is best represented by romances, in which he proved to be a real master of dramatic monologue, created a unique individual style: "Thoughts about Nechay", "My song", "How will you hear at night", "Boredom oppresses", "Indian summer" , "From my tears" and others.
The tragic fate of D. Sichinskyi, who chose the difficult path of a professional musician, is symbolically reflected in the dramatic images of his heroes. This romantic status of the artist's conflict with the environment emphasizes the composer's spiritual uniqueness. His music implies a model of the eternal search for the ideal.

Listen to music in the App
Слухати музику в додатку

Січинський Денис. Біографія

Денис Володимирович Січинський (1865, с. Клювинці - 1909, м. Станіславів, тепер Івано-Франківськ) - український композитор, хоровий диригент, музично-громадський діяч, педагог.
Здобуваючи середню освіту в Тернопільській класичній гімназії, вже тоді написав кілька хорів, пісні для голосу з фортепіано та фортепіанні мініатюри. У 1888 році вступив на правничний та теологічний факультети Львівського університету, але остаточну професію здобув як музикант: навчався у консерваторії Галицького музичного товариства (ГМТ) по класу фортепіано у Владислава Вшелячинського, а далі у приватній школі Кароля Мікулі (учень Фридерика Шопена).
Першим серед галичан став на шлях музиканта-професіонала, що вирішив «жити з музики». Відтак провадив активну діяльність: заснував чоловічий вокальний квартет (Коломия), працював учителем гри на фортепіано, диригентом хорів (Бережани, Станіславів, Перемишль), капельмейстером оркестру при сирітському притулку (Дроговиж). Брав активну участь у заснуванні музичного товариства «Боян» у Львові (1892) і в Коломиї (1893), у створенні комітету для збирання й публікації українських народних пісень (1894). Заснував у Станіславові першу музичну школу (1902), один з ініціаторів Союзу Співочих і Музичних Товариств Галичини (1903), організатор сільських хорів на Прикарпатті.
Передчасно помер в 1909 р. від сепсису (зараження крові).
До творчого спадку Д. Січинського входять різні жанри: опера «Роксоляна» (остаточну редакцію твору здійснив Мирослав Скорик у 1993 p.), вокально-інструментальний ансамбль «О, не дивуйсь» для сопрано, скрипки і фортепіано на слова О. Олеся, кантати (зокрема «Лічу в неволі», «Минули літа молодії» на слова Т. Шевченка, «Дніпро реве»), хорові композиції (серед них «Не пора», «Чом, чом, земле моя», «Непереглядною юрбою») духовна музика, зокрема, «Літургія», збірка обробок народних пісень, пісні для дітей, фортепіанні мініатюри.

Найсильніша сторінка мистецької спадшини Д. Січинського – солоспіви, в яких він виявився справжнім майстром драматичного монологу, створив неповторний індивідуальний почерк: «Дума про Нечая», «Пісне моя», «Як почуєш вночі», «Нудьга гнітить», «Бабине літо», «Із сліз моїх» та інші.

Трагічна доля Д. Січинського, що обрав тернистий шлях професійного музики, символічно відображена у втіленні драматичних образів ліричного героя. Цей романтичний статус конфлікту митця із середовищем підкреслює духовну винятковість композитора, чия творчість постала зразком вічного пошуку ідеалу.

Література:
Кияновська Л. Українська музична культура: навч. посібник. Львів, 2009. 356 с.
Павлишин С. Денис Січинський. Київ,, 1980. 48 с.
Карась Г. Д. Січинський та Івано-Франківськ (Станіслав) // Краєзнавчий збірник на пошану В. Гавриліва. Івано-Франківськ, 2003. С.133-135.