Skoryk Myroslav. Biography
Myroslav Skoryk (b.1938, Lviv – d.2020, Kyiv)
World-famous composer of the late 20th-early 21st century, musicologist, conductor, pianist, pedagogue.
World-famous composer of the late 20th-early 21st century, musicologist, conductor, pianist, pedagogue.
Myroslav Skoryk was born in Lviv on July 13, 1938 into an artistic family that included such illustrious relatives as opera diva Solomiya Krushelnytska, composer Bohdana Filts and ethnographer Volodymyr Okhrymovych. He began his music studies at the Lviv Music Boarding School.
In 1948, when Soviet repressions intensified, young Skoryk and his family were deported to Anzhero-Sudzhensk, Khabarovsk Krai, Siberia. After Stalin’s death, Skoryk was finally permitted to return to Lviv in 1955, where he continued his studies at the Mykola Lysenko Lviv National Music Academy, studying composition under Stanislav Lyudkevych, then later under Adam Soltys, completing his studies in 1960 with his final exam piece, the cantata Spring (text by Ivan Franko, for soloists, choir and symphony orchestra). He completed his graduate studies (1964) at the Moscow Conservatory in the composition class of Dmitry Kabalevsky. From 1964 to 1966, he lectured in composition at the Lviv Conservatory. In 1963, he joined the National Union of Composers of Ukraine.
In the 1960s, Skoryk was the leader of a group of composers known as the “New Folklorique Wave”. He created an ensemble Lively Violins (Veseli Skrypky) and wrote compositions offering a Ukrainian twist - Don’t trample the lilies of the valley, Draw me the night, I’ll wait for you.
In 1965, Skoryk scored neo-folk music with Carpathian motifs for the film, Shadows of Forgotten Ancestors, directed by Serhiy Parajanov, based on the novel by Mykhailo Kotsiubynskyi, which was included in the top ten best movies of all times. A series of “new folklorique wave” works followed: Hutsul Triptych (1965), Burlesque for Piano (1964),
Kolomyika, Recitatives and Rondo for Violin and Piano (1968), Concerto for Violin and Orchestra (1960), and the Carpathian Concerto (1973), which skillfully combined the sharp flavour of Hutsul chants with modern jazz rhythms, and rich orchestral colours.
From 1966 to 1988, Skoryk was professor in the Department of Composition, Kyiv Conservatory (Ukrainian National Tchaikovsky Academy of Music). In 1988, he returned to Lviv and headed the composition department at the Lysenko State Conservatory as well as the Lviv branch of the National Union of Composers of Ukraine. In the early 1990s, he toured the United States and Australia, lived and worked in Australia between 1996 – 1999. In 1998, he returned home to Ukraine. From 1999, he was head of the Department of History of Ukrainian Music, Kyiv Conservatory (Ukrainian National Tchaikovsky Academy of Music). From 2011 to 2016, he was artistic director of the Taras Shevchenko National Academic Opera and Ballet Theatre of Ukraine. He died in Kyiv on June 1, 2020, at the age of 82 and is buried in the historic Lychakiv Cemetery in Lviv.
Myroslav Skoryk taught and influenced many famous Ukrainian composers - Yevhen Stankovych, Ivan Karabyts, Hanna Havrylets, Ivan Nebesnyi and Mykhaylo Shved.
Translated by Lydia Eliashevsky-Replansky and Christine Eliashevsky-Chraibi (Euromaidan Press)
Text created by Galician Music Society experts: Lyubov Kiyanovska, Teresa Mazepa, Natalia Syrotynska
In the 1960s, Skoryk was the leader of a group of composers known as the “New Folklorique Wave”. He created an ensemble Lively Violins (Veseli Skrypky) and wrote compositions offering a Ukrainian twist - Don’t trample the lilies of the valley, Draw me the night, I’ll wait for you.
In 1965, Skoryk scored neo-folk music with Carpathian motifs for the film, Shadows of Forgotten Ancestors, directed by Serhiy Parajanov, based on the novel by Mykhailo Kotsiubynskyi, which was included in the top ten best movies of all times. A series of “new folklorique wave” works followed: Hutsul Triptych (1965), Burlesque for Piano (1964),
Kolomyika, Recitatives and Rondo for Violin and Piano (1968), Concerto for Violin and Orchestra (1960), and the Carpathian Concerto (1973), which skillfully combined the sharp flavour of Hutsul chants with modern jazz rhythms, and rich orchestral colours.
From 1966 to 1988, Skoryk was professor in the Department of Composition, Kyiv Conservatory (Ukrainian National Tchaikovsky Academy of Music). In 1988, he returned to Lviv and headed the composition department at the Lysenko State Conservatory as well as the Lviv branch of the National Union of Composers of Ukraine. In the early 1990s, he toured the United States and Australia, lived and worked in Australia between 1996 – 1999. In 1998, he returned home to Ukraine. From 1999, he was head of the Department of History of Ukrainian Music, Kyiv Conservatory (Ukrainian National Tchaikovsky Academy of Music). From 2011 to 2016, he was artistic director of the Taras Shevchenko National Academic Opera and Ballet Theatre of Ukraine. He died in Kyiv on June 1, 2020, at the age of 82 and is buried in the historic Lychakiv Cemetery in Lviv.
Myroslav Skoryk taught and influenced many famous Ukrainian composers - Yevhen Stankovych, Ivan Karabyts, Hanna Havrylets, Ivan Nebesnyi and Mykhaylo Shved.
Translated by Lydia Eliashevsky-Replansky and Christine Eliashevsky-Chraibi (Euromaidan Press)
Text created by Galician Music Society experts: Lyubov Kiyanovska, Teresa Mazepa, Natalia Syrotynska
The composer’s legacy includes more than 200 works of various genres, including 16 concerts for various soloists (10 violin concertos), 8 partitas, chamber and instrumental opuses, and spiritual concert-requiem liturgy, choirs, and art songs (romances). His compositional influences came largely from Ukrainian folk music, particularly of the Carpathian Mountain (Hutsul) region and from classical and contemporary forms. His style evolved from “new folklorique wave” to neoclassical, neo-romantic and postmodern. In his later works, he achieved harmonious unity of different stylistic elements.
Listen to music
Слухати музику
Listen to music in the App
Слухати музику в додатку
Скорик Мирослав. Біографія
Мирослав Михайлович Скорик (1938, м. Львів – 2020, м. Київ, похований у Львові) – один з найвидатніших українських композиторів другої половини ХХ – початку ХХІ ст., піаніст, педагог, музикознавець, диригент.
Родина Мирослава Скорика дала світові славетну співачку Соломію Крушельницьку, композиторку Богдану Фільц, етнографа Володимира Охримовича. Заняття музикою розпочав у Львівській музичній школі-інтернаті.
У 1948 р. всю родину репресовано за несправедливим наклепом, вивезено до Анжеро-Судженська Хабаровського краю. До Львова М. Скорик повертається 1955 р. й вступає до Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка (тепер Львівська національна музична академія ім.М. В. Лисенка) на композицію. Навчається у Станіслава Людкевича, згодом у Адама Солтиса, завершує навчання в 1960 р. кантатою «Весна». Після завершення навчання залишається викладачем аlma mater. У 1963 р. вступає до Спілки композиторів України, організовує естрадний ансамбль «Веселі скрипки», для якого пише пісні «Не топчіть конвалій», «Намалюй мені ніч», «Я тебе почекаю» та ін.
У 1965 р. М. Скорик написав музику до фільму «Тіні забутих предків» режисера Сергія Параджанова за повістю Михайла Коцюбинського, який увійшов у десятку кращих фільмів усіх часів і народів. На її основі виник «Гуцульський триптих» що розпочинає лінію «нової фольклорної хвилі» у творчості композитора. До них належить Перший концерт для скрипки з оркестром, «Речитативи і рондо» для скрипки і фортепіано, «Коломийка», «Бурлеска» для фортепіано, «Карпатський концерт» для оркестру (1973), що майстерно поєднав терпкий аромат гуцульських наспівів з сучасними ритмами джазу і багатими оркестровими барвами.
У 1966 р. М. Скорика запрошено до Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського (тепер Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського) викладачем композиції. Фахову підготовку завершує в аспірантурі Московської консерваторії у Дмитра Кабалевського. У 1987 р. очолює кафедру композиції Львівської державної консерваторії ім. М. В. Лисенка та Львівську організацію Спілки композиторів України. На початку 1990-х років виїжджає з концертами до США і Австралії. В 1998 р. повертається в Україну, з 1999 р. – стає завідувачем кафедри історії української музики в Київській музичній академії ім. П. І. Чайковського. В 2011-2016 рр. - художній керівник Національного академічного театру опери та балету України імені Т. Г. Шевченка.
Як педагог виховав коло п’ятдесяти композиторів, в т.ч. Євгена Станковича, Івана Карабиця, Ганну Гаврилець, Івана Небесного, Михайла Шведа.
Спадщина композитора включає понад 200 творів різних жанрів, серед них провідне місце займають 16 концертів для різних солістів (10 скрипкових), 8 партит, камерно-інструментальні опуси, Духовний концерт-реквієм, Літургія, хори і солоспіви. У індивідуальному стилі пройшов еволюцію від «нової фольклорної хвилі» до неокласичних, неоромантичних, постмодерних віянь, в останніх творах осягає гармонійну єдність різних стильових елементів.
Література:
Кияновська Л. Мирослав Скорик: людина і митець. Львів, 2008. 588 с.
Щириця Ю. Мирослав Скорик. Київ, 1979. 56 с.
У 1965 р. М. Скорик написав музику до фільму «Тіні забутих предків» режисера Сергія Параджанова за повістю Михайла Коцюбинського, який увійшов у десятку кращих фільмів усіх часів і народів. На її основі виник «Гуцульський триптих» що розпочинає лінію «нової фольклорної хвилі» у творчості композитора. До них належить Перший концерт для скрипки з оркестром, «Речитативи і рондо» для скрипки і фортепіано, «Коломийка», «Бурлеска» для фортепіано, «Карпатський концерт» для оркестру (1973), що майстерно поєднав терпкий аромат гуцульських наспівів з сучасними ритмами джазу і багатими оркестровими барвами.
У 1966 р. М. Скорика запрошено до Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського (тепер Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського) викладачем композиції. Фахову підготовку завершує в аспірантурі Московської консерваторії у Дмитра Кабалевського. У 1987 р. очолює кафедру композиції Львівської державної консерваторії ім. М. В. Лисенка та Львівську організацію Спілки композиторів України. На початку 1990-х років виїжджає з концертами до США і Австралії. В 1998 р. повертається в Україну, з 1999 р. – стає завідувачем кафедри історії української музики в Київській музичній академії ім. П. І. Чайковського. В 2011-2016 рр. - художній керівник Національного академічного театру опери та балету України імені Т. Г. Шевченка.
Як педагог виховав коло п’ятдесяти композиторів, в т.ч. Євгена Станковича, Івана Карабиця, Ганну Гаврилець, Івана Небесного, Михайла Шведа.
Спадщина композитора включає понад 200 творів різних жанрів, серед них провідне місце займають 16 концертів для різних солістів (10 скрипкових), 8 партит, камерно-інструментальні опуси, Духовний концерт-реквієм, Літургія, хори і солоспіви. У індивідуальному стилі пройшов еволюцію від «нової фольклорної хвилі» до неокласичних, неоромантичних, постмодерних віянь, в останніх творах осягає гармонійну єдність різних стильових елементів.
Література:
Кияновська Л. Мирослав Скорик: людина і митець. Львів, 2008. 588 с.
Щириця Ю. Мирослав Скорик. Київ, 1979. 56 с.