Vorobkevych Sydir. Biography

Sydir Vorobkevych (1836, Chernivtsi - 1903, ibid. pseudonyms: Danylo Mlaka, Morozenko, Semen Khrin, etc.) - Ukrainian composer, choral conductor, teacher, writer (wrote in Ukrainian, German and Romanian), poet, magazine editor, theologian, artist, public figure, Orthodox priest. One of the "awakeners" of Ukrainian national consciousness in Bukovyna.

He came from a priestly family, received his primary education at the four-year school in Kitsman, continued his studies at the gymnasium (1849-1856), and theological seminary (1857-1861 (1860?)) in Chernivtsi.
 
During his studies, he developed an interest in folk art, recorded Ukrainian and Romanian melodies, composed romances and songs, which he performed himself. At the same time, he started writing his own poetry. Vorobkevych continuously developed his musical skills through self-education. After accepting the rank of a priest in 1861, he worked in the villages of Bukovyna, and at the same time, researched Ukrainian musical folklore. In 1867 Vorobkevych returned to Chernivtsi, where he worked as a music and singing teacher, conducted the choir at the deacon school, gymnasium, and seminary. From 1875 he taught at the Faculty of Theology of the Chernivtsi University. In 1868 he studied at the Vienna Conservatory under Franz Krenn. After passing the exam, he received a diploma with the qualification of singing teacher and choir regent.
After returning to Chernivtsi, he worked very actively: composing, publishing poetry (among them the famous poem "Mother Tongue," prose, wrote dramatic writings. He devoted a lot of energy to music pedagogy - published songs and textbooks on solfeggio, music theory, and harmony for school teaching.
In particular, "Collection of songs for folk schools..." "Songbook for public schools." He also acted as a precentor, was a co-founder of the society "Ruska Besida," became chairman of the Ruthenian Literary and Dramatic Society in Chernivtsi. His students were: Austrian composer and musicologist of Ukrainian origin Yevsefiy Mandychevskyi, Romanian composer Cesare Porumbescu, Ukrainian composer Porphyriy Bazhanskyi. Sydir Vorobkevych died on September 19, 1903.
His musical legacy is extensive and diverse. He is the author of more than 600 secular and religious works in numerous genres: instrumental, vocal ("Over Prut-river in the Meadow," "Play for me, old gypsy"), choral (to the words by Taras Shevchenko "Days pass," "Lights are burning" etc.), musical and stage operettas - "singspiels" ("Golden Pug").

Listen to music in the App
Слухати музику в додатку

Воробкевич Сидір. Біографія

Сидір (Ісидор, Ізидор) Іванович Воробкевич (1836, м. Чернівці - 1903, там же. Літ. псевдоніми: Данило Млака, Морозенко, Семен Хрін та ін.) - український композитор, хоровий диригент, педагог, письменник (писав українською, німецькою та румунською), поет, редактор часописів, богослов, художник, громадський діяч, православний священик. Один з будителів національної свідомості українців Буковини.
Походив зі священицької родини. Початкову освіту здобув у 4-х класній школі у Кіцмані, продовжив навчання в гімназії (1849 – 1856) і духовній семінарії (1857 – 1861 (1860?)) у Чернівцях.
ВВ період навчання почав цікавитись народною творчістю, записував українські та румунські мелодії, компонував романси, пісні на власні тексти, які сам виконував. Тоді ж почав писати власні поезії. Займався музичною самоосвітою. Після прийняття у 1861 році сану священика, працював у буковинських селах, паралельно займався дослідженням українського музичного фольклору і побуту місцевого населення. В 1867 році С. Воробкевич повернувся до Чернівців, де працював вчителем музики і співу, провадив хор у Дяківській школі, гімназії, духовній семінарії. Від 1875 р. викладав на богословському факультеті Чернівецького університету. В 1868 р. для удосконалення рівня своєї музичної освіти навчався у Віденській консерваторії у Франца Кренна. Після вдалого іспиту отримав диплом викладача співу та регента хору.

Після повернення в Чернівці дуже активно творив: компонував, друкував поезії (серед них і знаменитий вірш «Рідна мова»: «Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває, Той у грудях не серденько, але камінь має»), прозу, писав драматичні твори. Багато сил віддавав музичній педагогіці – публікував пісенники та підручники з сольфеджіо, теорії музики і гармонії для школи, зокрема «Збірник пісень для шкіл народних, нижчих класів гімназійних і реальних», «Співаник для шкіл народних», присвячувався редакторській, музично-просвітницькій діяльності – керував хорами, належав до засновників товариства «Руська бесіда», став головою Руського літературного-драматичного товариства в Чернівцях. Його учнями були: австрійський композитор і музикознавець українського походження Євсевій Мандичевський, румунський композитор Чезаре Порумбеску, український композитор Порфирій Бажанський. Сидір Воробкевич помер 1903 року.

Його музична спадщина об’ємна й різноманітна. Він є автор понад 600 різножанрових світських та релігійних творів: інструментальних, вокальних («Над Прутом у лузі», «Заграй ми, цигане старий»), хорових (зокрема на слова Т. Шевченка «Минають дні», «Огні горять»), музично-сценічних оперет-«співоігр» («Золотий мопс»).

Література:
Білинська М. Л. Сидір Воробкевич. Творчі портрети  українських  композиторів. Київ, 1982. 46 с.
Мисько-Пасічник Р.  І.  Воробкевич  //  Музичне мистецтво  України  у  ХІХ  столітті:  навч.  посібник у 2 кн. Тернопіль, 2002. Ч. 2. Кн. 1. С. 69–77.