Вишинський Віталій. Біографія

Віталій Володимирович Вишинський (1983, смт. Ємільчине, Житомирська обл.) – український композитор, піаніст, науковець, музикознавець, популяризатор академічної музики. 
Початкову музичну освіту здобув в Ємільчинській дитячій музичній школі, в 1998-2002 рр. навчався в Житомирському музичному училищі на фортепіанному факультеті (клас Н. Ф. Бодашко).
Вищу освіту отримав в Національній музичній академії України ім. П. І.Чайковського, де у 2002–2003 рр. навчався як піаніст в класі Михайла Степаненка, а у 2003–2007 рр. як композитор в класі Юрія Іщенка. В 2005 році отримав стипендію Міжнародного Вагнерівського товариства  (2005, м. Байройт, Німеччина).

Протягом 2007–2010 рр. навчався в аспірантурі Національної музичної академії України у Лариси  Неболюбової. Аспірантська діяльність була відзначена іменною стипендією Президента України (2008). У 2012-му році здобув науковий ступінь кандидата мистецтвознавства. У 2012–2019 рр. працював в Київському університеті імені Бориса Грінченка, від 2017 року працює в Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського. У 2014–2015 рр. як популяризатор музики (лектор) співпрацював з відкритим лекторієм «Звук» від OK’projects в арт центрі «Closer» (Київ). Від 2014 рр. лектор та куратор музичних програм освітньої організації «Культурний проект» (м. Київ). Від 2016 року співпрацює з Київо-Могилянською бізнес школою. Член Національної спілки композиторів України (2011), лауреат державної премії імені Л. М. Ревуцького (2015).

У творчому доробку композитора різножанрові оркестрові, інструментальні та вокальні твори, сценічна музика до театрального спектаклю. Його музиці властивий інтелектуалізм, інтертекстуальність, полістилізм, балансування між пафосом пізньоромантичного звучання і виразовим мінімалізмом, споглядальної лірики та драматичної експресії.

Автор творів для оркестру різного складу, серед яких Концерт для фортепіано з оркестром,  «Елегія» для струнного оркестру і фортепіано, «Серенада» для камерного оркестру, «Додескаден» для струнного оркестра, темпл-блоків, бубона та там-таму,  «Похорон мух» для скрипки, контрабасу соло та струнного оркестру, «Маленька нічна музика» для голосу, тромбону, фортепіано і струнного оркестру. Скомпонував ряд інструментальних творів, зокрема для фортепіано: додекафонно-віртуозний твір «Kitsch-musik», поліфонічні композиції «Фуга та постлюдія» і «Circles», цикл «П’ять багателей»,  цикл «Астероїди. Музичні об’єкти для білих і трохи для чорних клавіш», для двох інструментів: «Forest» для скрипки та фортепіано, «Почуття холоду» для флейти і фортепіано, «CAGE» для скрипки та фортепіано. Автор вокально-інструментальних творів, зокрема «Пісні вечірньої  Зорі» на вірші Бориса Грінченка, «Три пісні на вірші М. Басьо» для голосу, флейти, кларнету, фортепіано та дзвіночків та ін.

Література:
Вишинський В.В. Circles. Фортепіанні твори: навч.-репертуар. посіб. для студ. ВНЗ. Київ, 2016.  84 с.
Вишинський В.В. Пісні вечірньої  Зорі. Камерно-вокальні твори. навч.-репертуар. посіб. для студентів ВНЗ : до 150-річчя від дня народження Б. Грінченка та 200-ліття від дня народження Т. Шевченка. Передм. Віталій В. Вишинський. Київ, 2014. 39 с.


Bezborodko Oleg. Biography

Stefania Turkevych (1898-1977) was born in L’viv, one of the cultural epicenters of Galicia. During her lifetime, Galicia was part of the Austrian Empire, then Poland, then part of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. This region bore the marks of Austrian, Hungarian, Lithuanian, Russian, and Polish influence and would soon witness the rise of the Soviet state. Turkevych’s father and grandfather were priests, and her mother was a pianist. Turkevych herself played piano, harp, and harmonium.1 Her prodigious talent led her to study in Vienna (1914-16; 1921-25), at the L’viv Conservatory (1918-19), and at the Prague Conservatory and the Ukrainian Free University in Prague (1930-34). Her early education was remarkably cosmopolitan.

Turkevych’s compositional language is unique.
Although one can hear the technical influence of Schoenberg and can detect certain expressionist tendencies, her music is generally quite lyrical, with occasional folk influence. This is typical of Turkevych’s style: she walks the line between tonality and expressionism—especially in her art songs—occasionally incorporating elements of pointillism and impressionism.
 
Turkevych displayed an early proclivity for composition. During her time at the L’viv Conservatory, she composed a series of liturgical works for the choir at St. George’s Cathedral, the mother church of the Ukrainian Greek Catholic Church.6 Shortly after marrying the rising Ukrainian-German expressionist painter Robert Lisowski in 1925,7 Turkevych moved to Berlin and studied composition privately with Arnold Schoenberg (1874-1951) and Franz Shreker (1878-1934). Turkevych earned a PhD in Musicology from the Ukrainian Free University in Prague in 1934, becoming the first woman from Galicia to receive a doctorate. Her boldly nationalistic dissertation was entitled “Ukrainian Folklore in Russian Operas.” She is now considered Ukraine’s first female composer.8 Immediately after receiving her PhD, Turkevych returned to L’viv, where she taught at the L’viv National Music Academy (sometimes called the L’viv Conservatory). She maintained this position until 1939, when she began working as a coach and accompanist at the L’viv National Opera alongside her sister, Irina Martynec (an opera singer). It was here that the two sisters met prima ballerina Daria NyzankiwskaSnihurowycz, who would become an important co-collaborator both in Ukraine and on Canadian soil more than 30 years later (for the premiere of Turkevych’s 1969 operaballet, Серце Оксани).
У творчому доробку композитора різножанрові оркестрові, інструментальні та вокальні твори, сценічна музика до театрального спектаклю. Його музиці властивий інтелектуалізм, інтертекстуальність, полістилізм, балансування між пафосом пізньоромантичного звучання і виразовим мінімалізмом, споглядальної лірики та драматичної експресії.
Turkevych displayed an early proclivity for composition. During her time at the L’viv Conservatory, she composed a series of liturgical works for the choir at St. George’s Cathedral, the mother church of the Ukrainian Greek Catholic Church.6 Shortly after marrying the rising Ukrainian-German expressionist painter Robert Lisowski in 1925,7 Turkevych moved to Berlin and studied composition privately with Arnold Schoenberg (1874-1951) and Franz Shreker (1878-1934). Turkevych earned a PhD in Musicology from the Ukrainian Free University in Prague in 1934, becoming the first woman from Galicia to receive a doctorate. Her boldly nationalistic dissertation was entitled “Ukrainian Folklore in Russian Operas.” She is now considered Ukraine’s first female composer.8 Immediately after receiving her PhD, Turkevych returned to L’viv, where she taught at the L’viv National Music Academy (sometimes called the L’viv Conservatory). She maintained this position until 1939, when she began working as a coach and accompanist at the L’viv National Opera alongside her sister, Irina Martynec (an opera singer). It was here that the two sisters met prima ballerina Daria NyzankiwskaSnihurowycz, who would become an important co-collaborator both in Ukraine and on Canadian soil more than 30 years later (for the premiere of Turkevych’s 1969 operaballet, Серце Оксани).

Listen to music in the App
Слухати музику в додатку