Затуловський Леонід . Біографія
Леонід Борисович Затуловський (1935, м. Біла Церква – 2018, м. Чернівці) - сучасний український композитор, диригент, педагог, культурно-громадський діяч. Засновник і керівник відомого українського вокально-інструментального ансамблю «Черемош». Один із провідних спеціалістів у справі підготовки музичних кадрів на Буковині: виконавців, викладачів, диригентів, композиторів.
Народився в сім’ї військовослужбовця, від 1944 року проживав у Чернівцях. Вчився у Чернівецькій середній школі № 3, грав у духовому оркестрі на трубі.
В 1955 році закінчив Чернівецьке музичне училище по класу духових інструментів в І. Петрова. 50 років поспіль працював викладачем Дитячої музичної школи № 1 в Чернівцях.
Заслужений діяч мистецтв України (1996), лауреат численних нагород та премій (зокрема Міжнародної премії ім. Сіді Таль (1997), Літературно-мистецької премії імені Сидора Воробкевича (2006).
Л. Затуловський брав активну участь у культурно-музичному житті Чернівців: вів концертну діяльність, працював з аматорськими і професійними колективами, зокрема, створив декілька духових оркестрів. Він заснував та керував одним з перших на Буковині самодіяльних естрадних ансамблів «Юність» (з 1967 р. ансамбль «Орбіта») при Чернівецькому обласному Будинку вчителя, вокально-естрадний ансамбль «Черемош» Чернівецької обласної філармонії, перший на Буковині естрадно-симфонічний оркестр при Чернівецькому об’єднанні музичних ансамблів, яким диригував. Займався аранжуванням та обробками народних пісень та інших зразків буковинського фольклору.
Твори Л. Затуловського, зокрема оркестрова музика, виконуються на престижних сценах України та за кордоном. Його симфонічна сюїта «Блукаючі зірки» виконувалася у філармонії Нью-Йорку камерним оркестром «Найяни» під керуванням Ю. Вельдмана.
Композиторський стиль Л. Затуловського характеризується синтезом західноєвропейських та українських музичних традицій, відображає зв’язки з народною інструментальною та пісенною творчістю, буковинським та єврейським колоритами, популярною музикою та джазом. Оркестрове мислення композитора вирізняється поєднанням своєрідного академізму з особливостями народної музики, пісенно-танцювальної традиції.
В творчому доробку композитора понад 100 естрадних пісень (серед найбільш відомих — «Забудь печаль» і «Чарівне танго»), твори для симфонічного, камерного, духового, естрадного оркестрів та оркестру народних інструментів, камерно-інструментальні твори для фортепіано, баяна, струнних, духових та народних інструментів.
Зокрема композитору належать: симфонічна поема «Буковина», симфонічна сюїта «Блукаючі зірки», «Буковинські рапсодії» для симфонічного оркестру, кантата «Пам’ять» для солістів, хору і симфонічного оркестру, цикл прелюдій «Дитячий альбом» для фортепіано, цикл пісень для хору хлопчиків, музика для трьох спектаклів Сіді Таль, велика кількість хорових творів, музика до чотирьох вистав, аранжування для ансамблів різного інструментального складу - джазових, вокально-інструментальних, народних, духових, ансамблів баяністів та акордеоністів.
Література:
Затуловський Леонід Борисович // Серцем з Буковиною: імена славних сучасників. Київ, 2011. С. 179.
Каплієнко-Ілюк Ю. Фортепіанний концерт Леоніда Затуловського в аспекті національного розвитку жанру // Наукові записки ТНПУ імені Володимира Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство. № 2. Тернопіль, 2018. С. 102-109.
Заслужений діяч мистецтв України (1996), лауреат численних нагород та премій (зокрема Міжнародної премії ім. Сіді Таль (1997), Літературно-мистецької премії імені Сидора Воробкевича (2006).
Л. Затуловський брав активну участь у культурно-музичному житті Чернівців: вів концертну діяльність, працював з аматорськими і професійними колективами, зокрема, створив декілька духових оркестрів. Він заснував та керував одним з перших на Буковині самодіяльних естрадних ансамблів «Юність» (з 1967 р. ансамбль «Орбіта») при Чернівецькому обласному Будинку вчителя, вокально-естрадний ансамбль «Черемош» Чернівецької обласної філармонії, перший на Буковині естрадно-симфонічний оркестр при Чернівецькому об’єднанні музичних ансамблів, яким диригував. Займався аранжуванням та обробками народних пісень та інших зразків буковинського фольклору.
Твори Л. Затуловського, зокрема оркестрова музика, виконуються на престижних сценах України та за кордоном. Його симфонічна сюїта «Блукаючі зірки» виконувалася у філармонії Нью-Йорку камерним оркестром «Найяни» під керуванням Ю. Вельдмана.
Композиторський стиль Л. Затуловського характеризується синтезом західноєвропейських та українських музичних традицій, відображає зв’язки з народною інструментальною та пісенною творчістю, буковинським та єврейським колоритами, популярною музикою та джазом. Оркестрове мислення композитора вирізняється поєднанням своєрідного академізму з особливостями народної музики, пісенно-танцювальної традиції.
В творчому доробку композитора понад 100 естрадних пісень (серед найбільш відомих — «Забудь печаль» і «Чарівне танго»), твори для симфонічного, камерного, духового, естрадного оркестрів та оркестру народних інструментів, камерно-інструментальні твори для фортепіано, баяна, струнних, духових та народних інструментів.
Зокрема композитору належать: симфонічна поема «Буковина», симфонічна сюїта «Блукаючі зірки», «Буковинські рапсодії» для симфонічного оркестру, кантата «Пам’ять» для солістів, хору і симфонічного оркестру, цикл прелюдій «Дитячий альбом» для фортепіано, цикл пісень для хору хлопчиків, музика для трьох спектаклів Сіді Таль, велика кількість хорових творів, музика до чотирьох вистав, аранжування для ансамблів різного інструментального складу - джазових, вокально-інструментальних, народних, духових, ансамблів баяністів та акордеоністів.
Література:
Затуловський Леонід Борисович // Серцем з Буковиною: імена славних сучасників. Київ, 2011. С. 179.
Каплієнко-Ілюк Ю. Фортепіанний концерт Леоніда Затуловського в аспекті національного розвитку жанру // Наукові записки ТНПУ імені Володимира Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство. № 2. Тернопіль, 2018. С. 102-109.
Bezborodko Oleg. Biography
Stefania Turkevych (1898-1977) was born in L’viv, one of the cultural epicenters of Galicia. During her lifetime, Galicia was part of the Austrian Empire, then Poland, then part of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. This region bore the marks of Austrian, Hungarian, Lithuanian, Russian, and Polish influence and would soon witness the rise of the Soviet state. Turkevych’s father and grandfather were priests, and her mother was a pianist. Turkevych herself played piano, harp, and harmonium.1 Her prodigious talent led her to study in Vienna (1914-16; 1921-25), at the L’viv Conservatory (1918-19), and at the Prague Conservatory and the Ukrainian Free University in Prague (1930-34). Her early education was remarkably cosmopolitan.
Turkevych’s compositional language is unique.
Although one can hear the technical influence of Schoenberg and can detect certain expressionist tendencies, her music is generally quite lyrical, with occasional folk influence. This is typical of Turkevych’s style: she walks the line between tonality and expressionism—especially in her art songs—occasionally incorporating elements of pointillism and impressionism.
Turkevych displayed an early proclivity for composition. During her time at the L’viv Conservatory, she composed a series of liturgical works for the choir at St. George’s Cathedral, the mother church of the Ukrainian Greek Catholic Church.6 Shortly after marrying the rising Ukrainian-German expressionist painter Robert Lisowski in 1925,7 Turkevych moved to Berlin and studied composition privately with Arnold Schoenberg (1874-1951) and Franz Shreker (1878-1934). Turkevych earned a PhD in Musicology from the Ukrainian Free University in Prague in 1934, becoming the first woman from Galicia to receive a doctorate. Her boldly nationalistic dissertation was entitled “Ukrainian Folklore in Russian Operas.” She is now considered Ukraine’s first female composer.8 Immediately after receiving her PhD, Turkevych returned to L’viv, where she taught at the L’viv National Music Academy (sometimes called the L’viv Conservatory). She maintained this position until 1939, when she began working as a coach and accompanist at the L’viv National Opera alongside her sister, Irina Martynec (an opera singer). It was here that the two sisters met prima ballerina Daria NyzankiwskaSnihurowycz, who would become an important co-collaborator both in Ukraine and on Canadian soil more than 30 years later (for the premiere of Turkevych’s 1969 operaballet, Серце Оксани).
Твори Л. Затуловського, зокрема оркестрова музика, виконуються на престижних сценах України та за кордоном. Його симфонічна сюїта «Блукаючі зірки» виконувалася у філармонії Нью-Йорку камерним оркестром «Найяни» під керуванням Ю. Вельдмана.
Turkevych displayed an early proclivity for composition. During her time at the L’viv Conservatory, she composed a series of liturgical works for the choir at St. George’s Cathedral, the mother church of the Ukrainian Greek Catholic Church.6 Shortly after marrying the rising Ukrainian-German expressionist painter Robert Lisowski in 1925,7 Turkevych moved to Berlin and studied composition privately with Arnold Schoenberg (1874-1951) and Franz Shreker (1878-1934). Turkevych earned a PhD in Musicology from the Ukrainian Free University in Prague in 1934, becoming the first woman from Galicia to receive a doctorate. Her boldly nationalistic dissertation was entitled “Ukrainian Folklore in Russian Operas.” She is now considered Ukraine’s first female composer.8 Immediately after receiving her PhD, Turkevych returned to L’viv, where she taught at the L’viv National Music Academy (sometimes called the L’viv Conservatory). She maintained this position until 1939, when she began working as a coach and accompanist at the L’viv National Opera alongside her sister, Irina Martynec (an opera singer). It was here that the two sisters met prima ballerina Daria NyzankiwskaSnihurowycz, who would become an important co-collaborator both in Ukraine and on Canadian soil more than 30 years later (for the premiere of Turkevych’s 1969 operaballet, Серце Оксани).
