Stefania Turkevych (1898-1977) was born in L’viv, one of the cultural epicenters of Galicia. During her lifetime, Galicia was part of the Austrian Empire, then Poland, then part of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. This region bore the marks of Austrian, Hungarian, Lithuanian, Russian, and Polish influence and would soon witness the rise of the Soviet state. Turkevych’s father and grandfather were priests, and her mother was a pianist. Turkevych herself played piano, harp, and harmonium.1 Her prodigious talent led her to study in Vienna (1914-16; 1921-25), at the L’viv Conservatory (1918-19), and at the Prague Conservatory and the Ukrainian Free University in Prague (1930-34). Her early education was remarkably cosmopolitan.
Mykola Arkas was a man of great talent and many interests. He was not only a composer but also a historian (author of the famous essay History of Ukraine-Rus), cultural figure, philanthropist, and military man.

The lyric opera Kateryna is the first and only work of the composer in this genre. It was written by Arkas in 1891, but for five years the manuscript lay in the censorship of Moscow and Kyiv. Fragments of the opera were performed in the home city of Arkas - in Mykolayiv in 1897, at the expense of the author. On the cover of the book, there was only the name of Taras Shevchenko, the authorship of the music and libretto were hidden by the cryptonym «Н. А. …ъ», and from above the dedication stated: “To my dear, unforgettable wife Olesya”. The piece rejected by censorship was fully performed only 8 years after it was written thanks to the faith and support of the outstanding director Marko Kropyvnytskyi and the excellent acting of his theater troupe. The performance took place in the Moscow Aquarium Theater. Thus, in the wake of national democratic sentiments which were prevailing in the society in the late nineteenth century, the Ukrainian opera after Shevchenko was a huge success in the second city of the Russian Empire and then began to be staged in theaters in Ukraine, Poland, and Belarus.

When creating the score Mykola Arkas used more than 400 Ukrainian folk songs, which he and his wife Olha Ivanivna collected in different places, visiting the villages of Mykolayiv and Poltava, as well as heard from kobzars and bandura players, whom the composer invited to his home in Mykolayiv. He wrote the libretto text himself. A new literary arrangement of the libretto was made in 1963 by Diodor Bobyr.

An interesting fact, Arkas introduced a character missing from Shevchenko - Andriy, who sincerely loves Kateryna. This character strengthened the lyrical side of the opera, emphasizing the contrast of the psychological situation of the whole drama.
Text by Viktoriia Antoshevska
Translated by Taras Demko
Director - Valentyn Sklyarenko
Kateryna - Lilia Lobanova,
Mother - Larysa Rudenko,
Father - Mykola Chastiy,
Andriy - Vasyl Kozeratskyi,
Officer - Valentyn Lutchenko,
Oksana - V. Lipovaya,
Odarka - Z. Sorokina,
Reader - Mark Smekhov
Piano - Nina Kotlyarska
Ukrainian Radio Symphony Orchestra and Choir
Conductor - Kostyantyn Simeonov

Kateryna

Микола Аркас

Микола Миколайович Аркас – людина широкого спектру інтересів і великого таланту. Він був не лише композитором, а й істориком (автором відомого нарису “Історія України-Русі”), культурним діячем, меценатом та військовим.

Лірико-побутова опера «Катерина» — перший та єдиний твір композитора у цьому жанрі — був написаний Аркасом у 1891 році, але впродовж п'яти років рукопис пролежав у цензурних відомствах Москви та Києва. У 1897 році фрагменти з опери були виконані на малій батьківщині Аркаса — у Миколаєві, за рахунок автора. На обкладинці видання стояло лише прізвище Тараса Шевченка, авторство музики і лібрето були приховані криптонімом «Н. А. …ъ», а зверху присвята: «Любій, незабутній жінці моїй Олесі». Відкинутий цензурою твір отримав повноцінне сценічне втілення лише через 8 років після написання завдяки вірі і підтримці видатного режисера Марка Кропивницького і прекрасній грі талановитих акторів його театральної трупи. Вистава відбулась не де-небудь, а у Московському театрі “Акваріум”! Ось так на хвилі національно-демократичних настроїв, поширених у суспільстві наприкінці ХІХ століття, українська опера за Шевченком з величезним успіхом прозвучала в столиці Російської імперії, а потім почала ставитися в театрах України, теперішньої Польщі та Білорусі.

При створенні партитури Микола Миколайович обробив і використав значну кількість з 400 українських народних пісень, які вони разом з дружиною Ольгою Іванівною збирали в різних місцях, відвідуючи села Миколаївщини та Полтавщини, а також почуті від кобзарів і бандуристів, яких композитор запрошував у свій дім у Миколаєві. Текст лібрето написав сам. Нову літературну обробку лібретто здійснив у 1963 році Діодор Бобир.

Найцікавішим є те, що Аркас увів відсутній у Шевченка персонаж — Андрія, який щиро кохає Катерину. Цей образ посилив ліричний бік твору, підкреслив контрастність психологічної ситуації усієї драми.


Література:
Іванов В. Ф. Музичні джерела опери М. Аркаса «Катерина»
Авраменко С. М. Опера М. Аркаса «Катерина» — твір національного музично-театрального мистецтва
Turkevych remained in L’viv during World War II. In 1946, when her works were banned throughout the USSR for their failure to comply with Socialist Realism, she fled to Austria and then to Italy, and she finally settled in the UK, where she composed her largest body of work—including Серце Оксани (Тhe Heart of Oksana). At some point in the 1940s, she separated from her first husband and married her second husband, Narcyz Lukianowicz (a doctor and poet).14 Her family lived for five years in Brighton (where she worked as an organist and pianist) and a year in London before moving to Bristol. (It was in London that Turkevych discovered a network of Canadian Ukrainians descent who had moved to the UK.) Ten years later, Turkevych moved to Belfast in Northern Ireland. For the last four years of her life, she settled in Cambridge, where she passed away in 1977 at the age of 78. Turkevych had two daughters: Zoya (with her first husband, Robert Lisovski) and Maria (with her second husband, Narsyz Lukianowicz).

Listen to music

Слухати музику

Симфонії. Частина ІІ

Вербицький Михайло

Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Закінчила приватну дівочу гімназію сестер Василіянок у Львові. Гру на фортепіано вивчала спочатку вдома, відтак у Вищому музичному інституті (ВМІ) ім. Миколи Лисенка у Львові, а в 1914-1916 рр. у Відні. Після цього студіювала філософію, педагогіку і музикологію у Львівському університеті, навчала музики в державній yчительській семінарії у Львові (1919-1920 рр.), студіювала в консерваторії Польського музичного товариства у Львові (1921 р.) та давала приватні уроки з музики. 1919 р. написала свій перший музичний твір – Службу Божу, яку було виконано декілька разів у соборі Св. Юра у Львові. 1921 р. повернулася до Відня, де навчалася в університеті, який закінчила 1923 р. отримавши вчительський диплом. Також продовжувала студії з фортепіано і теорії музики у Віденській музичній академії. Відтак повернулася до Львова, а 1927 р. виїхала до Берліна, де студіювала композицію в Музичній академії до 1929 р., коли переїхала до Праги. Студіювала композицію в Празькій консерваторії, а рівночасно при Українському Вільному Університеті писала докторську дисертацію на тему українського фольклору в російських операх, яку захистила 1934 р. Повернувшись до Львова, з 1934 р. до початку Другої світової війни працювала викладачем музичної теорії і фортепіано, спочатку у Львівській музичній консерваторії ім. К. Шимановського, а відтак – у ВМІ ім. М. Лисенка. Стала членом Союзу українських професійних музик.