Mykola Arkas. Biography
Ukrainian composer, historian, public and political figure. Born on January 7, 1853, in Mykolayiv, to the family of the admiral of the Black Sea Fleet, the Mykolayiv military governor Mykola Arkas. The first sprouts of patriotic feelings in the son's heart were nurtured by his mother, Sofiya (née Bohdanovych), who never forgot about her Cossack origin, and knew well the Ukrainian language, folk traditions, and folklore. According to the tradition of many aristocratic families, Mykola Arkas studied in St. Petersburg at the School of Law.
During their stay in St. Petersburg, the Arkas family in spring often went to their estates in the Kherson region. There was no railway connection at that time and all that long way had to be overcome by horses. The road could take almost a month. During this time, many adventures happened, the impressions of the landscapes seen were etched in the memory of Mykola Arkas for a lifetime. And when he had to return to the north for the winter, how gray and cold St. Petersburg was for him! The little boy longed for his native, dear Ukraine!
In 1870 Arkas graduated from the Odessa Starodubtsev private gymnasium. Under the influence of his teacher Petro Nishchynskyi (Ukrainian composer, conductor, and writer) he started mastering his musical and composition skills. Further, he studied at the Department of Natural Sciences of the Faculty of Physics and Mathematics at the Novorossiysk University in Odesa. This was crucial for the formation of his personality, political beliefs, and artistic views. An important role in the life of Arkas played his acquaintance and friendship with Marko Kropyvnytskyi, a Ukrainian writer, dramaturge, composer, theatre actor, and director. During his student years, Arkas studied Ukrainian culture and popularized it. He was fascinated by the art of kobzars and bandura players, whom he invited to Mykolayiv from all over Ukraine, and hosted in his house.
After his studies in 1881, he served in the Navy in Mykolayiv as a clerk and was an adjutant to the commander of the Black Sea Fleet (his father). He held high positions in the provincial administration, was an honorary justice of the peace, and had the civil rank of acting state councilor. In his free time, he devoted himself to his favorite thing - collecting and recording folk melodies (he recorded about 400 folk songs, including romances I can't tell you about love, Don't sing to us now, bandurist, etc.). He enjoyed learning the history of Ukraine. His first attempts at composing were arrangements of Ukrainian songs (about 80 arrangements combined into two collections).
The most important work of Mykola Arkas, which brought him recognition, was the opera "Kateryna" based on the poem by Taras Shevchenko. This work started the Shevchenkiana opera movement and became the first Ukrainian lyrical folk opera. The world saw the stage version of the opera thanks to Marko Kropyvnytskyi. The premiere of his production took place on February 12, 1899, in Moscow. Arkas's conviction that Kropyvnytskyi's high professionalism as a director and the talent of his actors would ensure the success of the play came true. On February 13, the composer received a telegram from Moscow: "Congratulations on your success and thank you ... for your trust. Kropyvnytskyi and Co”. Later, the opera Kateryna was performed in Kyiv, Warsaw, Krakow, and Lviv. Inspired by Kateryna’s success, Arkas planned to write several other major musical works, including operas, but illness (brain hemorrhage and paralysis of the right arm) prevented him from sitting at the piano. The opera Kateryna remained the only one in the composer's heritage.
The inability to engage in musical work led Mykola Arkas to a new field of activity - in the early twentieth century, he began to study the history of Ukraine. The research aimed to analyze and generalize Ukrainian history in the most accessible form, understandable even to an uneducated person. The main work of Arkas as a historian is History of Ukraine-Rusʹ, written in Ukrainian and published in 1908 in St. Petersburg. Having received an ambiguous assessment from professional historians, the book gained true popular love, for a long time it was a real bestseller (the second most popular after Shevchenko's Kobzar!)
Mykola Arkas was a founder of a public organization - Mykolayiv' Prosvita, of which he was chairman since its foundation in 1907. The society promoted the Ukrainian language and culture and raised the national consciousness of Ukrainians through events, lectures, exhibitions, and concerts. Despite persecution by the tsarist government, Arkas helped build Ukrainian-language schools in the villages of Hrystoforivka (Bashtansky District) and Stara Bohdanivka (Mykolayiv District) at his own expense.
Mykola Arkas died of a heart attack on March 26, 1909, in full swing, full of creative ideas. He was buried in Mykolayiv in the family crypt.
During their stay in St. Petersburg, the Arkas family in spring often went to their estates in the Kherson region. There was no railway connection at that time and all that long way had to be overcome by horses. The road could take almost a month. During this time, many adventures happened, the impressions of the landscapes seen were etched in the memory of Mykola Arkas for a lifetime. And when he had to return to the north for the winter, how gray and cold St. Petersburg was for him! The little boy longed for his native, dear Ukraine!
In 1870 Arkas graduated from the Odessa Starodubtsev private gymnasium. Under the influence of his teacher Petro Nishchynskyi (Ukrainian composer, conductor, and writer) he started mastering his musical and composition skills. Further, he studied at the Department of Natural Sciences of the Faculty of Physics and Mathematics at the Novorossiysk University in Odesa. This was crucial for the formation of his personality, political beliefs, and artistic views. An important role in the life of Arkas played his acquaintance and friendship with Marko Kropyvnytskyi, a Ukrainian writer, dramaturge, composer, theatre actor, and director. During his student years, Arkas studied Ukrainian culture and popularized it. He was fascinated by the art of kobzars and bandura players, whom he invited to Mykolayiv from all over Ukraine, and hosted in his house.
After his studies in 1881, he served in the Navy in Mykolayiv as a clerk and was an adjutant to the commander of the Black Sea Fleet (his father). He held high positions in the provincial administration, was an honorary justice of the peace, and had the civil rank of acting state councilor. In his free time, he devoted himself to his favorite thing - collecting and recording folk melodies (he recorded about 400 folk songs, including romances I can't tell you about love, Don't sing to us now, bandurist, etc.). He enjoyed learning the history of Ukraine. His first attempts at composing were arrangements of Ukrainian songs (about 80 arrangements combined into two collections).
The most important work of Mykola Arkas, which brought him recognition, was the opera "Kateryna" based on the poem by Taras Shevchenko. This work started the Shevchenkiana opera movement and became the first Ukrainian lyrical folk opera. The world saw the stage version of the opera thanks to Marko Kropyvnytskyi. The premiere of his production took place on February 12, 1899, in Moscow. Arkas's conviction that Kropyvnytskyi's high professionalism as a director and the talent of his actors would ensure the success of the play came true. On February 13, the composer received a telegram from Moscow: "Congratulations on your success and thank you ... for your trust. Kropyvnytskyi and Co”. Later, the opera Kateryna was performed in Kyiv, Warsaw, Krakow, and Lviv. Inspired by Kateryna’s success, Arkas planned to write several other major musical works, including operas, but illness (brain hemorrhage and paralysis of the right arm) prevented him from sitting at the piano. The opera Kateryna remained the only one in the composer's heritage.
The inability to engage in musical work led Mykola Arkas to a new field of activity - in the early twentieth century, he began to study the history of Ukraine. The research aimed to analyze and generalize Ukrainian history in the most accessible form, understandable even to an uneducated person. The main work of Arkas as a historian is History of Ukraine-Rusʹ, written in Ukrainian and published in 1908 in St. Petersburg. Having received an ambiguous assessment from professional historians, the book gained true popular love, for a long time it was a real bestseller (the second most popular after Shevchenko's Kobzar!)
Mykola Arkas was a founder of a public organization - Mykolayiv' Prosvita, of which he was chairman since its foundation in 1907. The society promoted the Ukrainian language and culture and raised the national consciousness of Ukrainians through events, lectures, exhibitions, and concerts. Despite persecution by the tsarist government, Arkas helped build Ukrainian-language schools in the villages of Hrystoforivka (Bashtansky District) and Stara Bohdanivka (Mykolayiv District) at his own expense.
Mykola Arkas died of a heart attack on March 26, 1909, in full swing, full of creative ideas. He was buried in Mykolayiv in the family crypt.
Text: A. Yakovleva and Victoria Antoshevska
Translated into English by Taras Demko
Микола Аркас. Біографія
Аркас Микола Миколайович – український композитор, історик громадсько-політичний діяч. Народився 7 січня 1853 року у Миколаєві, у родині адмірала Чорноморського флоту, Миколаївського військового губернатора Миколи Андрійовича Аркаса. Перші паростки патріотичних почуттів у синовому серці випестувала мати, Софія Петрівна (уроджена Богданович), яка ніколи не забувала про своє козацьке походження, добре знала українську мову, народні звичаї, фольклор. За традицією багатьох аристократичних сімей Микола Аркас навчався у Петербурзькому навчальному закладі закритого типу – училищі правознавства. Під час перебування в Петербурзі родина Аркасів весною виїздила до своїх маєтків у Херсонщині. Залізниць тоді не було і весь той довгий шлях доводилося долати кіньми. Дорога тривала мало не цілий місяць. За цей час відбулося чимало пригод, враження від побачених красот на все життя закарбувались у пам’яті Миколи. А потім, коли на зиму треба було повертатись на північ, який же сірий та холодний був для нього Петербург! Як тужив тоді малий хлопчина за своєю рідною, дорогою Україною!
У 1870 році Аркас закінчив Одеську приватну гімназію Стародубцева. Під впливом свого вчителя Петра Ніщинського – українського композитора, диригента, письменника – почав самотужки оволодівати музичними знаннями та композиторськими навичками. Подальше навчання на природничому відділі фізико-математичного факультету Новоросійського університету в Одесі стало вирішальним для формування світогляду, політичних переконань та художніх поглядів Миколи Аркаса. Визначну роль у житті Миколи Аркаса відіграло його знайомство та дружба з корифеєм українського театру Марком Кропивницьким. Починаючи зі студентських років Аркас вивчав культуру українського народу і популяризував її серед широких верств населення. Захоплювався мистецтвом кобзарів і бандуристів, яких запрошував до Миколаєва з усієї України, оселяв у своєму будинку.
Після завершення навчання у 1881 році служив у канцелярії воєнно-морського відомства у Миколаєві, був ад’ютантом командира Чорноморського флоту, свого батька. Обіймав високі посади в губернському управлінні, був почесним мировим суддею, мав цивільний чин діючого статського радника. У вільний від служби час віддавався улюбленій справі – збиранню і запису народних мелодій (записав близько 400 народних пісень, романси «Я не можу тобі розказать про любов», «Не співай нам тепер, бандуристе» та ін.) і вивченню історії України. Його першими композиторськими спробами були обробки українських пісень (близько 80 обробок, об’єднаних у дві збірки).
Найважливішим твором Миколи Аркаса, який приніс йому визнання, стала опера «Катерина» за однойменною поемою Тараса Григоровича Шевченка. Цей твір започаткував оперну шевченкіану і став першою українською ліричною народно-побутовою оперою. Світ побачив сценічну версію опери завдяки тому ж таки Маркові Кропивницькому. Прем’єра у виконанні його антрепризи відбулася 12 лютого 1899 року у Москві. Упевненість Аркаса в тому, що високий професіоналізм Кропивницького як режисера і талант його акторів забезпечать успіх вистави, повністю справдилась. 13 лютого композитор одержав телеграму з Москви: «Вітаємо з успіхом і дякуємо... за довіру. Кропивницький і товариство». Згодом опера «Катерина» звучала у Києві, Варшаві, Кракові, Львові. Натхненний успіхом «Катерини», Аркас планував написання ще кількох великих музичних творів, зокрема опер, але хвороба (крововилив у мозок і параліч правої руки) не дала змоги сідати за фортепіано. Опера «Катерина» лишилась єдиною у творчому доробку композитора.
Неможливість займатися музичною творчістю привела Миколу Миколайовича до нової сфери діяльності — на початку ХХ ст. він почав вивчати історію України. Метою досліджень були аналіз та узагальнення української історії в найдоступнішій формі, зрозумілій неосвіченій людині. Основною працею Миколи Аркаса як історика є «Історія України-Русі», написана українською мовою і видана у 1908 році у Петербурзі. Отримавши неоднозначну оцінку професійних істориків, книжка добула справжню народну любов, довгий час була справжнім бестселером серед широких мас (другою за популярністю після “Кобзаря” Шевченка!)
Дорогим і рідним дітищем Миколи Миколайовича була громадська організація – миколаївська «Просвіта», головою якої він був з дня її заснування у 1907 році. Товариство пропагувало українську мову і культуру, підносило національну свідомість українців через вечори, лекції, виставки, концерти. Незважаючи на переслідування царського уряду, Аркас за власні кошти допоміг побудувати школи з викладанням української мови у селах Христофорівка (Баштанський район) та Стара Богданівка (Миколаївський район).
Помер Микола Аркас від серцевого нападу, 26 березня 1909 року у розквіті сил, сповнений творчих задумів. Похований у Миколаєві у родинному склепі.
Текст: А. Яковлева, Вікторія Антошевська
1. Аркас Микола Миколайович // Укр. літ. енциклопедія. – К., 1988. – Т.1.
2. Микола Аркас (1853 – 1909): Біографія // Література рідного краю: Посібник – хрестоматія. – Миколаїв, 2003.
3. Мірян А.М. Творчий внесок М.М.Аркаса до скарбниці національної культури // VІІ Миколаївська обласна краєзнавча конференція. «Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження». - Миколаїв, Атол, 2002.
4. Миколаївська область: 1937 – 2007: історичний альманах. – Миколаїв: Атол, 2007.
5. Микола Аркас (1853 – 1909): Біографія // Література рідного краю: Посібник – хрестоматія. – Миколаїв, 2003.
6. Державний архів Миколаївської області (далі ДАМО), ф. -468, оп. 1, спр. 6, 77 арк.; спр. 8, 16 арк.
7. ДАМО, ф.-468, оп. 1, спр. 1, 334 арк.
8. Там само, ф.-206, оп. 1, спр. 28, 132 арк.
Помер Микола Аркас від серцевого нападу, 26 березня 1909 року у розквіті сил, сповнений творчих задумів. Похований у Миколаєві у родинному склепі.
Текст: А. Яковлева, Вікторія Антошевська
1. Аркас Микола Миколайович // Укр. літ. енциклопедія. – К., 1988. – Т.1.
2. Микола Аркас (1853 – 1909): Біографія // Література рідного краю: Посібник – хрестоматія. – Миколаїв, 2003.
3. Мірян А.М. Творчий внесок М.М.Аркаса до скарбниці національної культури // VІІ Миколаївська обласна краєзнавча конференція. «Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження». - Миколаїв, Атол, 2002.
4. Миколаївська область: 1937 – 2007: історичний альманах. – Миколаїв: Атол, 2007.
5. Микола Аркас (1853 – 1909): Біографія // Література рідного краю: Посібник – хрестоматія. – Миколаїв, 2003.
6. Державний архів Миколаївської області (далі ДАМО), ф. -468, оп. 1, спр. 6, 77 арк.; спр. 8, 16 арк.
7. ДАМО, ф.-468, оп. 1, спр. 1, 334 арк.
8. Там само, ф.-206, оп. 1, спр. 28, 132 арк.