On August 25, 2024, to commemorate the 33rd anniversary of Ukraine's Independence, the world premiere of Oleh Bezborodko's Unbroken Symphony took place at the Lviv Organ Hall. The symphony was commissioned by the directors of the Organ Hall, Ivan Ostapovych and Taras Demko. The premiere performance by the Luhansk Philharmonic Orchestra, conducted by Ivan Ostapovych, was truly triumphant. In Bezborodko’s incredible program music, scenes of war, the brutal and audacious image of the Russian invasion, along with dreams of a happy and peaceful future, and the energy of freedom and unity that will undoubtedly lead Ukrainians to Victory, are all intertwined.

Each of the five movements of the Unbroken Symphony is filled with profound ideas, clever symbols, and vivid imagery that make this music extraordinarily poetic. Bezborodko’s score is masterful and intellectual. At the same time, it is deeply moving and accessible to the listener. The first movement – Dream – according to the composer, is his vision of a peaceful Ukraine. The central symbol of this movement is the world’s largest Ukrainian aircraft, the An-225 "Mriya," which was destroyed by the russians on the first day of the full-scale invasion. The ascending melodies and tonal leaps, as well as the use of unique instrumental techniques by the woodwind section, depict the flight of the aircraft above the clouds. The idea to reference Mykola Lysenko's piano piece Mriya is brilliantly executed. Bezborodko creates an atmosphere of endless space and elevation through special orchestration. The composer builds a continuous sound mass that does not overwhelm the listener but gently envelops them from all sides. The delicate ringing of the xylophone, woodwinds, and pizzicato strings against the backdrop of violins in the upper register adds to the dreamy mood.

The second movement – Plague – brings a sharp contrast to the symphony’s dramaturgy. Just like the full-scale russian invasion of Ukraine, this part begins audaciously and loudly, with the rumble and clatter of brass instruments. Soon after, we witness the witty satirical portrayal of the enemy’s “stupidity” – unequivocal, with no hints or concessions. The cello part introduces a theme from the russian folk song Akh vy seni, moi seni, which later resembles the equally primitive Vo sadu li v ogorode. The sense of revulsion is conveyed by the gradual "degradation" of this theme – it flickers through various orchestral groups, alternating between major and minor, and when played pizzicato by the strings, it mimics the characteristic sound of a balalaika orchestra. A brilliant compositional discovery! At the same time, this movement keeps the listener in constant suspense, and the depiction of explosions and loud blasts is genuinely terrifying – so familiar are these sounds to us, so close and frightening is the feeling of suddenness and danger of death.

The third movement of the Unbroken Symphony is titled Ashes. This music conveys the emotions of desolation, evoking images of the destroyed Ukrainian cities left in the wake of the Russian plague. The composer shared that this part also contains an allusion to Borys Lyatoshynskyi’s piano prelude from Op. 44, written during World War II. The brushing of drumsticks against the snare drum mimics gusts of wind scattering the ashes from the battlefield. Yet, through the lifeless ruins covered in ash, like a tender sprout of hope, a soft violin voice emerges, and the dreamy ringing from the first movement is faintly heard. This signifies that the dream of peace is still alive.

The fourth movement, Will, is considered by Oleh Bezborodko as the key section of the entire cycle. It begins with echoes of the Plague theme, reminding us that the threat still looms over Ukraine. This very threat, seemingly from nowhere, gathers a mighty force ready to resist (we hear fragments of Mykola Charnetskyi's anthem "Oi u luzi chervona kalyna" (Oh, the Red Viburnum in the Meadow), symbolizing the struggle for Independence and recognized worldwide as a symbol of the resilience and determination of Ukrainians). In this movement, the composer portrays the process of resistance through combinations of themes from the previous movements. Explosions, machine gun bursts, the advancing plague, the courage of the Ukrainian army, and even the echoes of dreams of Ukraine – this is a movement of battle, and as we know, only in battle is Will forged. This is confirmed by the powerful ending of the movement – the peak of strength and unity. The composer admits that the work on the symphony began with this music, so it could have been the first movement. However, the principles of dramaturgy necessitated its placement as the penultimate movement, making Will the dynamic culmination of the cycle.

The final, fifth movement, Bird, came to mind during the composition process. “What bird is this?” you may ask. The bird-Ukraine is neither a sparrow nor a stork. It is the phoenix risen from the ashes – a symbol of rebirth and the victory of life. The beauty and ingenuity of this music once again take the listener’s breath away: lyrical themes are built on the familiar folk melodies we know so well, and the fluttering of bird wings is conveyed through the silent pressing of keys on the woodwinds. At the end, we hear confident major chords, and the return of the dreamy ringing signifies our impending Victory. After all, could it be any different in a country of Unbroken people?

25 серпня 2024 року, до 33 річниці Незалежності України, у Львівському органному залі відбулася світова премʼєра “Симфонії Незламності” Олега Безбородька, написаної на замовлення керівників Органного залу Івана Остаповича й Тараса Демка. Премʼєрне виконання оркестром Луганської філармонії під батутою Івана Остаповича було справді тріумфальним. У неймовірній програмній музиці Безбородька сплелися картини війни, жорстокий та зухвалий образ російської навали, а також мрії про щасливе мирне майбутнє та енергія свободи та згуртованості, яка обовʼязково приведе українців до Перемоги.

Кожна з пʼяти частин “Симфонії Незламності” сповнена глибоких ідей, вдалих символів та яскравих образів, які роблять цю музику надзвичайно поетичною. Партитура Безбородька майстерна й інтелектуальна. Разом з тим вона дуже зворушлива і зрозуміла слухачеві. Перша частина – “Мрія“ – за словами композитора, є його уявленням про мирну Україну. Ключовим для неї став образ найбільшого в світі українського літака Ан-225 “Мрія”, знищеного росіянами у перший день повномасштабного вторгнення. Політ літака понад хмарами змальовують висхідні мелодії та інтонаційні стрибки, а також використання цікавих виконавських прийомів групою духових. Вдалою ідеєю є використання алюзії на однойменну фортепіанну пʼєсу Миколи Лисенка “Мрія”. Атмосферу безкрайнього простору та піднесення Олег Безбородько створює завдяки особливому оркеструванню. Композитор вибудовує безперервний звуковий масив, який не тисне на слухача, а навпаки, мʼяко огортає його з усіх сторін. Мрійливого настрою додає делікатний передзвін ксилофона, духових та піцикато струнних на фоні скрипок у високому регістрі.

Значний контраст у драматургію Симфонії вносить друга частина – “Пошесть”. Так, як і повномасштабне вторгнення росіян в Україну, ця частина розпочинається зухвало і гучно – гулом та деренчанням мідних духових. Та невдовзі ми бачимо дотепне композиторське висміювання “тупості” ворогів – однозначне, без натяків чи загравань. У партії віолончелі впізнаємо тему російської народної пісні “Ах ви сєні, маі сєні”, яка пізніше нагадує не менш примітивну за мелодією “Во саду лі в огородє”. Відчуття мерзенності передає поступова “деградація” цієї теми – вона миготить у різних групах оркестру, то в мажорі, то в мінорі, а коли звучить піцикато у струнних – нагадує характерне звучання оркестру балалайок. Блискуча композиторська знахідка! Разом з тим, частина постійно тримає слухача в напрузі, а зображення вибухів та гучних “прильотів” справді жахає – наскільки знайомими ці звуки є для нас, наскільки близьким і страшним є відчуття раптовості і небезпеки смерті.

Третя частина “Симфонії Незламності” має назву “Попіл”. Ця музика передає емоції спустошення, а перед очима постають картини зруйнованих українських міст, які російська пошесть залишає після себе. Автор поділився, що у цій частині також використав алюзію на фортепіанну прелюдію Бориса Лятошинського з опусу 44, яку той написав під час Другої Світової Війни. Шарудіння барабанними щітками зображує пориви вітру, які роздувають попіл з поля бою. Та попри це, крізь неживу руїну, вкриту попелом, ніби паросток надії, проростає ніжне скрипкове слово, і навіть чується мрійливий передзвін з першої частини. Це означає, що мрія про мир ще жива.

Четверту частину “Воля” Олег Безбородько називає ключовим розділом всього циклу. Розпочинається вона з відголосків теми пошесті, як нагадування, що загроза досі нависає над Україною. І саме ця загроза буквально з нічого гуртує потужну силу, яка готова чинити опір (чуємо фрагменти з гімну Миколи Чарнецького “Ой у лузі червона калина”, який втілює боротьбу за Незалежність, а під час повномасштабної війни став символом боротьби та незламності українців, впізнаваним у всьому світі). У цій частині композитор зображує процес боротьби комбінаціями тем з попередніх частин. Вибухи та кулеметні черги, пошесть, яка наступає, сміливість українського війська та навіть відгомін мрій про Україну – це частина-бій, а, як відомо, лише в бою гартується Воля. Про це свідчить потужне закінчення частини – пік сили та згуртованості. Композитор зізнається, що саме з цієї музики розпочалася робота над Симфонією, тож вона могла б зайняти місце першої частини. Проте закони драматургії зумовили її доцільне розміщення як передостанньої частини. Таким чином “Воля” стала динамічною кульмінацією циклу.

“Птах” – остання, пʼята частина “Симфонії Незламності”, задум якої виник уже в процесі написання твору. “Про якого ж птаха йдеться?”, – спитаєте ви. Птах-Україна – це не горобець і не лелека. Це посталий з попелу фенікс – символ відродження і перемоги життя. Від краси та винахідливості цієї музики у слухачів вкотре перехоплює подих: ліричні теми композитор вибудовує на такому приємному і знайомому нам народному мелосі, тріпотіння пташиних крил передає холосте натискання кнопок-клапанів духових. А наприкінці – і впевнений мажор, і повернення мрійливого передзвону – усе маніфестує нашу майбутню Перемогу. Та й чи може бути інакше в країні Незламних людей?