On the Independence Day of Ukraine, August 24, he celebrates his birthday - his "little independence". A very extraordinary and bright composer, about whom I was often told the following: "he is one of the few in Lviv who is really well versed with classical music". What is then the secret of pianist, musicologist, and composer Oleksandr Kozarenko?
In childhood, dad punished little Oleksandr for music. But not because he did it badly, or not enough. On the contrary, as he himself recalls: "somewhere around the seventh grade, I first tried, without leaving the instrument, to practice for eight hours in a row. And when dad, going to work, saw that I was already practicing, and when he came back, he saw that I was still practicing - he beat me. He did it being worried that I would ruin my health". Persistence, patience, and diligence, are traits that helped Oleksandr to "pump" the talent of the pianist, and later become a composer. For this, Oleksandr was praised by his teacher Myroslav Skoryk; and this is what he demands from his students.
Oleksandr Kozarenko knows how to be grateful to those who helped him in life: teachers, about whom he never tires of speaking with great respect, his partners on stage, friends, students, and even cities. Kyiv, Lviv, and Kolomyia played a significant role in shaping the composer. No matter where he was, no matter who he talked to, no matter what topic he brought up in conversation, he would still find an opportunity to say a kind word about his native Kolomyia. Because there, according to him, is a "place of strength." Or indeed, the universe ends where Kolomyia ends.
And he is an incredible aesthete. He says that he loves all good music, without specific stylistic preferences. The same with composers. However, he is very meticulous in his requirements when it comes to his work. He is particularly careful when choosing concert programs, and says: "I am a pianist with a limited but good repertoire." He likes to conduct his boldest experiments with aesthetic forms in music for the theater. There are already about a hundred performances with the music of Oleksandr Kozarenko. However, very lyrically, like an ancient Greek philosopher, he notes how often he comes back to the idea that all good music has already been written, and today we only interpret, relay, comment, but do not create.
But, as they say: "we live to hear." Meanwhile, we are getting ready to hear the Violin Concerto by Oleksandr Kozarenko.
Text by Maks Lunin
Translation by Taras Demko
Portrait by Hlib Rachmanin
In childhood, dad punished little Oleksandr for music. But not because he did it badly, or not enough. On the contrary, as he himself recalls: "somewhere around the seventh grade, I first tried, without leaving the instrument, to practice for eight hours in a row. And when dad, going to work, saw that I was already practicing, and when he came back, he saw that I was still practicing - he beat me. He did it being worried that I would ruin my health". Persistence, patience, and diligence, are traits that helped Oleksandr to "pump" the talent of the pianist, and later become a composer. For this, Oleksandr was praised by his teacher Myroslav Skoryk; and this is what he demands from his students.
Oleksandr Kozarenko knows how to be grateful to those who helped him in life: teachers, about whom he never tires of speaking with great respect, his partners on stage, friends, students, and even cities. Kyiv, Lviv, and Kolomyia played a significant role in shaping the composer. No matter where he was, no matter who he talked to, no matter what topic he brought up in conversation, he would still find an opportunity to say a kind word about his native Kolomyia. Because there, according to him, is a "place of strength." Or indeed, the universe ends where Kolomyia ends.
And he is an incredible aesthete. He says that he loves all good music, without specific stylistic preferences. The same with composers. However, he is very meticulous in his requirements when it comes to his work. He is particularly careful when choosing concert programs, and says: "I am a pianist with a limited but good repertoire." He likes to conduct his boldest experiments with aesthetic forms in music for the theater. There are already about a hundred performances with the music of Oleksandr Kozarenko. However, very lyrically, like an ancient Greek philosopher, he notes how often he comes back to the idea that all good music has already been written, and today we only interpret, relay, comment, but do not create.
But, as they say: "we live to hear." Meanwhile, we are getting ready to hear the Violin Concerto by Oleksandr Kozarenko.
Text by Maks Lunin
Translation by Taras Demko
Portrait by Hlib Rachmanin
У День Незалежності України, 24 серпня, свій день народження – свою «маленьку незалежність», святкує дуже неординарний і яскравий у творчості композитор, про якого зі мною поділились такими словами: «він один з небагатьох у Львові, хто дійсно «шарить» за класичну музику». В чому ж секрет піаніста, музикознавця, композитора Олександра Козаренка?
В дитинстві тато карав малого Олександра за музику. Але не тому, що він займався нею погано, чи недостатньо багато. Навпаки, як він сам згадує: «десь приблизно у класі сьомому я вперше спробував, не відходячи від інструменту, займатись підряд вісім годин. І коли тато, виходячи на роботу, бачив що я вже займаюсь, а повертаючись, бачив, що я ще займаюсь – він мене бив. Бив, бо переживав, що цим я зруйную собі здоров’я». Постійність, терплячість та працьовитість - ті риси характеру, що допомогли не тільки розгледіти, але й «прокачати» талант у молодого піаніста, а згодом композитора. За це Олександра хвалив його вчитель Мирослав Скорик; цього він вимагає вже від своїх учнів зараз.
Олександр Козаренко вміє бути вдячним тим, хто допомагав йому в житті: учителям, про яких не втомлюється говорити з великою повагою, своїм партнерам по сцені, друзям, учням і навіть містам. Київ, Львів і Коломия відіграли значну роль у формуванні світогляду і цінностей композитора. Де б він не був, з ким би не спілкувався, яку б тему не завів у розмові – все одно знайде можливість згадати добрим словом свою рідну Коломию. Бо там, за його словами, «місце сили». Або ж дійсно, Всесвіт закінчується там, де закінчується Коломия. Точно ще не відомо.
А ще він неймовірний естет. Каже, що любить усю гарну музику, без конкретних стилістичних уподобань. Щоправда у своїх вимогах до творів дуже прискіпливий. Особливо ретельно підходить до вибору концертних програм, і каже: «я піаніст обмеженого, проте хорошого репертуару». Свої найсміливіші експерименти з втіленням естетичних форм у музиці любить проводити у творах для театру. Вистав із музикою Олександра Козаренка вже є близько ста. Проте дуже лірично, як давньогрецький філософ, він зауважує, як часто повертається до думки, що вся гарна музика вже написана, і сьогодні ми лише інтерпритуємо, ретранслюємо, коментуємо, але не творимо.
Але, як то кажуть: «поживемо - почуємо». А поки готуємось почути Скрипковий концерт з оркестром від Олександра Козаренка.
Текст: Максим Лунін
Портрет: Гліб Рахманін
В дитинстві тато карав малого Олександра за музику. Але не тому, що він займався нею погано, чи недостатньо багато. Навпаки, як він сам згадує: «десь приблизно у класі сьомому я вперше спробував, не відходячи від інструменту, займатись підряд вісім годин. І коли тато, виходячи на роботу, бачив що я вже займаюсь, а повертаючись, бачив, що я ще займаюсь – він мене бив. Бив, бо переживав, що цим я зруйную собі здоров’я». Постійність, терплячість та працьовитість - ті риси характеру, що допомогли не тільки розгледіти, але й «прокачати» талант у молодого піаніста, а згодом композитора. За це Олександра хвалив його вчитель Мирослав Скорик; цього він вимагає вже від своїх учнів зараз.
Олександр Козаренко вміє бути вдячним тим, хто допомагав йому в житті: учителям, про яких не втомлюється говорити з великою повагою, своїм партнерам по сцені, друзям, учням і навіть містам. Київ, Львів і Коломия відіграли значну роль у формуванні світогляду і цінностей композитора. Де б він не був, з ким би не спілкувався, яку б тему не завів у розмові – все одно знайде можливість згадати добрим словом свою рідну Коломию. Бо там, за його словами, «місце сили». Або ж дійсно, Всесвіт закінчується там, де закінчується Коломия. Точно ще не відомо.
А ще він неймовірний естет. Каже, що любить усю гарну музику, без конкретних стилістичних уподобань. Щоправда у своїх вимогах до творів дуже прискіпливий. Особливо ретельно підходить до вибору концертних програм, і каже: «я піаніст обмеженого, проте хорошого репертуару». Свої найсміливіші експерименти з втіленням естетичних форм у музиці любить проводити у творах для театру. Вистав із музикою Олександра Козаренка вже є близько ста. Проте дуже лірично, як давньогрецький філософ, він зауважує, як часто повертається до думки, що вся гарна музика вже написана, і сьогодні ми лише інтерпритуємо, ретранслюємо, коментуємо, але не творимо.
Але, як то кажуть: «поживемо - почуємо». А поки готуємось почути Скрипковий концерт з оркестром від Олександра Козаренка.
Текст: Максим Лунін
Портрет: Гліб Рахманін