"My father was a believer, a church deacon, my mother was a believer as well. I'm not from a family like the others - I'm from a rich one!" - the words of this Ukrainian internet meme could become popular long before it was released on YouTube. Namely because of Mykhaylo Verbytskyi, who, like the girl from that video, was "not from such a family". However, this did not lead him to begging, instead, he became a famous Ukrainian composer, musician, and priest of the Ukrainian Greek Catholic Church.
Bishop Ivan Snihurskyi, a rather interesting personality in the history of Ukraine, greatly contributed to Mykhaylo`s development, he educated and protected him. Apart from his direct priestly duties, he contributed a lot to the development of culture and education in Galicia. He initiated the creation of a music school in Przemyśl, where Mykhaylo first got acquainted with music.
Later, life threw the boy to Lviv, where his path to religion began - at that time the church was the only place to find quality education. It was difficult for Verbytskyi to study in a spiritual institution. He never became a decent seminarian. He was excluded from the list of students four times. Twice because of "cheerful songs, playing the guitar, and being late for morning prayers". Nevertheless, he managed to finish and get his parish.
However, it was there, in the seminary, that he learned to play the guitar. This instrument became his favorite. He even wrote his own guide to guitar playing. The guitar often saved Verbytskyi from poverty.
â˜It was the guitar that Mykhaylo Verbytskyi wrote his most famous work for, and this music became the National Anthem of Ukraine. By the way, at that time he did not know that the author of the words was Pavlo Chubynskyi, and not Taras Shevchenko, as he thought at the time. The fact is that the censorship of that time would not have allowed Chubynskyi's poem to be published, but to publish it, the editors of the magazine "Meta" placed it anonymously among Shevchenko's works.
Text by Max Lunin
Trasnlation by Taras Demko
Portrait by Hlib Rachmanin
Bishop Ivan Snihurskyi, a rather interesting personality in the history of Ukraine, greatly contributed to Mykhaylo`s development, he educated and protected him. Apart from his direct priestly duties, he contributed a lot to the development of culture and education in Galicia. He initiated the creation of a music school in Przemyśl, where Mykhaylo first got acquainted with music.
Later, life threw the boy to Lviv, where his path to religion began - at that time the church was the only place to find quality education. It was difficult for Verbytskyi to study in a spiritual institution. He never became a decent seminarian. He was excluded from the list of students four times. Twice because of "cheerful songs, playing the guitar, and being late for morning prayers". Nevertheless, he managed to finish and get his parish.
However, it was there, in the seminary, that he learned to play the guitar. This instrument became his favorite. He even wrote his own guide to guitar playing. The guitar often saved Verbytskyi from poverty.
â˜It was the guitar that Mykhaylo Verbytskyi wrote his most famous work for, and this music became the National Anthem of Ukraine. By the way, at that time he did not know that the author of the words was Pavlo Chubynskyi, and not Taras Shevchenko, as he thought at the time. The fact is that the censorship of that time would not have allowed Chubynskyi's poem to be published, but to publish it, the editors of the magazine "Meta" placed it anonymously among Shevchenko's works.
Text by Max Lunin
Trasnlation by Taras Demko
Portrait by Hlib Rachmanin
«Мій батько верующий, диÑкон церкви, мама верующа. Я не з такої Ñімʼї Ñк другі – Ñ Ñ–Ð· багатої!» – Ñлова цього мему могли Ñтати популÑрними ще задовго до його виходу на YouTube. Ð Ñаме через Михайла Вербицького, Ñкий так Ñамо Ñк Ñ– дівчинка з того відео був «не з такої Ñімʼї» . Проте це пророкувало йому не жебракуваннÑ, а долю відомого нині українÑького культурного діÑча, композитора, музиканта, та за дипломом - ÑвÑщеника УГКЦ.
ВихованнÑм та опікою Михайла займавÑÑ Ñ”Ð¿Ð¸Ñкоп Іван СнігурÑький – доволі цікава оÑобиÑÑ‚Ñ–ÑÑ‚ÑŒ в Ñ–Ñторії України, адже окрім Ñвоїх прÑмих ÑвÑщенницьких обовʼÑзків він багато докладав розвитку культури та оÑвіти на Галичині. Він ініціював ÑÑ‚Ð²Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¼ÑƒÐ·Ð¸Ñ‡Ð½Ð¾Ñ— школи у Перемишлі, в Ñкій Михайло вперше познайомивÑÑ Ñ–Ð· музикою.🎼
Далі Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð·Ð°ÐºÐ¸Ð½ÑƒÐ»Ð¾ Ñ…Ð»Ð¾Ð¿Ñ†Ñ Ð´Ð¾ Львова, де почавÑÑ ÑˆÐ»ÑÑ… у релігію – бо тільки там на той Ñ‡Ð°Ñ Ð¼Ð¾Ð¶Ð½Ð° було знайти ÑкіÑну оÑвіту. ТÑжким було Ð´Ð»Ñ Ð’ÐµÑ€Ð±Ð¸Ñ†ÑŒÐºÐ¾Ð³Ð¾ Ð½Ð°Ð²Ñ‡Ð°Ð½Ð½Ñ Ñƒ духовному закладі. Чемним ÑемінариÑтом він так Ñ– не Ñтав. Чотири рази був виключений зі ÑпиÑку Ñтудентів. Двічі через «веÑелі піÑні, гру на гітарі, Ñ– Ð·Ð°Ð¿Ñ–Ð·Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ Ð½Ð° ранкові молитви». Та вÑе ж закінчити й отримати Ñвою парафію йому вдалоÑÑ.
Однак Ñаме там, у Ñемінарії, він навчивÑÑ Ð³Ñ€Ð°Ñ‚Ð¸ на гітарі. Цей інÑтрумент Ñтав Ð´Ð»Ñ Ð½ÑŒÐ¾Ð³Ð¾ улюбленим. Він навіть напиÑав влаÑний поÑібник по грі на ній. Гітара ж чаÑто Ñ€Ñтувала Вербицького від злидень.
Свій найвідоміший твір – музику до ÑучаÑного Гімну України, Михайло Вербицький напиÑав також Ð´Ð»Ñ Ð²Ð¸ÐºÐ¾Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð½Ð° гітарі. До речі, тоді він не знав що автором Ñлів був Павло ЧубинÑький, а не Ð¢Ð°Ñ€Ð°Ñ Ð¨ÐµÐ²Ñ‡ÐµÐ½ÐºÐ¾, Ñк він тоді подумав. Справа в тому, що тогочаÑна цензура не пропуÑтила б до друку вірш ЧубинÑького, але щоб його опублікувати, редактори журналу «Мета» розміÑтили його анонімно Ñеред творів Шевченка.
ВихованнÑм та опікою Михайла займавÑÑ Ñ”Ð¿Ð¸Ñкоп Іван СнігурÑький – доволі цікава оÑобиÑÑ‚Ñ–ÑÑ‚ÑŒ в Ñ–Ñторії України, адже окрім Ñвоїх прÑмих ÑвÑщенницьких обовʼÑзків він багато докладав розвитку культури та оÑвіти на Галичині. Він ініціював ÑÑ‚Ð²Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¼ÑƒÐ·Ð¸Ñ‡Ð½Ð¾Ñ— школи у Перемишлі, в Ñкій Михайло вперше познайомивÑÑ Ñ–Ð· музикою.🎼
Далі Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð·Ð°ÐºÐ¸Ð½ÑƒÐ»Ð¾ Ñ…Ð»Ð¾Ð¿Ñ†Ñ Ð´Ð¾ Львова, де почавÑÑ ÑˆÐ»ÑÑ… у релігію – бо тільки там на той Ñ‡Ð°Ñ Ð¼Ð¾Ð¶Ð½Ð° було знайти ÑкіÑну оÑвіту. ТÑжким було Ð´Ð»Ñ Ð’ÐµÑ€Ð±Ð¸Ñ†ÑŒÐºÐ¾Ð³Ð¾ Ð½Ð°Ð²Ñ‡Ð°Ð½Ð½Ñ Ñƒ духовному закладі. Чемним ÑемінариÑтом він так Ñ– не Ñтав. Чотири рази був виключений зі ÑпиÑку Ñтудентів. Двічі через «веÑелі піÑні, гру на гітарі, Ñ– Ð·Ð°Ð¿Ñ–Ð·Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ Ð½Ð° ранкові молитви». Та вÑе ж закінчити й отримати Ñвою парафію йому вдалоÑÑ.
Однак Ñаме там, у Ñемінарії, він навчивÑÑ Ð³Ñ€Ð°Ñ‚Ð¸ на гітарі. Цей інÑтрумент Ñтав Ð´Ð»Ñ Ð½ÑŒÐ¾Ð³Ð¾ улюбленим. Він навіть напиÑав влаÑний поÑібник по грі на ній. Гітара ж чаÑто Ñ€Ñтувала Вербицького від злидень.
Свій найвідоміший твір – музику до ÑучаÑного Гімну України, Михайло Вербицький напиÑав також Ð´Ð»Ñ Ð²Ð¸ÐºÐ¾Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð½Ð° гітарі. До речі, тоді він не знав що автором Ñлів був Павло ЧубинÑький, а не Ð¢Ð°Ñ€Ð°Ñ Ð¨ÐµÐ²Ñ‡ÐµÐ½ÐºÐ¾, Ñк він тоді подумав. Справа в тому, що тогочаÑна цензура не пропуÑтила б до друку вірш ЧубинÑького, але щоб його опублікувати, редактори журналу «Мета» розміÑтили його анонімно Ñеред творів Шевченка.
ТекÑÑ‚: МакÑим Лунін
Портрет: Гліб Рахманін
Портрет: Гліб Рахманін