"My father was a believer, a church deacon, my mother was a believer as well. I'm not from a family like the others - I'm from a rich one!" - the words of this Ukrainian internet meme could become popular long before it was released on YouTube. Namely because of Mykhaylo Verbytskyi, who, like the girl from that video, was "not from such a family". However, this did not lead him to begging, instead, he became a famous Ukrainian composer, musician, and priest of the Ukrainian Greek Catholic Church.
Bishop Ivan Snihurskyi, a rather interesting personality in the history of Ukraine, greatly contributed to Mykhaylo`s development, he educated and protected him. Apart from his direct priestly duties, he contributed a lot to the development of culture and education in Galicia. He initiated the creation of a music school in Przemyśl, where Mykhaylo first got acquainted with music.
Later, life threw the boy to Lviv, where his path to religion began - at that time the church was the only place to find quality education. It was difficult for Verbytskyi to study in a spiritual institution. He never became a decent seminarian. He was excluded from the list of students four times. Twice because of "cheerful songs, playing the guitar, and being late for morning prayers". Nevertheless, he managed to finish and get his parish.
However, it was there, in the seminary, that he learned to play the guitar. This instrument became his favorite. He even wrote his own guide to guitar playing. The guitar often saved Verbytskyi from poverty.
☝It was the guitar that Mykhaylo Verbytskyi wrote his most famous work for, and this music became the National Anthem of Ukraine. By the way, at that time he did not know that the author of the words was Pavlo Chubynskyi, and not Taras Shevchenko, as he thought at the time. The fact is that the censorship of that time would not have allowed Chubynskyi's poem to be published, but to publish it, the editors of the magazine "Meta" placed it anonymously among Shevchenko's works.
Text by Max Lunin
Trasnlation by Taras Demko
Portrait by Hlib Rachmanin
Bishop Ivan Snihurskyi, a rather interesting personality in the history of Ukraine, greatly contributed to Mykhaylo`s development, he educated and protected him. Apart from his direct priestly duties, he contributed a lot to the development of culture and education in Galicia. He initiated the creation of a music school in Przemyśl, where Mykhaylo first got acquainted with music.
Later, life threw the boy to Lviv, where his path to religion began - at that time the church was the only place to find quality education. It was difficult for Verbytskyi to study in a spiritual institution. He never became a decent seminarian. He was excluded from the list of students four times. Twice because of "cheerful songs, playing the guitar, and being late for morning prayers". Nevertheless, he managed to finish and get his parish.
However, it was there, in the seminary, that he learned to play the guitar. This instrument became his favorite. He even wrote his own guide to guitar playing. The guitar often saved Verbytskyi from poverty.
☝It was the guitar that Mykhaylo Verbytskyi wrote his most famous work for, and this music became the National Anthem of Ukraine. By the way, at that time he did not know that the author of the words was Pavlo Chubynskyi, and not Taras Shevchenko, as he thought at the time. The fact is that the censorship of that time would not have allowed Chubynskyi's poem to be published, but to publish it, the editors of the magazine "Meta" placed it anonymously among Shevchenko's works.
Text by Max Lunin
Trasnlation by Taras Demko
Portrait by Hlib Rachmanin
«Мій батько верующий, диякон церкви, мама верующа. Я не з такої сімʼї як другі – я із багатої!» – слова цього мему могли стати популярними ще задовго до його виходу на YouTube. А саме через Михайла Вербицького, який так само як і дівчинка з того відео був «не з такої сімʼї» . Проте це пророкувало йому не жебракування, а долю відомого нині українського культурного діяча, композитора, музиканта, та за дипломом - священика УГКЦ.
Вихованням та опікою Михайла займався єпископ Іван Снігурський – доволі цікава особистість в історії України, адже окрім своїх прямих священницьких обовʼязків він багато докладав розвитку культури та освіти на Галичині. Він ініціював створення музичної школи у Перемишлі, в якій Михайло вперше познайомився із музикою.🎼
Далі життя закинуло хлопця до Львова, де почався шлях у релігію – бо тільки там на той час можна було знайти якісну освіту. Тяжким було для Вербицького навчання у духовному закладі. Чемним семінаристом він так і не став. Чотири рази був виключений зі списку студентів. Двічі через «веселі пісні, гру на гітарі, і запізнення на ранкові молитви». Та все ж закінчити й отримати свою парафію йому вдалося.
Однак саме там, у семінарії, він навчився грати на гітарі. Цей інструмент став для нього улюбленим. Він навіть написав власний посібник по грі на ній. Гітара ж часто рятувала Вербицького від злидень.
Свій найвідоміший твір – музику до сучасного Гімну України, Михайло Вербицький написав також для виконання на гітарі. До речі, тоді він не знав що автором слів був Павло Чубинський, а не Тарас Шевченко, як він тоді подумав. Справа в тому, що тогочасна цензура не пропустила б до друку вірш Чубинського, але щоб його опублікувати, редактори журналу «Мета» розмістили його анонімно серед творів Шевченка.
Вихованням та опікою Михайла займався єпископ Іван Снігурський – доволі цікава особистість в історії України, адже окрім своїх прямих священницьких обовʼязків він багато докладав розвитку культури та освіти на Галичині. Він ініціював створення музичної школи у Перемишлі, в якій Михайло вперше познайомився із музикою.🎼
Далі життя закинуло хлопця до Львова, де почався шлях у релігію – бо тільки там на той час можна було знайти якісну освіту. Тяжким було для Вербицького навчання у духовному закладі. Чемним семінаристом він так і не став. Чотири рази був виключений зі списку студентів. Двічі через «веселі пісні, гру на гітарі, і запізнення на ранкові молитви». Та все ж закінчити й отримати свою парафію йому вдалося.
Однак саме там, у семінарії, він навчився грати на гітарі. Цей інструмент став для нього улюбленим. Він навіть написав власний посібник по грі на ній. Гітара ж часто рятувала Вербицького від злидень.
Свій найвідоміший твір – музику до сучасного Гімну України, Михайло Вербицький написав також для виконання на гітарі. До речі, тоді він не знав що автором слів був Павло Чубинський, а не Тарас Шевченко, як він тоді подумав. Справа в тому, що тогочасна цензура не пропустила б до друку вірш Чубинського, але щоб його опублікувати, редактори журналу «Мета» розмістили його анонімно серед творів Шевченка.
Текст: Максим Лунін
Портрет: Гліб Рахманін
Портрет: Гліб Рахманін