His father's name was Apolon, which derives from Apolo! But this did not prophesy the fate of the god from ancient Greek myths to his son. Because the family of Apolon Simovych did not live on Mount Olympus, but in the Chernivtsi region, Ukraine; the type of activity was somewhat different from what the gods did in Greece. So: "Music is, of course, good, but you won't earn a living with it," Roman Simovych's parents thought and sent him to study at the agricultural school in Berlin.
Having acquired an "earthly" profession, the boy returns to his "high" vocation: to study, create and pass on knowledge about music. To do this, he takes private piano lessons in Berlin and later enters the Kraków Conservatory, majoring in two subjects at once: piano and music theory. He begins to write music himself, so he feels the need for a composer`s education, which he receives at the Prague Conservatory.
Having received a considerable number of achievements in the field of education abroad, Roman, almost like Hercules with his exploits, returns home to Ukraine and begins here, in Galicia, to work actively on creating his music, as well as imparting knowledge to the younger generation of musicians through various communication channels.
He was also a teacher at the Drohobych Institute of Music, then at the Stanislav Music School, while simultaneously working as a music editor for the local radio. Roman Simovych actively collaborated with the Lviv magazine Nazustrich, and published musicological articles, critical notes, and reviews on its pages. From 1944 he taught at the Lviv Conservatory instrumentation, composition, and several theoretical disciplines.
Perhaps he never became the god of Olympus, and he probably did not want to be one, because he led a simple and peaceful life, following his calling. It is because of this "grounding" Roman Simovych, a Ukrainian composer, professor, and public figure is still valued and his music is remembered and performed.
Text Max Lunin
Portrait Hlib Rachmanin
Having acquired an "earthly" profession, the boy returns to his "high" vocation: to study, create and pass on knowledge about music. To do this, he takes private piano lessons in Berlin and later enters the Kraków Conservatory, majoring in two subjects at once: piano and music theory. He begins to write music himself, so he feels the need for a composer`s education, which he receives at the Prague Conservatory.
Having received a considerable number of achievements in the field of education abroad, Roman, almost like Hercules with his exploits, returns home to Ukraine and begins here, in Galicia, to work actively on creating his music, as well as imparting knowledge to the younger generation of musicians through various communication channels.
He was also a teacher at the Drohobych Institute of Music, then at the Stanislav Music School, while simultaneously working as a music editor for the local radio. Roman Simovych actively collaborated with the Lviv magazine Nazustrich, and published musicological articles, critical notes, and reviews on its pages. From 1944 he taught at the Lviv Conservatory instrumentation, composition, and several theoretical disciplines.
Perhaps he never became the god of Olympus, and he probably did not want to be one, because he led a simple and peaceful life, following his calling. It is because of this "grounding" Roman Simovych, a Ukrainian composer, professor, and public figure is still valued and his music is remembered and performed.
Text Max Lunin
Portrait Hlib Rachmanin
Type your new text here.
Його батька звали Аполлоном. Але це не пророкувало синові долю бога з давньогрецьких міфів. Бо жила сімʼя Аполлона Сімовича не на горі Олімп, а у Чернівецькій області; та і рід діяльності дещо відрізнявся від того чим займались боги у Греції. То ж: «Музика це звісно добре, але нею на хліб не заробиш», подумали батьки Романа Сімовича і віддали його на навчання до агрономічної школи в Берліні.
Здобувши «земну» професію, хлопець повертається до свого «високого» покликання: вивчати, творити та передавати знання про музику. Для цього він бере приватні уроки гри на фортепіано у Берліні, згодом вступає до Краківської консерваторії відразу на дві спеціальності: фортепіано та музична теорія. Починає сам писати музику, тому бачить необхідність у композиторській освіті, яку здобуває у Празькій консерваторії.
Маючи за плечима чималу кількість здобутків у сфері освіти закордоном, Роман, майже як Геракл зі своїми подвигами, повертається додому в Україну і починає тут, на Галичині, активно працювати над створенням своєї музики, а також передачую знань молодому поколінню музикантів через різні канали звʼязку.
Він був і викладачем у Музичному інституті Дрогобича, потім у музичній школі Станіслава, паралельно працюючи муз.редактором місцевого радіо. Роман Сімович активно співпрацював із львівським часописом «Назустріч», публікував на його сторінках музикознавчі статті, критичні замітки, рецензії. Із 1944 року викладав у Львівській консерваторії ім. М.Лисенка інструментування, композицію та низку теоретичних дисциплін.
Можливо, богом Олімпу він так і не став, та й, напевно, не хотів ним бути, бо вів просте й розмірене життя, слідуючи своєму покликанню. Та саме через це «заземлення» Романа Сімовича — українського композитора, професора, громадського діяча, і цінують й до сьогодні, а його музику памʼятають та виконують.
Текст: Максим Лцнін
Портрет: Гліб Рахманін
Здобувши «земну» професію, хлопець повертається до свого «високого» покликання: вивчати, творити та передавати знання про музику. Для цього він бере приватні уроки гри на фортепіано у Берліні, згодом вступає до Краківської консерваторії відразу на дві спеціальності: фортепіано та музична теорія. Починає сам писати музику, тому бачить необхідність у композиторській освіті, яку здобуває у Празькій консерваторії.
Маючи за плечима чималу кількість здобутків у сфері освіти закордоном, Роман, майже як Геракл зі своїми подвигами, повертається додому в Україну і починає тут, на Галичині, активно працювати над створенням своєї музики, а також передачую знань молодому поколінню музикантів через різні канали звʼязку.
Він був і викладачем у Музичному інституті Дрогобича, потім у музичній школі Станіслава, паралельно працюючи муз.редактором місцевого радіо. Роман Сімович активно співпрацював із львівським часописом «Назустріч», публікував на його сторінках музикознавчі статті, критичні замітки, рецензії. Із 1944 року викладав у Львівській консерваторії ім. М.Лисенка інструментування, композицію та низку теоретичних дисциплін.
Можливо, богом Олімпу він так і не став, та й, напевно, не хотів ним бути, бо вів просте й розмірене життя, слідуючи своєму покликанню. Та саме через це «заземлення» Романа Сімовича — українського композитора, професора, громадського діяча, і цінують й до сьогодні, а його музику памʼятають та виконують.
Текст: Максим Лцнін
Портрет: Гліб Рахманін