In Ukraine, there is an ancient tradition of weaving a periwinkle (in ukr. barvinok) wreath for the bride at her wedding (it is an evergreen climbing plant that blooms with pale blue flowers in spring). Such a periwinkle wreath was a talisman, protecting against the "evil eye," envy, disease, and other evil forces.
The fate of one Ukrainian family living in the Ternopil region, the Barvinskyi family, was as blooming as the periwinkle. The grandfather, Hryhoriy Barvinskyi, was a priest and ethnographer. His sons: Volodymyr, the founder of the popular newspaper Dilo; Osyp, a playwright; and Oleksandr, a prominent figure of the nineteenth century, and one of the founders of the Taras Shevchenko Scientific Society. And finally, the grandson (son of the latter), Vasyl Barvinskyi, one of the most prominent twentieth-century composers in Galicia. We will talk about him today.
1948, Lviv, a week before Vasyl Barvinskyi's 60th birthday. In the courtyard of the conservatory where he had worked for many years, all of the artist's works were burned, and he was arrested and sent to exile in Mordovia for 10 years with his wife. "The composer without scores," as Vasyl Barvinskyi called himself, kept writing music in prison despite the ban. Returning to Lviv in 1958, he began to restore some of the previously destroyed manuscripts from memory. The composer was recognized as rehabilitated posthumously, in 1963, while Vasyl Barvinskyi's works would be considered banned for almost 20 years.
Why was he so hated by the authorities of the time? The creative activity of Vasyl Barvinskyi was extremely multifaceted and covered a wide variety of areas. He was an absolutely universal figure in the artistic life of Galicia. He became known not only for his professional education and recognition as a pianist and composer in Europe, but also because he was the originator of many innovations in Ukrainian music: he was the author of the first cycle of piano preludes, many cello genres, and the first to work on a piano concerto.
The symbolism of the image inherent in his surname did not protect the composer from the "evil eye" and evil forces, including the Soviet government, which literally tried to destroy Vasyl Barvinskyi. But they failed. Evergreen and climbing, it "broke through the asphalt" and blossomed in a new way, and it still blooms today.
Text by Maksym Lunin
Translated by Taras Demko
Portrait by Vasyl Barvinskyi
The fate of one Ukrainian family living in the Ternopil region, the Barvinskyi family, was as blooming as the periwinkle. The grandfather, Hryhoriy Barvinskyi, was a priest and ethnographer. His sons: Volodymyr, the founder of the popular newspaper Dilo; Osyp, a playwright; and Oleksandr, a prominent figure of the nineteenth century, and one of the founders of the Taras Shevchenko Scientific Society. And finally, the grandson (son of the latter), Vasyl Barvinskyi, one of the most prominent twentieth-century composers in Galicia. We will talk about him today.
1948, Lviv, a week before Vasyl Barvinskyi's 60th birthday. In the courtyard of the conservatory where he had worked for many years, all of the artist's works were burned, and he was arrested and sent to exile in Mordovia for 10 years with his wife. "The composer without scores," as Vasyl Barvinskyi called himself, kept writing music in prison despite the ban. Returning to Lviv in 1958, he began to restore some of the previously destroyed manuscripts from memory. The composer was recognized as rehabilitated posthumously, in 1963, while Vasyl Barvinskyi's works would be considered banned for almost 20 years.
Why was he so hated by the authorities of the time? The creative activity of Vasyl Barvinskyi was extremely multifaceted and covered a wide variety of areas. He was an absolutely universal figure in the artistic life of Galicia. He became known not only for his professional education and recognition as a pianist and composer in Europe, but also because he was the originator of many innovations in Ukrainian music: he was the author of the first cycle of piano preludes, many cello genres, and the first to work on a piano concerto.
The symbolism of the image inherent in his surname did not protect the composer from the "evil eye" and evil forces, including the Soviet government, which literally tried to destroy Vasyl Barvinskyi. But they failed. Evergreen and climbing, it "broke through the asphalt" and blossomed in a new way, and it still blooms today.
Text by Maksym Lunin
Translated by Taras Demko
Portrait by Vasyl Barvinskyi
В Україні існує давня традиція — на весілля нареченій плести вінок із барвінку (це така вічнозелена вʼюнка рослина, що навесні розквітає ніжно-блакитним цвітом). Такий барвінковий вінок був оберегом, захищав від «поганого ока», заздрощів, хвороб та інших злих сил.
Такою ж квітучою, як барвінок, була доля однієї української сімʼї, що жила на Тернопільщині — сімʼї Барвінських. Дід, Григорій Барвінський, був священиком й етнографом. Його сини: Володимир — засновник популярної газети «Діло», Осип — письменник драматург, та Олександр — визначний діяч ХІХ століття, один із засновників Наукового Товариства ім. Тараса Шевченка. І, нарешті, онук (син останнього), Василь Барвінський — один із найвизначніших композиторів ХХ століття на Галичині. Про нього й поговоримо сьогодні.
1948 рік, Львів, тиждень до 60-річчя Василя Барвінського. На подвір’ї консерваторії, в якій він пропрацював не один рік, спалюють усі твори митця, а його самого заарештовують і відправляють разом із дружиною на 10 років заслання в Мордовію. «Композитор без нот» — як сам про себе говорив Василь Барвінський – попри заборону пише в ув’язненні. Повернувшись у 1958 році до Львова, він з пам’яті починає відновлювати деякі з раніше знищених рукописів. А реабілітованим композитора визнають уже посмертно, в 1963 році, твори ж Василя Барвінського ще майже 20 років вважатимуться забороненими.
Чому ж він так не догодив тогочасній владі? Творча діяльність Василя Барвінського була надзвичайно багатогранною, й охоплювала найрізноманітніші сфери. Він був абсолютно універсальною постаттю в мистецькому житті Галичини. Став відомим не тільки тому, що здобув професійну освіту та визнання як піаніста і композитора в Європі, але й тому що був зачинателем багатьох новинок в українській музиці: автор першого циклу фортепіанних Прелюдій, багатьох віолончельних жанрів, першим почав працювати над фортепіанним Концертом.
Символізм образу, закладений в його прізвищі, не вберіг композитора від «поганого ока» та злих сил, зокрема від радянської влади, що буквально намагалась знищити Василя Барвінського. Та не вдалось. Вічнозелений і вʼюнкий, він «пробився крізь асфальт» й по-новому розквіт і квітне до сьогодні.
Текст: Максим Лунін
Портрет: Гліб Рахманін
Спеціально для Ukrainian Live Classic
Такою ж квітучою, як барвінок, була доля однієї української сімʼї, що жила на Тернопільщині — сімʼї Барвінських. Дід, Григорій Барвінський, був священиком й етнографом. Його сини: Володимир — засновник популярної газети «Діло», Осип — письменник драматург, та Олександр — визначний діяч ХІХ століття, один із засновників Наукового Товариства ім. Тараса Шевченка. І, нарешті, онук (син останнього), Василь Барвінський — один із найвизначніших композиторів ХХ століття на Галичині. Про нього й поговоримо сьогодні.
1948 рік, Львів, тиждень до 60-річчя Василя Барвінського. На подвір’ї консерваторії, в якій він пропрацював не один рік, спалюють усі твори митця, а його самого заарештовують і відправляють разом із дружиною на 10 років заслання в Мордовію. «Композитор без нот» — як сам про себе говорив Василь Барвінський – попри заборону пише в ув’язненні. Повернувшись у 1958 році до Львова, він з пам’яті починає відновлювати деякі з раніше знищених рукописів. А реабілітованим композитора визнають уже посмертно, в 1963 році, твори ж Василя Барвінського ще майже 20 років вважатимуться забороненими.
Чому ж він так не догодив тогочасній владі? Творча діяльність Василя Барвінського була надзвичайно багатогранною, й охоплювала найрізноманітніші сфери. Він був абсолютно універсальною постаттю в мистецькому житті Галичини. Став відомим не тільки тому, що здобув професійну освіту та визнання як піаніста і композитора в Європі, але й тому що був зачинателем багатьох новинок в українській музиці: автор першого циклу фортепіанних Прелюдій, багатьох віолончельних жанрів, першим почав працювати над фортепіанним Концертом.
Символізм образу, закладений в його прізвищі, не вберіг композитора від «поганого ока» та злих сил, зокрема від радянської влади, що буквально намагалась знищити Василя Барвінського. Та не вдалось. Вічнозелений і вʼюнкий, він «пробився крізь асфальт» й по-новому розквіт і квітне до сьогодні.
Текст: Максим Лунін
Портрет: Гліб Рахманін
Спеціально для Ukrainian Live Classic