The world is rediscovering her, even though she was already the first.
She was the first female composer who actually influenced the course of the history of Ukrainian classical music. She globally changed the understanding of Ukrainian music in global context.
Stephania lived a long, rich life. She traveled a lot. She studied in Vienna, Prague, and Berlin, so in her work, she liked to combine many different trends, different schools of composition, and techniques. Also, the musicians she studied under, such as the Austrian composer Arnold Schoenberg or the Hungarian composer Zdenek Néjedly, who was a neo-folklorist, were people who were basically driving musical progress, and whose names were considered synonymous with the latest in music.
The composer from Galicia lived in England for almost half of her life. At the end of World War II, she and her family went abroad and until her last days, she kept the "title" of an emigrant, which is why in her native country, occupied by the Soviet authorities, her works disappeared from concert programs, and her name and achievements were silenced because Stephania Turkevych came from a family of priests, and this was a taboo for the Soviet authorities.
However, it was not only because of her emigration or her origin that Turkevych's works were not accepted. She wrote a lot of music, but there were very, very few pieces actually performed during her lifetime. Stephania also differs from other Ukrainian composers of the time, especially those of Galicia, in that she turned more to symphonic music. This distinguishes her from other composers of her time. She was current, by the standards of the European world, and completely different from the people she was friends with, or met, and worked with at the conservatory.
But this modernity and dissimilarity did not frighten her. On the contrary, the composer desired it, she wanted to correspond to the trends and currents of her time.
She was the first female composer who actually influenced the course of the history of Ukrainian classical music. She globally changed the understanding of Ukrainian music in global context.
Stephania lived a long, rich life. She traveled a lot. She studied in Vienna, Prague, and Berlin, so in her work, she liked to combine many different trends, different schools of composition, and techniques. Also, the musicians she studied under, such as the Austrian composer Arnold Schoenberg or the Hungarian composer Zdenek Néjedly, who was a neo-folklorist, were people who were basically driving musical progress, and whose names were considered synonymous with the latest in music.
The composer from Galicia lived in England for almost half of her life. At the end of World War II, she and her family went abroad and until her last days, she kept the "title" of an emigrant, which is why in her native country, occupied by the Soviet authorities, her works disappeared from concert programs, and her name and achievements were silenced because Stephania Turkevych came from a family of priests, and this was a taboo for the Soviet authorities.
However, it was not only because of her emigration or her origin that Turkevych's works were not accepted. She wrote a lot of music, but there were very, very few pieces actually performed during her lifetime. Stephania also differs from other Ukrainian composers of the time, especially those of Galicia, in that she turned more to symphonic music. This distinguishes her from other composers of her time. She was current, by the standards of the European world, and completely different from the people she was friends with, or met, and worked with at the conservatory.
But this modernity and dissimilarity did not frighten her. On the contrary, the composer desired it, she wanted to correspond to the trends and currents of her time.
Світ заново відкриває її, хоча вона вже була першою.
Першою жінкою композиторкою, котра фактично повпливала на хід Ñ–Ñторії українÑької клаÑичної музики. Вона глобально змінила Ñ€Ð¾Ð·ÑƒÐ¼Ñ–Ð½Ð½Ñ ÑƒÐºÑ€Ð°Ñ—Ð½Ñької музики у Ñвітовому контекÑÑ‚Ñ–.
Ð¡Ñ‚ÐµÑ„Ð°Ð½Ñ–Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ð¶Ð¸Ð»Ð° довге, наÑичене життÑ. Багато подорожувала. ÐавчалаÑÑŒ у Відні, Празі, Берліні, тому у Ñвоїй творчоÑÑ‚Ñ– любила поєднувати багато різних течій, різних композиторÑьких шкіл, технік. Також музиканти, в Ñких вона навчалаÑÑŒ: авÑтрієць Ðрнольд Шоенберґ чи угорÑький композитор Зденек Ðеєдли, Ñкий був неофольклориÑтом — це Ñ‚Ñ– люди, Ñкі в принципі рухали музичний прогреÑ, були на Ñлуху Ñ– вважалиÑÑ Ñинонімом найновішого в музиці.
Майже половину Ñвого Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ ÐºÐ¾Ð¼Ð¿Ð¾Ð·Ð¸Ñ‚Ð¾Ñ€ÐºÐ° з Галичини прожила в Ðнглії. Ðаприкінці 2 Світової війни разом зі Ñвоєю Ñім`єю вона виїхала за кордон та до оÑтанніх днів ноÑила «званнÑ» емігрантки, через що в рідній країні, окупованій радÑнÑькою владою Її твори зникли з концертних програм, а ім`Ñ Ñ‚Ð° здобутки Стефанії Туркевич — замовчувати ще й тому, що походила Ð¡Ñ‚ÐµÑ„Ð°Ð½Ñ–Ñ Ð· роду ÑвÑщеників, а Ð´Ð»Ñ Ñ€Ð°Ð´ÑнÑької влади це було табу.
Проте не тільки через Ñвою еміграцію чи Ð¿Ð¾Ñ…Ð¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ‚Ð²Ð¾Ñ€Ð¸ Туркевич не Ñприймали. Вона пиÑала багато музики, але реально виконаних творів за Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð±ÑƒÐ»Ð¾ дуже Ñ– дуже мало. Ð¡Ñ‚ÐµÑ„Ð°Ð½Ñ–Ñ Ð²Ñ–Ð´Ñ€Ñ–Ð·Ð½ÑєтьÑÑ Ð²Ñ–Ð´ інших українÑьких композиторів того чаÑу, а оÑобливо композиторів Галичини, ще й тим, що вона більше зверталаÑÑ Ð´Ð¾ Ñимфонічної музики. Це й відрізнÑÑŽÑ‚ÑŒ Ñ—Ñ— від композиторів-ÑучаÑників. Вона була ÑучаÑною, за мірками європейÑького Ñвіту, Ñ– абÑолютно не такою Ñк люди, з Ñкими вона дружила, зуÑтрічалаÑÑŒ, працювала в конÑерваторії.
Ðле Ñ†Ñ ÑучаÑніÑÑ‚ÑŒ Ñ– неÑхожіÑÑ‚ÑŒ Ñ—Ñ— не лÑкала. Ðавпаки, композиторка прагнула цього, вона хотіла шукати те, що найбільш ÑприймаєтьÑÑ Ð·Ð°Ñ€Ð°Ð·, тобто в Ñ—Ñ— чаÑ, Ñ– відповідати цьому.
Першою жінкою композиторкою, котра фактично повпливала на хід Ñ–Ñторії українÑької клаÑичної музики. Вона глобально змінила Ñ€Ð¾Ð·ÑƒÐ¼Ñ–Ð½Ð½Ñ ÑƒÐºÑ€Ð°Ñ—Ð½Ñької музики у Ñвітовому контекÑÑ‚Ñ–.
Ð¡Ñ‚ÐµÑ„Ð°Ð½Ñ–Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ð¶Ð¸Ð»Ð° довге, наÑичене життÑ. Багато подорожувала. ÐавчалаÑÑŒ у Відні, Празі, Берліні, тому у Ñвоїй творчоÑÑ‚Ñ– любила поєднувати багато різних течій, різних композиторÑьких шкіл, технік. Також музиканти, в Ñких вона навчалаÑÑŒ: авÑтрієць Ðрнольд Шоенберґ чи угорÑький композитор Зденек Ðеєдли, Ñкий був неофольклориÑтом — це Ñ‚Ñ– люди, Ñкі в принципі рухали музичний прогреÑ, були на Ñлуху Ñ– вважалиÑÑ Ñинонімом найновішого в музиці.
Майже половину Ñвого Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ ÐºÐ¾Ð¼Ð¿Ð¾Ð·Ð¸Ñ‚Ð¾Ñ€ÐºÐ° з Галичини прожила в Ðнглії. Ðаприкінці 2 Світової війни разом зі Ñвоєю Ñім`єю вона виїхала за кордон та до оÑтанніх днів ноÑила «званнÑ» емігрантки, через що в рідній країні, окупованій радÑнÑькою владою Її твори зникли з концертних програм, а ім`Ñ Ñ‚Ð° здобутки Стефанії Туркевич — замовчувати ще й тому, що походила Ð¡Ñ‚ÐµÑ„Ð°Ð½Ñ–Ñ Ð· роду ÑвÑщеників, а Ð´Ð»Ñ Ñ€Ð°Ð´ÑнÑької влади це було табу.
Проте не тільки через Ñвою еміграцію чи Ð¿Ð¾Ñ…Ð¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ‚Ð²Ð¾Ñ€Ð¸ Туркевич не Ñприймали. Вона пиÑала багато музики, але реально виконаних творів за Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð±ÑƒÐ»Ð¾ дуже Ñ– дуже мало. Ð¡Ñ‚ÐµÑ„Ð°Ð½Ñ–Ñ Ð²Ñ–Ð´Ñ€Ñ–Ð·Ð½ÑєтьÑÑ Ð²Ñ–Ð´ інших українÑьких композиторів того чаÑу, а оÑобливо композиторів Галичини, ще й тим, що вона більше зверталаÑÑ Ð´Ð¾ Ñимфонічної музики. Це й відрізнÑÑŽÑ‚ÑŒ Ñ—Ñ— від композиторів-ÑучаÑників. Вона була ÑучаÑною, за мірками європейÑького Ñвіту, Ñ– абÑолютно не такою Ñк люди, з Ñкими вона дружила, зуÑтрічалаÑÑŒ, працювала в конÑерваторії.
Ðле Ñ†Ñ ÑучаÑніÑÑ‚ÑŒ Ñ– неÑхожіÑÑ‚ÑŒ Ñ—Ñ— не лÑкала. Ðавпаки, композиторка прагнула цього, вона хотіла шукати те, що найбільш ÑприймаєтьÑÑ Ð·Ð°Ñ€Ð°Ð·, тобто в Ñ—Ñ— чаÑ, Ñ– відповідати цьому.