Noticing how the student of the music school, Mykhailo Skorulskyi, constantly distracted himself from studying general subjects by writing music, the history teacher asked him:
— Mykhailo, have you read "The Three Musketeers" by Alexandre Dumas?
— Not yet, but I will definitely read it!
— There is a character in it who reminds me of you - Aramis. You, Skorulskyi, dream about music during history lessons. Look, music will make you return to the study of history.
Whether Mykhailo Skorulskyi fulfilled his promise to the history teacher, we do not know for sure, but we can confidently say that he began not just to learn, but practically create history. He was born into a creative and wealthy family. His mother was a pianist, a student of Mykola Lysenko; his father had a good ear and once sang in Lysenko's choir. The Skorulskyi house was always filled with famous names of artistic figures in Kyiv. But, his parents had to separate, and young Mykhailo often had to move and be raised first by his grandmother, who was a distinguished lady at the Kyiv Institute of Noble Maidens, and then by his father in Riga. Finally, he returned to his mother, who at the time had remarried and lived in Zhytomyr.
Such frequent moves were beneficial to Mykhailo's artistic character, as he found something in each place that helped him develop his musical talent. Living with his grandmother, he learned to read and write early, sitting in on lessons that "Baba Sasha" led for the youngest institute students. But most often, he would sneak into the class with a large grand piano and listen to Mykola Lysenko's playing. Being with his father in Riga marked the beginning of Mykhailo Skorulskyi's first large-scale attempts at composition. Already living in Zhytomyr, he entered and successfully graduated from a music school, where he practiced teaching piano to students for three years alongside his studies.
Later, there was education at the conservatory, marriage to singer Lyudmyla Andriyenko, and work as a teacher and director in music educational institutions. The First World War, after which the Skorulskyi Music and Vocal Studio was opened in 1918 and the Zhytomyr Choreographic Studio in 1921. All these years were incredibly fruitful for Mykhailo Skorulskyi. Intensive concert activity, writing new symphonic, chamber, and choral works, two symphonies.
But perhaps the most successful period in Skorulskyi's life was the summer of 1936. In the village of Motovylivtsi near Kyiv, the composer wrote the piano ballet "Forest Song", which, despite prohibitions and Soviet censorship at the time, became the pinnacle of Ukrainian choreography of the 20th century. The libretto of the ballet was created by the composer's daughter Natalia. In 1944, the Kyiv Opera and Ballet Theater resumed work on staging the ballet. The premiere took place on February 25, 1946.
A few years after that, Mykhailo Skorulskyi's life was cut short. He wrote hundreds of interesting musical works, raised several generations of cultural figures in Ukraine, and gave us all a living embodiment of Lesya Ukrainka's work "Forest Song".
Text by Maksym Lunin
Portrait by Hlib Rachmanin
— Mykhailo, have you read "The Three Musketeers" by Alexandre Dumas?
— Not yet, but I will definitely read it!
— There is a character in it who reminds me of you - Aramis. You, Skorulskyi, dream about music during history lessons. Look, music will make you return to the study of history.
Whether Mykhailo Skorulskyi fulfilled his promise to the history teacher, we do not know for sure, but we can confidently say that he began not just to learn, but practically create history. He was born into a creative and wealthy family. His mother was a pianist, a student of Mykola Lysenko; his father had a good ear and once sang in Lysenko's choir. The Skorulskyi house was always filled with famous names of artistic figures in Kyiv. But, his parents had to separate, and young Mykhailo often had to move and be raised first by his grandmother, who was a distinguished lady at the Kyiv Institute of Noble Maidens, and then by his father in Riga. Finally, he returned to his mother, who at the time had remarried and lived in Zhytomyr.
Such frequent moves were beneficial to Mykhailo's artistic character, as he found something in each place that helped him develop his musical talent. Living with his grandmother, he learned to read and write early, sitting in on lessons that "Baba Sasha" led for the youngest institute students. But most often, he would sneak into the class with a large grand piano and listen to Mykola Lysenko's playing. Being with his father in Riga marked the beginning of Mykhailo Skorulskyi's first large-scale attempts at composition. Already living in Zhytomyr, he entered and successfully graduated from a music school, where he practiced teaching piano to students for three years alongside his studies.
Later, there was education at the conservatory, marriage to singer Lyudmyla Andriyenko, and work as a teacher and director in music educational institutions. The First World War, after which the Skorulskyi Music and Vocal Studio was opened in 1918 and the Zhytomyr Choreographic Studio in 1921. All these years were incredibly fruitful for Mykhailo Skorulskyi. Intensive concert activity, writing new symphonic, chamber, and choral works, two symphonies.
But perhaps the most successful period in Skorulskyi's life was the summer of 1936. In the village of Motovylivtsi near Kyiv, the composer wrote the piano ballet "Forest Song", which, despite prohibitions and Soviet censorship at the time, became the pinnacle of Ukrainian choreography of the 20th century. The libretto of the ballet was created by the composer's daughter Natalia. In 1944, the Kyiv Opera and Ballet Theater resumed work on staging the ballet. The premiere took place on February 25, 1946.
A few years after that, Mykhailo Skorulskyi's life was cut short. He wrote hundreds of interesting musical works, raised several generations of cultural figures in Ukraine, and gave us all a living embodiment of Lesya Ukrainka's work "Forest Song".
Text by Maksym Lunin
Portrait by Hlib Rachmanin
Помітивши, Ñк Ñтудент музичного училища Михайло СкорульÑький поÑтійно відволікаєтьÑÑ Ð²Ñ–Ð´ Ð²Ð¸Ð²Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ð·Ð°Ð³Ð°Ð»ÑŒÐ½Ð¸Ñ… предметів напиÑаннÑм музичних творів, учитель Ñ–Ñторії запитав у нього:
— Михайло, ти читав «Три мушкетери» ÐлекÑандра Дюма?
— Ще ні, але обовʼÑзково прочитаю!
— Там Ñ” перÑонаж, Ñкий нагадує тебе - ÐраміÑ. ОÑÑŒ ти, СкорульÑький, на уроках Ñ–Ñторії мрієш про музику. ГлÑди ж, музика змуÑить тебе повернутиÑÑ Ð´Ð¾ Ð²Ð¸Ð²Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ–Ñторії.
Чи виконав Михайло СкорульÑький Ñвою обіцÑнку перед вчителем Ñ–Ñторії, ми точно не знаємо, але про те що він почав не проÑто вчити, а фактично творити Ñ–Ñторію, можемо Ñказати впевнено.
ÐародивÑÑ Ñƒ творчій заможній родині. Його мати – піаніÑтка, ÑƒÑ‡ÐµÐ½Ð¸Ñ†Ñ ÐœÐ¸ÐºÐ¾Ð»Ð¸ ЛиÑенка; тато мав гарний Ñлух та у Ñвій Ñ‡Ð°Ñ Ñпівав у ЛиÑенковому хорі. Дім СкорульÑьких завжди був наповнений відомими людьми з миÑтецьких кіл Києва. Ðле батькам довелоÑÑ Ñ€Ð¾Ð·Ð»ÑƒÑ‡Ð¸Ñ‚Ð¸ÑÑ, а малому Михайлові чаÑто переїздити та виховуватиÑÑ Ñпочатку бабуÑею, що була клаÑною дамою в КиївÑького інÑтитуту шлÑхетних дівиць, згодом батьком у Ризі. Врешті, він повернувÑÑ Ð´Ð¾ матері, Ñка на той Ñ‡Ð°Ñ Ð²Ð´Ñ€ÑƒÐ³Ðµ виийшла заміж та жила в Житомирі.
Такі чаÑÑ‚Ñ– переїзди Ñтали в нагоді творчому характеру Михайла, адже в кожному міÑці він знаходив щоÑÑŒ, що допомагало йому розвивати Ñвій музичний талант. У бабуÑÑ– він рано навчивÑÑ Ñ‡Ð¸Ñ‚Ð°Ñ‚Ð¸ Ñ– пиÑати, ÑидÑчи на уроках, Ñкі «баба Саша» вела Ð´Ð»Ñ Ð½Ð°Ð¹Ð¼ÐµÐ½ÑˆÐ¸Ñ… інÑтитуток. Та найчаÑтіше тоді він прокрадавÑÑ Ð´Ð¾ клаÑу з великим роÑлем Ñ– Ñлухав гру Миколи ЛиÑенка. Будучи з батьком у Ризі, розпочав Ñерйозі занÑÑ‚Ñ‚Ñ Ð¼ÑƒÐ·Ð¸ÐºÐ¾ÑŽ. Більше того, Ñаме на той період припали перші композиторÑькі Ñпроби Михайла СкорульÑького, причому одразу маÑштабні. Уже живучи в Житомирі, хлопець вÑтупив Ñ– уÑпішно закінчив музичне училище, де паралельно з навчаннÑм 3 роки практикував Ð²Ð¸ÐºÐ»Ð°Ð´Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ„Ð¾Ñ€Ñ‚ÐµÐ¿Ñ–Ð°Ð½Ð¾ Ð´Ð»Ñ Ñтудентів.
Згодом було Ð½Ð°Ð²Ñ‡Ð°Ð½Ð½Ñ Ð² конÑерваторії, Ð¾Ð´Ñ€ÑƒÐ¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð·Ñ– Ñпівачкою Людмилою Ðндрієнко, робота викладачем та директором у музичних закладах оÑвіти. ПіÑÐ»Ñ Ð¿ÐµÑ€ÑˆÐ¾Ñ— Ñвітової війни відбулоÑÑ Ð²Ñ–Ð´ÐºÑ€Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ ÐœÑƒÐ·Ð¸Ñ‡Ð½Ð¾-вокальної Ñтудії СкорульÑьких у 1918 році та ЖитомирÑької хореографічної Ñтудії в 1921 році. УÑÑ– ці роки в Михайла СкорульÑького були неймовірно плідними: інтенÑивна концертна діÑльніÑÑ‚ÑŒ, напиÑÐ°Ð½Ð½Ñ Ð½Ð¾Ð²Ð¸Ñ… Ñимфонічний, камерних, хорових творів, двох Ñимфоній.
Ðле, напевно, найбільш вдалим у житті СкорульÑького було літо 1936 року. У Ñелі Мотовилівці під Києвом композитор напиÑав клавір балету «ЛіÑова піÑнÑ», Ñкий незважаючи на заборони та радÑнÑьку цензуру Ñтав вершиною українÑької хореографії ХХ ÑтоліттÑ. Лібрето балету Ñтворила дочка композитора ÐаталіÑ. У 1944 році КиївÑький театр опери та балету відновив роботу над поÑтановкою балету. Прем’єра відбулаÑÑ 25 лютого 1946 року.
Через кілька років піÑÐ»Ñ Ñ†ÑŒÐ¾Ð³Ð¾ обірвалоÑÑ Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ ÐœÐ¸Ñ…Ð°Ð¹Ð»Ð° СкорульÑького. Він напиÑав Ñотні цікавих музичних творів, виховав не одне Ð¿Ð¾ÐºÐ¾Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ ÐºÑƒÐ»ÑŒÑ‚ÑƒÑ€Ð½Ð¸Ñ… діÑчів України, та подарував уÑім нам живе Ð²Ñ‚Ñ–Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ‚Ð²Ð¾Ñ€Ñƒ ЛеÑÑ– Українки «ЛіÑова піÑнÑ».
ТекÑÑ‚: МакÑим Лунін
Портрет: Гліб Рахманін
— Михайло, ти читав «Три мушкетери» ÐлекÑандра Дюма?
— Ще ні, але обовʼÑзково прочитаю!
— Там Ñ” перÑонаж, Ñкий нагадує тебе - ÐраміÑ. ОÑÑŒ ти, СкорульÑький, на уроках Ñ–Ñторії мрієш про музику. ГлÑди ж, музика змуÑить тебе повернутиÑÑ Ð´Ð¾ Ð²Ð¸Ð²Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ–Ñторії.
Чи виконав Михайло СкорульÑький Ñвою обіцÑнку перед вчителем Ñ–Ñторії, ми точно не знаємо, але про те що він почав не проÑто вчити, а фактично творити Ñ–Ñторію, можемо Ñказати впевнено.
ÐародивÑÑ Ñƒ творчій заможній родині. Його мати – піаніÑтка, ÑƒÑ‡ÐµÐ½Ð¸Ñ†Ñ ÐœÐ¸ÐºÐ¾Ð»Ð¸ ЛиÑенка; тато мав гарний Ñлух та у Ñвій Ñ‡Ð°Ñ Ñпівав у ЛиÑенковому хорі. Дім СкорульÑьких завжди був наповнений відомими людьми з миÑтецьких кіл Києва. Ðле батькам довелоÑÑ Ñ€Ð¾Ð·Ð»ÑƒÑ‡Ð¸Ñ‚Ð¸ÑÑ, а малому Михайлові чаÑто переїздити та виховуватиÑÑ Ñпочатку бабуÑею, що була клаÑною дамою в КиївÑького інÑтитуту шлÑхетних дівиць, згодом батьком у Ризі. Врешті, він повернувÑÑ Ð´Ð¾ матері, Ñка на той Ñ‡Ð°Ñ Ð²Ð´Ñ€ÑƒÐ³Ðµ виийшла заміж та жила в Житомирі.
Такі чаÑÑ‚Ñ– переїзди Ñтали в нагоді творчому характеру Михайла, адже в кожному міÑці він знаходив щоÑÑŒ, що допомагало йому розвивати Ñвій музичний талант. У бабуÑÑ– він рано навчивÑÑ Ñ‡Ð¸Ñ‚Ð°Ñ‚Ð¸ Ñ– пиÑати, ÑидÑчи на уроках, Ñкі «баба Саша» вела Ð´Ð»Ñ Ð½Ð°Ð¹Ð¼ÐµÐ½ÑˆÐ¸Ñ… інÑтитуток. Та найчаÑтіше тоді він прокрадавÑÑ Ð´Ð¾ клаÑу з великим роÑлем Ñ– Ñлухав гру Миколи ЛиÑенка. Будучи з батьком у Ризі, розпочав Ñерйозі занÑÑ‚Ñ‚Ñ Ð¼ÑƒÐ·Ð¸ÐºÐ¾ÑŽ. Більше того, Ñаме на той період припали перші композиторÑькі Ñпроби Михайла СкорульÑького, причому одразу маÑштабні. Уже живучи в Житомирі, хлопець вÑтупив Ñ– уÑпішно закінчив музичне училище, де паралельно з навчаннÑм 3 роки практикував Ð²Ð¸ÐºÐ»Ð°Ð´Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ„Ð¾Ñ€Ñ‚ÐµÐ¿Ñ–Ð°Ð½Ð¾ Ð´Ð»Ñ Ñтудентів.
Згодом було Ð½Ð°Ð²Ñ‡Ð°Ð½Ð½Ñ Ð² конÑерваторії, Ð¾Ð´Ñ€ÑƒÐ¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð·Ñ– Ñпівачкою Людмилою Ðндрієнко, робота викладачем та директором у музичних закладах оÑвіти. ПіÑÐ»Ñ Ð¿ÐµÑ€ÑˆÐ¾Ñ— Ñвітової війни відбулоÑÑ Ð²Ñ–Ð´ÐºÑ€Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ ÐœÑƒÐ·Ð¸Ñ‡Ð½Ð¾-вокальної Ñтудії СкорульÑьких у 1918 році та ЖитомирÑької хореографічної Ñтудії в 1921 році. УÑÑ– ці роки в Михайла СкорульÑького були неймовірно плідними: інтенÑивна концертна діÑльніÑÑ‚ÑŒ, напиÑÐ°Ð½Ð½Ñ Ð½Ð¾Ð²Ð¸Ñ… Ñимфонічний, камерних, хорових творів, двох Ñимфоній.
Ðле, напевно, найбільш вдалим у житті СкорульÑького було літо 1936 року. У Ñелі Мотовилівці під Києвом композитор напиÑав клавір балету «ЛіÑова піÑнÑ», Ñкий незважаючи на заборони та радÑнÑьку цензуру Ñтав вершиною українÑької хореографії ХХ ÑтоліттÑ. Лібрето балету Ñтворила дочка композитора ÐаталіÑ. У 1944 році КиївÑький театр опери та балету відновив роботу над поÑтановкою балету. Прем’єра відбулаÑÑ 25 лютого 1946 року.
Через кілька років піÑÐ»Ñ Ñ†ÑŒÐ¾Ð³Ð¾ обірвалоÑÑ Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ ÐœÐ¸Ñ…Ð°Ð¹Ð»Ð° СкорульÑького. Він напиÑав Ñотні цікавих музичних творів, виховав не одне Ð¿Ð¾ÐºÐ¾Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ ÐºÑƒÐ»ÑŒÑ‚ÑƒÑ€Ð½Ð¸Ñ… діÑчів України, та подарував уÑім нам живе Ð²Ñ‚Ñ–Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ‚Ð²Ð¾Ñ€Ñƒ ЛеÑÑ– Українки «ЛіÑова піÑнÑ».
ТекÑÑ‚: МакÑим Лунін
Портрет: Гліб Рахманін