Amidst the solemn fanfare of trumpets and French horns, flute trills and whistles, and violin tremolos, one of the most prominent representatives of the Odesa compositional school, Kostyantyn Dankevych (1905-1984), burst into the Ukrainian Live project. In the biography posted on our website, you can read more about the life and work of the composer, pianist, teacher, and conductor.

Symphony No. 2 is a grand cycle about heroism, courage, memories, and the homeland. On a unique 1960 recording, the symphony is performed by the Ukrainian Radio Orchestra under the baton of Yevhen Dushchenko, a colleague of Dankevych at the Odesa Conservatory.
The symphony was written by Kostyantyn Dankevych after returning from Tbilisi, where he was evacuated during World War II. The work on the symphony began in 1944 and was completed in 1945, when the countries of the former USSR were recovering from the exhausting war, and the only task of Soviet propaganda was to celebrate the triumph of the "great victory." Over the next decades, the theme of war became one of the key topics in various forms of art, which, as we know, could not exist outside of political ideology. The theme of war became particularly prevalent in the direction of socialist realism, which was dominant at that time.

Dankevych's Second Symphony is a typical example of socialist realism, but this does not diminish its artistic value; rather, it reflects the era in which this music was created and played. In contrast to the typical pathos, march-like rhythms, and heroism, the composer was also able to enrich the work with a sensuous subjectivity and Ukrainian singing style, which permeates the musical material. The presence of a large number of characteristic melodic, wide, simple themes that are easy to remember and even easier to perceive unconsciously, creates in the mind images of something familiar, close, like the boundless Ukrainian steppes, the mighty waves of the Dnipro River, the vast sea, or the starry cloudless sky.

The first edition of the Symphony dedicated to the mothers of war heroes consisted of five parts. In 1947, Kostyantyn Dankevych edited it somewhat: he reduced the number of parts to the traditional four, made some changes to the orchestration, and added poetic epigraphs to the parts. The work for a large symphonic orchestra did not gain widespread popularity during the composer's lifetime, and today it has become a work of art. However, thanks to the Ukrainian Live Classic project, the symphony has a chance to be heard again. Because it is a page of the musical history of Ukraine that cannot be removed, forgotten or ignored. Therefore, it must also be explored and preserved.

Під урочисті фанфари труб і валторн, флейтові трелі та свисти й скрипкові тремоло увірвався в проєкт Ukrainian Live один з найвідоміших представників одеської композиторської школи Костянтин Данькевич (1905-1984). У біографії, розміщеній на нашому сайті, читайте більше про життя й творчість композитора, піаніста, педагога й диригента.

Симфонія №2 – це масштабний цикл про героїзм, відвагу, спогади та рідний край. На унікальному записі 1960 року симфонію виконує оркестр Українського радіо під батутою Євгена Дущенка – земляка і колеги Данькевича за роботою в Одеській консерваторії.
Симфонія була написана Костянтином Данькевичем після повернення з Тбілісі, де він перебував в евакуації під час Другої світової війни. Робота над симфонією розпочалась 1944 року, а завершилась 1945, коли країни колишнього СРСР оговтувалися від виснажливої війни, а єдиним завданням радянської пропаганди було оспівування тріумфу “великої перемоги”. Протягом наступних десятиліть тема війни стала однією з ключових у різних видах мистецтва, що, як відомо, не могло існувати поза політичною ідеологією. Особливого розповсюдження тема війни набула в напрямку соцреалізму, який на той час був панівним.

Друга симфонія Данькевича – один з типових зразків соцреалізму, та це не применшує її мистецької цінності, а радше, віддзеркалює епоху, у якій створювалась і звучала ця музика. На противагу типовому пафосу, маршовості та героїці, композитору вдалося також збагатити твір чуттєвою суб’єктивністю та українсько наспівністю, якою просякнутий музичний матеріал. Наявність великої кількості характерних мелодійних, широких, простих тем, які легко запам’ятати і ще легше сприйняти, мимоволі змальовує в свідомості образи чогось рідного, близького, як от безкраї українські степи чи потужні хвилі Дніпра, неосяжне море чи засіяне зорями безхмарне небо.

Перша редакція симфонії, присвяти матерям героїв війни, містила п’ять частин. 1947 року Костянтин Данькевич дещо її відредагував: скоротив кількість частин до традиційних чотирьох, вніс низку змін до оркестровки та додав поетичні епіграфи до частин. Твір для великого симфонічного оркестру ще й за життя композитора не набув широкої популярності, а сьогодні й взагалі перейшов до категорії мистецьких артефактів. Та завдяки проєкту Ukrainian Live Classic симфонія отримала шанс знову бути почутою. Бо вона – одна зі сторінок музичної історії України, яку неможливо вилучити, забути чи проігнорувати. А отже, її теж треба пізнати й зберегти.