Ukrainian composer and conductor, Klymentiy Dominchen entered the Ukrainian musical culture as an outstanding symphonist of his time. Among numerous concerts, suites, overtures, symphonies, and large-scale works like cantatas and oratorios, his ballets stand out, surprising with the richness of orchestral colors, dynamics and perfection, and logic of musical thought.
What did Trembita sing about (1970) is one of the ballets written in Kyiv for the ensemble Ballet on Ice. The libretto was written by the chief choreographer and artistic director of the ensemble Vakhtang Vronskyi who most likely inspired the composer to create the piece.
The central plot is the lyrical line of Marichka and Oleksa, shrouded in mysterious legends of the Carpathians and its fairy-tale inhabitants. The love story has a happy ending - a magnificent Hutsul wedding.
The small Suite from the ballet Singing Trembita consists of 5 parts with original musical material.
Dominchen, whose stylistic trend is considered to be socialist realism, is completely immersed in the wave of neo-romanticism and neo-folklore in this work. In the first part of the Introduction. Hutsul Dance the sound of the trembita is rendered by the horn solo. The unrestrained orchestral kolomyyka is gaining more and more momentum and does not lose its energy until the end of the part. The second part of the suite - Duet of Marichka and Oleksa is a brilliant lyrical and dramatic center of the work, which in beauty and breadth of sound is close to such reference examples of pas de deux as the Duet of Spartacus and Phrygia from the Aram Khachaturian`s ballet Spartacus or duets from Tchaikovsky Swan Lake.
Marichka's Dream is the most colorful part of the suite, as it exhibits musical material from several ballet numbers: Dance of the Swallows, Dance of the Goldfish, Exit and Dance of the Chief Swallow, Dance of the Hawk with the Bird. Without visual accompaniment, this music creates in the imagination very colorful pictures, as if in a kaleidoscope.
Marichka and Oleksa's Wedding Duo is the pre-final part of the suite. The transparent texture at the beginning is like an exciting meeting of two lovers: in some ways timid, but sincere in their feelings. But a loud wedding is just around the corner - the end of this part, the beginning of the last part of the cycle (Final Dance) proves it. Intonation and mood affinity with the first part creates the frame of the cycle. However, the end of the suite due to the significant rhythmic expansion, and fortissimo has a special grand character as the embodiment of the triumph of love and goodness!
What did Trembita sing about (1970) is one of the ballets written in Kyiv for the ensemble Ballet on Ice. The libretto was written by the chief choreographer and artistic director of the ensemble Vakhtang Vronskyi who most likely inspired the composer to create the piece.
The central plot is the lyrical line of Marichka and Oleksa, shrouded in mysterious legends of the Carpathians and its fairy-tale inhabitants. The love story has a happy ending - a magnificent Hutsul wedding.
The small Suite from the ballet Singing Trembita consists of 5 parts with original musical material.
Dominchen, whose stylistic trend is considered to be socialist realism, is completely immersed in the wave of neo-romanticism and neo-folklore in this work. In the first part of the Introduction. Hutsul Dance the sound of the trembita is rendered by the horn solo. The unrestrained orchestral kolomyyka is gaining more and more momentum and does not lose its energy until the end of the part. The second part of the suite - Duet of Marichka and Oleksa is a brilliant lyrical and dramatic center of the work, which in beauty and breadth of sound is close to such reference examples of pas de deux as the Duet of Spartacus and Phrygia from the Aram Khachaturian`s ballet Spartacus or duets from Tchaikovsky Swan Lake.
Marichka's Dream is the most colorful part of the suite, as it exhibits musical material from several ballet numbers: Dance of the Swallows, Dance of the Goldfish, Exit and Dance of the Chief Swallow, Dance of the Hawk with the Bird. Without visual accompaniment, this music creates in the imagination very colorful pictures, as if in a kaleidoscope.
Marichka and Oleksa's Wedding Duo is the pre-final part of the suite. The transparent texture at the beginning is like an exciting meeting of two lovers: in some ways timid, but sincere in their feelings. But a loud wedding is just around the corner - the end of this part, the beginning of the last part of the cycle (Final Dance) proves it. Intonation and mood affinity with the first part creates the frame of the cycle. However, the end of the suite due to the significant rhythmic expansion, and fortissimo has a special grand character as the embodiment of the triumph of love and goodness!
Translated by Taras Demko
Artists:
Ukrainian Radio Symphony Orchestra conductor - Vadym Hnedash.
date of recording - 1973
Сюїта з балету "Співає Трембіта" мі мінор
Український композитор і диригент, лауреат Шевченківської премії Климентій Якович Домінчен вписав своє ім’я на скрижалях української музичної культури як видатний симфоніст свого часу. Серед численних концертів, сюїт, увертюр, симфонічних картин та масштабних творів кантатно-ораторіального жанру яскраво вирізняються його балети, які дивують багатством оркестрових барв, динамізмом, багатогранністю, разом з тим довершеністю і логічністю музичної думки.
«Про що співала трембіта» (1970) — один з балетів, написаних для ансамблю «Балет на льоду» у Києві. Лібретистом і, вірогідно, замовником твору став тодішній головний балетмейстер і художній керівник колективу Вахтанг Вронський.
У центрі сюжету — лірична лінія Марічки й Олекси, оповита таємничими легендами Карпат та їх казкових мешканців. Історія кохання має щасливий фінал - пишне гуцульське весілля.
Невелика Сюїта з балету «Співає трембіта» складається з 5 частин із самобутнім музичним матеріалом.
Домінчен, що його стильовим напрямком вважають соцреалізм, у цьому творі цілковито поринає у хвилі неоромантизму та неофольклоризму. У першій частині «Вступ. Гуцульський Танець» звук трембіти передає валторнове соло. Нестримна оркестрова коломийка набирає все більше й більше обертів і не втрачає своєї енергії аж до кінця розділу. Другий номер сюїти - «Дует Марічки та Олекси» - це розкішний лірико-драматичний центр твору, який за красою і широтою звучання наблизився до таких еталонних зразків па-де-де як Дует Спартака і Фригії з балету «Спартак» Арама Хачатуряна або дуетів з «Лебединого озера» Петра Чайковського.
«Сон Марічки» - найбільш строката частина сюїти, адже експонує музичний матеріал одразу кількох балетних номерів: "Танець мавок", "Танець золотих рибок", "Вихід і танець головної мавки", "Танець яструба з пташкою". Без візуального супроводу ця музика породжує в уяві дуже барвисті, ніби у калейдоскопі, картинки.
«Весільний дует Марічки й Олекси» - передзаключний розділ сюїти. Прозора фактура на початку - ніби хвилююча зустріч двох закоханих: в дечому несміливих, проте щирих у своїх почуттях. Але гучне весілля не за горами - закінчення цього номеру, а також початок останньої частини циклу («Фінальний танець») це доводить. Інтонаційна і настроєва спорідненість із першою частиною створює обрамлення циклу. Щоправда, закінчення сюїти за рахунок значного ритмічного розширення та fortissimo несе особливий грандіозний характер, як втілення тріумфу кохання і добра!
Текст: Вікторія Антошевська
«Про що співала трембіта» (1970) — один з балетів, написаних для ансамблю «Балет на льоду» у Києві. Лібретистом і, вірогідно, замовником твору став тодішній головний балетмейстер і художній керівник колективу Вахтанг Вронський.
У центрі сюжету — лірична лінія Марічки й Олекси, оповита таємничими легендами Карпат та їх казкових мешканців. Історія кохання має щасливий фінал - пишне гуцульське весілля.
Невелика Сюїта з балету «Співає трембіта» складається з 5 частин із самобутнім музичним матеріалом.
Домінчен, що його стильовим напрямком вважають соцреалізм, у цьому творі цілковито поринає у хвилі неоромантизму та неофольклоризму. У першій частині «Вступ. Гуцульський Танець» звук трембіти передає валторнове соло. Нестримна оркестрова коломийка набирає все більше й більше обертів і не втрачає своєї енергії аж до кінця розділу. Другий номер сюїти - «Дует Марічки та Олекси» - це розкішний лірико-драматичний центр твору, який за красою і широтою звучання наблизився до таких еталонних зразків па-де-де як Дует Спартака і Фригії з балету «Спартак» Арама Хачатуряна або дуетів з «Лебединого озера» Петра Чайковського.
«Сон Марічки» - найбільш строката частина сюїти, адже експонує музичний матеріал одразу кількох балетних номерів: "Танець мавок", "Танець золотих рибок", "Вихід і танець головної мавки", "Танець яструба з пташкою". Без візуального супроводу ця музика породжує в уяві дуже барвисті, ніби у калейдоскопі, картинки.
«Весільний дует Марічки й Олекси» - передзаключний розділ сюїти. Прозора фактура на початку - ніби хвилююча зустріч двох закоханих: в дечому несміливих, проте щирих у своїх почуттях. Але гучне весілля не за горами - закінчення цього номеру, а також початок останньої частини циклу («Фінальний танець») це доводить. Інтонаційна і настроєва спорідненість із першою частиною створює обрамлення циклу. Щоправда, закінчення сюїти за рахунок значного ритмічного розширення та fortissimo несе особливий грандіозний характер, як втілення тріумфу кохання і добра!
Текст: Вікторія Антошевська