The composer is not someone who knows how to write music; it is an artist who simply cannot help but write music. It's their life, a way of existence, communication, and self-expression. Mykola Dremliuha (1917-1998) was a composer whose heritage was remarkably prolific and numerous, and his professionalism left no doubts. So why do most of his works not resonate on the stages of contemporary Ukraine?

Pianist and researcher Roman Repka shared his genuine surprise and his encounter with Dremliuha's Piano Concerto in January 2023:

"In January 2023, I did what I had done countless times before - randomly picked up a stack of music collections at the library to play pieces out of my own interest. This time, I stumbled upon pieces by Ukrainian composers. I liked the pieces, but one book from 1967 caught my attention with a particular detail: several pages of the collection were uncut - not 'glued,' as it happens over time but literally uncut. Sometimes in printing, such a defect occurs when two pages that were originally one sheet and were supposed to become separate pages remained inseparable. So when I cut these pages, I realized that no one had opened or flipped through the notes of Mykola Dremliuha's Concerto for Piano and Orchestra for precisely 55 years. This moment triggered a flood of thoughts that later materialized into a series of publications on social media and subsequently into my research project, 'Re-Vision.'"

The creative destiny of the Concerto for Piano and Symphony Orchestra is quite intriguing. Mykola Dremliuha composed the piano version of the Concerto in 1945 as his diploma work. During the defense, he performed the piano part, while pianist Rada Lysenko played the orchestral part. The new piano version was completed on December 12, 1962. Dremliuha orchestrated the concerto in 1963. A year later, the full premiere of the Concerto took place in Lviv: it was conducted by Isaak Payin, and the renowned pianist Oleh Kryshtalskyi was the soloist. The piano score with a dedication to Kryshtalskyi, who made fingerings and pedal markings, was printed by the "Musical Ukraine'' publishing house in Kyiv in 1967. There is information about other performances in the 1960s, but unfortunately, the Concerto did not become part of the repertoire, and the piece was forgotten for over 50 years.

The performance presented in the Ukrainian Live project's release was made possible thanks to the enthusiasm of Ukrainian musicians - pianist Roman Repka and conductor Ivan Ostapovych. The idea for future collaboration was born through Roman's social media post and Ivan's comment suggesting the performance of this piece. And the realization of this idea didn't take long.

"I couldn't believe for a long time that all these dreamed-of moments could actually come true," says Roman. "It's one thing to contemplate in social media, and it's a completely different thing to confirm your declarations with real actions. The team at the Lviv Organ Hall gave me this opportunity, for which I will always be grateful. And even more thrilling was the moment when the textual, ideological, and concert aspects of my project coincidentally converged into one piece.

Mykola Dremliuha's Concerto for Piano and Orchestra is both a monolithic and variegated work at the same time, whose structure hints at a large sonata-symphonic cycle. The soloist's part is expressive and virtuosic, and the performance difficulties do not limit its impulse; instead, they leave plenty of room and freedom for interpretation. Similarly, in our world, everything objective cannot exist without the subjective, and it is precisely this subjectivity that ultimately forms the basis for everything. Dremliuha's music impresses with its changes in colors and characters. And the context of performing the piece during the full-scale war between Russia and Ukraine multiplies the level of energy and triumph laid down by the author.

"The preparation of the piece for performance, rehearsals, and the actual concert were both a tense process and pure creative pleasure at the same time. Thanks to the massive solo part, I remembered my virtuosic-romantic performing past, which was also pleasant in its own way. And most importantly, I felt like I was in the same embrace with true enthusiasts of Ukrainian music who have an idea, a goal, creative drive, and who make the most efficient use of their resources. The standing ovations for a few minutes, the warm breath of the packed hall, the synergy of everyone on stage - these are valuable pieces of the grand puzzle that unites people and eras," sums up Roman Repka.
Performers: Roman Repka - piano, Academic Symphony Orchestra of Luhansk Regional Philharmonic, Ivan Ostapovych - conductor.
Project Director - Taras Demko

Справжній композитор – це не людина, що вміє писати музику, це митець, який просто не може не писати музику. Це його життя, спосіб існування, спілкування та самовираження. Микола Дремлюга (1917-1998) – композитор, творчість якого була напрочуд плідною та чисельною, а професіоналізм не піддавався жодним сумнівам. То чому ж більшість його творів не звучать на сценах сучасної України?

Історією знайомства з Фортепіанним концертом Дремлюги та своїм щирим здивуванням поділився піаніст і дослідник Роман Рєпка:
“У січні 2023 року я зробив те, що робив безліч разів до цього – взяв навмання в бібліотеці стопку нотних збірок, щоб пограти твори для ознайомлення. Цього разу трапились ноти українських композиторів. Твори мені сподобались, але одна книжка 1967 року зачепила мене такою деталлю: кілька сторінок збірки були нерозрізаними – не «зліпленими», як це буває з плином часу, а саме нерозрізаними. Часом у типографії буває такий брак, коли дві сторінки, що колись були єдиним листом і мали стати окремими сторінками, залишились неподільними. Тобто, коли я розрізав ці сторінки, я розумів, що ноти Концерту для фортепіано з оркестром Миколи Дремлюги абсолютно точно ніхто за 55 років не відкривав і не гортав до кінця. Цей моменти викликав у мене шквал роздумів, які згодом втілилися в серію публікацій у соцмережах, а потім вже й у мій дослідницький проект «Ре-Візія».”

Творча доля Концерту для фортепіано і симфонічного оркестру досить цікава. Фортепіанну версію Концерту (клавір) Микола Дремлюга написав 1945 року у якості дипломної роботи. На захисті партію фортепіано виконував автор, а партію оркестру – піаністка Рада Лисенко. Нова редакція клавіру була завершена 12 грудня 1962 року. Оркестровку концерту композитор здійснив у 1963 році. А вже за рік у Львові прозвучала повноцінна премʼєра Концерту: симфонічним оркестром Львівської філармонії диригував Ісаак Паїн, солював знаний піаніст Олег Криштальський. Нотний текст клавіру з присвятою Криштальському, який зробив аплікатуру та педалізацію, надрукувало видавництво “Музична Україна” у Києві в 1967 році. Відомо й про інші виконання 60-х років, та, на жаль, Концерт не став репертуарним й про твір забули на понад 50 років.

Виконання, презентоване у релізі проєкту Ukrainian Live відбулося завдяки ентузіазму українських музикантів – піаніста Романа Рєпки та диригента Івана Остаповича. Допис Романа у соцмережах, коментар Івана з пропозицією виконати цей твір – саме так зародилась ідея майбутньої співпраці. І реалізація цієї ідеї не забарилась. “Я довго не міг повірити, що всі ці омріяні мною моменти дійсно можуть втілитися в дійсність, – говорить Роман, – одна справа – відсторонено міркувати в соцмережах, а зовсім інша – підтверджувати свої декларації реальними діями. Команда Львівського Органного залу надала мені цю можливість, за що я буду завжди вдячним. І тим більш хвилюючим став момент того, що текстова, ідеологічна та концертна частини мого проекту збігом обставин заримувалися на одному творі.”

Концерт для фортепіано з оркестром Миколи Дремлюги представляє собою монолітний і строкатий водночас твір, структура якого натякає на великий сонатно-симфонічний цикл. Партія соліста виразна та віртуозна. Та виконавські складнощі не обмежують її пориву, а навпаки залишають чимало простору й свободи трактування. Так само і в нашому світі: усе обʼєктивне просто не може існувати без особистого, і саме це субʼєктивне, зрештою, є основою для усього. Музика Дремлюги вражає зміною барв та характерів. А контекст виконання твору під час повномасштабної війни росії проти України стократ помножує рівень енергії та вітаїзму, закладених автором.

“Підготовка твору до виконання, репетиції та власне концерт були водночас напруженим процесом та суцільним творчим задоволенням. Завдяки масштабній сольній партії я згадав своє віртуозно-романтичне виконавське минуле, що теж було по-своєму приємно. А головне – я відчув себе в одній обоймі зі справжніми ентузіастами української музики, які мають ідею, мету, творчу наснагу та максимально ефективно використовують свої ресурси. Кількахвилинні стоячі овації, гаряче дихання переповненого залу, синергія всіх, хто був на сцені – вартісні частинки грандіозного пазлу, який об’єднує людей та епохи” – підсумовує Роман Рєпка.

Виконавці:
Академічний симфонічний оркестр Луганської обласної філармонії -
Іван Остапович - дириґент
Роман Рєпка - фортепіано

Текст: Вікторія Антошевська