Lesya Dychko is a leading Ukrainian composer, a master of sounds and emotions, a guardian of traditional Ukrainian motifs, and a bold innovator who challenges preconceptions about choral music, even among professional musicians. In the new release of the Ukrainian Live Classic project, we present choral works by Lesya Dychko, which represent the pinnacle of the early period of her creativity which is phenomenon in Ukrainian choral culture.

The Rhapsody "Dumka" for coloratura soprano, male choir, and symphony orchestra (1964) to the words of Taras Shevchenko is the first choral rhapsody in Ukrainian music. It reflects the influence of the romantic tradition of the national Ukrainian compositional school (from Lysenko's piano rhapsodies) and draws on archaic musical-poetic traditions (the genre of kobzar dumka). The composer stylizes her own melodies in the spirit of Ukrainian folk genres (dumkas, laments, vocalizations, lyrical songs) and gives special importance to the textual component of the work, enhancing and fully revealing its meaning. Additionally, "Dumka" proves to be an extremely imaginative piece - the imagery, sound portrayal, and vividness of this music create a close connection with visual images. The concert part of the coloratura soprano is close to folk vocals through glissando, vibrato, melismatics, and imitation of vocalizations, expressing a speech-like, recitation-like quality that successfully embodies a cohesive image and deepens the drama.

The Cantata "Chervona Kalyna" on the texts of ancient Ukrainian songs from the 14th-17th centuries for soloists, mixed choir, and instrumental ensemble was written in 1968 and became a landmark work in Ukrainian music. Composer, singer, and conductor Mykhailo Khrushko witnessed a shift in the worldview of the professional environment caused by the premiere of this cantata: "...Beautiful music, but challenging for a choir that grew up on classical traditions. Overcoming contemporary compositional writing cost the singers incredible efforts [...] The choir was hostile to the music but wanted to help both themselves and me. The audience gave an ovation. The composer and the stage were showered with flowers and branches of red viburnum. Our enthusiastic people are smart [...] I quietly celebrated - the resistance of the singers was broken, the difficulties of new, unprecedented musical material were overcome."

As it is known, the cluster of red viburnum is one of the main Ukrainian symbols. Likewise, Lesya Dychko's choral cantata "Chervona Kalyna" became an embodiment of our national history, a symbol of love for Ukraine, its people, and culture.

Леся Дичко – провідна композиторка України, майстриня звуків та емоцій, берегиня традиційних українських мотивів та смілива новаторка, що змінює сталі уявлення про хорову музику навіть серед музикантів. У новому релізі проєкту Ukrainian Live Classic презентуємо хорові твори Лесі Дичко, які є вершиною раннього періоду її творчості й, водночас, феноменом в українській хоровій культурі.

Рапсодія “Думка” для колоратурного сопрано, чоловічого хору та симфонічного оркестру (1964) на слова Тараса Шевченка – перша в українській музиці хорова рапсодія. У ній відчувається тяглість романтичної традиції національної української композиторської школи (від фортепіанних рапсодій Лисенка) та звернення до архаїчних музично-поетичних традицій (жанр кобзарської думи). Композиторка стилізує власні мелодії у дусі українських фольклорних жанрів (думи, плачу, голосіння, ліричної пісні) та особливого значення надає текстовому компоненту твору, підсилюючи та повністю розкриваючи його зміст. Крім цього, “Думка” виявляється вкрай образним твором – картинність, звукозображальність, яскравість цієї музики створює тісний зв'язок із візуальними образами. Концертна партія колоратурного сопрано наближена до народного вокалу за рахунок глісандування, вібрато, мелізматики та імітації голосіння, схвильованого говору, подібного до речитації, що вдало втілює цілісний образ та поглиблює драматизм.

Кантата “Червона калина” на тексти старовинних українських пісень ХIV-ХVII ст.  для солістів, мішаного хору та інструментального ансамблю була написана 1968 року, і стала знаковим твором української музики. Композитор, співак та дириґент Михайло Кречко був свідком переламу світогляду професійного середовища, що спричинила прем'єра цієї кантати: “...Прекрасна музика, але складна для хору, що зріс на класичних традиціях. Подолати сучасне композиторське письмо коштувало співакам неймовірних зусиль [...] Капела вороже настроєна до музики, але хоче виручити і себе, і мене. А слухачі влаштували овацію. Композиторку і сцену засипали квітами та кетягами червоної калини. Народ наш тямущий [...] Я тихо святкував – зламано опір співаків, подолано труднощі нового, не бувалого для нас музичного матеріалу.”

Як відомо, гроно червоної калини є одним з головних українських символів. Так і хорова кантата Лесі Дичко "Червона калина" стала уособленням нашої національної історії, символом любові до України, її народу та культури.