Lesya (Lyudmyla) Dychko. Biography

Lesya (Lyudmyla) Dychko (b. 1939, Kyiv) 
Leading choral composer, public figure, winner of the Shevchenko National Prize (1989)
Lesya Dychko was born to an educated family in Kyiv on October 24, 1939 and was involved in music from a very young age. She attended the eight-year music school No.2 and continued her studies at the Kyiv Lysenko State Music Lyceum. She completed her first major work – a concerto for piano and orchestra before the end of her studies at the lyceum, which reflects her exceptional talent and efficiency.
        In 1964, Dychko graduated from the Kyiv Conservatory (now called the Tchaikovsky National Music Academy of Ukraine), where she studied under Kostyantyn Dankevych and Borys Lyatoshynskyi. She continued her postgraduate studies at the Kyiv Conservatory (Borys Lyatoshynskyi) and at the Moscow Conservatory (Nikolai Peiko). 
After completing her studies, Dychko worked as a composer and music educator at the Kyiv Pedagogical Institute (1965-1966) and at the Kyiv Arts Academy (1972 – 1994). She has taught at the Tchaikovsky National Music Academy of Ukraine since 1994, and became professor in 2009.
        Her creative output is very extensive and diverse in terms of genres and stylistic preferences, although national history and folklore rites, as well as a commitment to large-scale forms and choral writing remain cross-cutting.
In the 1960s, Dychko was associated with a group of composers known as the “new folklorique wave”. A series of “new folklorique” works followed - cantatas: Carpathia (1974), The Four Seasons (1973) and Red guelder rose (1968).

Following is a select list of Dychko’s works:
ORATORIO
  • And proclaimed the name Kyiv - monumental allegorical opus based on the ancient Chronicles (for soloists, choir, symphony orchestra, 1982)

CANTATA
  • Stars over Kyiv (for soprano male choir, instrumental ensemble, 1982)
  • Spring (for children’s choir, symphony orchestra, 1980)
  • Sunny circle (for children’s choir, symphony orchestra, 1975)

CHORAL
  • French frescoes (1995 - 200)
  • Spanish frescoes (1996 – 1999)
  • Swiss frescoes (2002)

PIANO
  • Ukrainian Easter eggs (1972)

OPERA
  • The Golden Word (for soloists, choir, 1992)
  • Vertep – Christmas Nativity play (for soloists, choir, 1992, 1998)

BALLET
  • Kateryna Bilokur (1983)
  • Dawn lights (lyrics by Lesia Ukrainka, 1967)
  • Metamorphosis (1963, 1972)

 
Dychko was one of the first Ukrainian composers in 1980s Soviet Ukraine to begin composing sacred music: Liturgy No.1 (1989, 1990); Liturgy No.2 (for mixed choir, 1990) and the Solemn Liturgy (for mixed choir, 2000 – 2002).
 Dychko’s works are performed by premier choirs of Ukraine and at numerous festivals and public events. Her works are often included in the repertoire of music academies and symphony orchestras.
She is laureate of numerous awards and a corresponding member of the National Academy of Arts of Ukraine.

Translated by Lydia Eliashevsky-Replansky and Christine Eliashevsky-Chraibi (Euromaidan Press)
Text created by Galician Music Society experts: Lyubov Kiyanovska, Teresa Mazepa, Natalia Syrotynska

Леся Дичко. Біографія

Леся (Людмила) Василівна Дичко (1939, м. Київ) – видатна українська композиторка, діячка культури, лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка.    
Леся Дичко народилася в інтелігентній родині, музикою займалась з дитинства. Після закінчення навчання у восьмирічній музичній школі № 2 вона продовжує навчання в Київській середній спеціалізованій музичній школі-інтернат ім. М. В. Лисенка на теоретичному відділі. Вже в школі проявила композиторський талант, написала Концерт для фортепіано з оркестром.
З 1958 р. Леся Дичко навчається на композиторському факультеті Київської державної консерваторії ім. П. І. Чайковського (тепер Національна музична академія України імені П. І. Чайковського) спочатку у Костянтина Данькевича, пізніше у Бориса Лятошинського, потім – в аспірантурі Київської (у Б. Лятошинського) та Московської (у М. Пейко) консерваторій.
Після закінчення студій викладала історію музики, теоретичні дисципліни та композицію в Київському художньому інституті та у Національній музичній академії України ім. П. І. Чайковського, в якій працює і до сьогодні на посаді професора.

Її творчий доробок вельми об’ємний і різноплановий за жанрами і стильовими уподобаннями, хоча наскрізними лініями залишаються національна історія і фольклорні обряди, а також прихильність до масштабних форм та хорового письма. Ранні твори Л. Дичко витримані в стилістиці «нової фольклорної хвилі»: це кантати «Червона калина», «Карпатська» і «Пори року» на слова українських старовинних пісень, фортепіанні «Українські писанки». Згодом фольклорна першооснова набуває монументального алегоричного прочитання в ораторії «І нарекоша ім’я Киев» для хору, солістів і оркестру, кантаті для чоловічого хору «У Києві зорі», операх-дійствах «Золотослов» і «Вертеп». Колористично-імпресіоністичні барви позначають «мандрівні» хорові концерти, яким Л. Дичко дає назву «фрески» – «Іспанські», «Французькі», «Швейцарські». Символіка танцювальної пластики розкривається в балетах «Метаморфози», «Досвітні вогні» та «Катерина Білокур». Важливе місце в її доробку посідають твори для дитячих хорових колективів (кантати «Чотири пори року» на народні слова, «Сонячне коло», «Весна»). Окремо слід згадати про звернення Л. Дичко до сфери духовної музики. Це насамперед три Літургії, в яких гармонійно поєднуються традиції українського барокового партесного концерту, канонічної православної Служби і модерної манери письма.

Твори Лесі Дичко виконують кращі хорові колективи України, вони постійно звучать на фестивалях, державних святах, в програмах музичних академій і філармоній.
Лауреатка численних нагород, Член-кореспондент Національної академії мистецтв України.

Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська

Література:

Гордійчук М. Леся Дичко. Київ: Музична Україна, 1978. 77 с.
Кияновська Л. Українська музична культура: навч. посіб. Львів, 2008. С. 254-260
.


Bezborodko Oleg. Biography

Stefania Turkevych (1898-1977) was born in L’viv, one of the cultural epicenters of Galicia. During her lifetime, Galicia was part of the Austrian Empire, then Poland, then part of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. This region bore the marks of Austrian, Hungarian, Lithuanian, Russian, and Polish influence and would soon witness the rise of the Soviet state. Turkevych’s father and grandfather were priests, and her mother was a pianist. Turkevych herself played piano, harp, and harmonium.1 Her prodigious talent led her to study in Vienna (1914-16; 1921-25), at the L’viv Conservatory (1918-19), and at the Prague Conservatory and the Ukrainian Free University in Prague (1930-34). Her early education was remarkably cosmopolitan.

Turkevych’s compositional language is unique.
Although one can hear the technical influence of Schoenberg and can detect certain expressionist tendencies, her music is generally quite lyrical, with occasional folk influence. This is typical of Turkevych’s style: she walks the line between tonality and expressionism—especially in her art songs—occasionally incorporating elements of pointillism and impressionism.
 
Turkevych displayed an early proclivity for composition. During her time at the L’viv Conservatory, she composed a series of liturgical works for the choir at St. George’s Cathedral, the mother church of the Ukrainian Greek Catholic Church.6 Shortly after marrying the rising Ukrainian-German expressionist painter Robert Lisowski in 1925,7 Turkevych moved to Berlin and studied composition privately with Arnold Schoenberg (1874-1951) and Franz Shreker (1878-1934). Turkevych earned a PhD in Musicology from the Ukrainian Free University in Prague in 1934, becoming the first woman from Galicia to receive a doctorate. Her boldly nationalistic dissertation was entitled “Ukrainian Folklore in Russian Operas.” She is now considered Ukraine’s first female composer.8 Immediately after receiving her PhD, Turkevych returned to L’viv, where she taught at the L’viv National Music Academy (sometimes called the L’viv Conservatory). She maintained this position until 1939, when she began working as a coach and accompanist at the L’viv National Opera alongside her sister, Irina Martynec (an opera singer). It was here that the two sisters met prima ballerina Daria NyzankiwskaSnihurowycz, who would become an important co-collaborator both in Ukraine and on Canadian soil more than 30 years later (for the premiere of Turkevych’s 1969 operaballet, Серце Оксани).
Твори Лесі Дичко виконують кращі хорові колективи України, вони постійно звучать на фестивалях, державних святах, в програмах музичних академій і філармоній.
Лауреатка численних нагород, Член-кореспондент Національної академії мистецтв України.
Turkevych displayed an early proclivity for composition. During her time at the L’viv Conservatory, she composed a series of liturgical works for the choir at St. George’s Cathedral, the mother church of the Ukrainian Greek Catholic Church.6 Shortly after marrying the rising Ukrainian-German expressionist painter Robert Lisowski in 1925,7 Turkevych moved to Berlin and studied composition privately with Arnold Schoenberg (1874-1951) and Franz Shreker (1878-1934). Turkevych earned a PhD in Musicology from the Ukrainian Free University in Prague in 1934, becoming the first woman from Galicia to receive a doctorate. Her boldly nationalistic dissertation was entitled “Ukrainian Folklore in Russian Operas.” She is now considered Ukraine’s first female composer.8 Immediately after receiving her PhD, Turkevych returned to L’viv, where she taught at the L’viv National Music Academy (sometimes called the L’viv Conservatory). She maintained this position until 1939, when she began working as a coach and accompanist at the L’viv National Opera alongside her sister, Irina Martynec (an opera singer). It was here that the two sisters met prima ballerina Daria NyzankiwskaSnihurowycz, who would become an important co-collaborator both in Ukraine and on Canadian soil more than 30 years later (for the premiere of Turkevych’s 1969 operaballet, Серце Оксани).

Listen to music in the App
Слухати музику в додатку