Bezborodko Oleg. Biography

Stefania Turkevych (1898-1977) was born in L’viv, one of the cultural epicenters of Galicia. During her lifetime, Galicia was part of the Austrian Empire, then Poland, then part of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. This region bore the marks of Austrian, Hungarian, Lithuanian, Russian, and Polish influence and would soon witness the rise of the Soviet state. Turkevych’s father and grandfather were priests, and her mother was a pianist. Turkevych herself played piano, harp, and harmonium.1 Her prodigious talent led her to study in Vienna (1914-16; 1921-25), at the L’viv Conservatory (1918-19), and at the Prague Conservatory and the Ukrainian Free University in Prague (1930-34). Her early education was remarkably cosmopolitan.

Turkevych’s compositional language is unique.
Although one can hear the technical influence of Schoenberg and can detect certain expressionist tendencies, her music is generally quite lyrical, with occasional folk influence. This is typical of Turkevych’s style: she walks the line between tonality and expressionism—especially in her art songs—occasionally incorporating elements of pointillism and impressionism.
 
Turkevych displayed an early proclivity for composition. During her time at the L’viv Conservatory, she composed a series of liturgical works for the choir at St. George’s Cathedral, the mother church of the Ukrainian Greek Catholic Church.6 Shortly after marrying the rising Ukrainian-German expressionist painter Robert Lisowski in 1925,7 Turkevych moved to Berlin and studied composition privately with Arnold Schoenberg (1874-1951) and Franz Shreker (1878-1934). Turkevych earned a PhD in Musicology from the Ukrainian Free University in Prague in 1934, becoming the first woman from Galicia to receive a doctorate. Her boldly nationalistic dissertation was entitled “Ukrainian Folklore in Russian Operas.” She is now considered Ukraine’s first female composer.8 Immediately after receiving her PhD, Turkevych returned to L’viv, where she taught at the L’viv National Music Academy (sometimes called the L’viv Conservatory). She maintained this position until 1939, when she began working as a coach and accompanist at the L’viv National Opera alongside her sister, Irina Martynec (an opera singer). It was here that the two sisters met prima ballerina Daria NyzankiwskaSnihurowycz, who would become an important co-collaborator both in Ukraine and on Canadian soil more than 30 years later (for the premiere of Turkevych’s 1969 operaballet, Серце Оксани).
The 1940s through the 1970s represent Turkevych’s most prolific compositional period. Her Ukrainian-language operas from this era are particularly worthy of note— among them Серце Оксани (The Heart of Oksana), which was commissioned in 1969 by the Winnipeg division of Prosvita. This organization, founded in late nineteenth-century Ukraine to promote Ukrainian culture through literature, scholarship, and the arts, later took root in Canada
Turkevych displayed an early proclivity for composition. During her time at the L’viv Conservatory, she composed a series of liturgical works for the choir at St. George’s Cathedral, the mother church of the Ukrainian Greek Catholic Church.6 Shortly after marrying the rising Ukrainian-German expressionist painter Robert Lisowski in 1925,7 Turkevych moved to Berlin and studied composition privately with Arnold Schoenberg (1874-1951) and Franz Shreker (1878-1934). Turkevych earned a PhD in Musicology from the Ukrainian Free University in Prague in 1934, becoming the first woman from Galicia to receive a doctorate. Her boldly nationalistic dissertation was entitled “Ukrainian Folklore in Russian Operas.” She is now considered Ukraine’s first female composer.8 Immediately after receiving her PhD, Turkevych returned to L’viv, where she taught at the L’viv National Music Academy (sometimes called the L’viv Conservatory). She maintained this position until 1939, when she began working as a coach and accompanist at the L’viv National Opera alongside her sister, Irina Martynec (an opera singer). It was here that the two sisters met prima ballerina Daria NyzankiwskaSnihurowycz, who would become an important co-collaborator both in Ukraine and on Canadian soil more than 30 years later (for the premiere of Turkevych’s 1969 operaballet, Серце Оксани).

Listen to music in the App
Слухати музику в додатку

Фроляк Богдана. Біографія

Богдана Олексіївна Фроляк (1968, с. Видинів) - знана українська композиторка, педагог, громадський діяч.
Її першим вчителем музики у рідному селі був знаменитий педагог, учень Януша Корчака, автор власної методики музичного виховання Василь Куфлюк.
Потім Б. Фроляк навчалась у Львівській середній спеціалізованій музичній школі-інтернаті ім. С. Крушельницької, продовжила студії на композиторському факультеті у Львівській державної консерваторії ім. М. В. Лисенка (тепер Національна музична академія ім. М. В. Лисенка) в класі Володимира Флиса та Мирослава Скорика, з 1991 р. викладає на кафедрі композиції своєї alma mater. Скорик був її керівником в асистентурі в 1995-1998 рр., а в 2009 р. вона стажувалася у Збігнєва Буярського на кафедрах композиції та сучасної музики і джазу Краківської Музичної Академії. Її твори виконувались в рамках багатьох престижних фестивалів України та за кордоном..

Індивідуальність та оригінальний стиль Б. Фроляк накреслився вже в перших самостійних творах. Стильова палітра творчості, вибір жанрів і форм у її доробку вельми різнопланові. В її доробку переважають твори для камерних ансамблів різних складів та оркестрові партитури. Нерідко вони мають лише скупу жанрову назву: Симфонія, Концерт для фортепіано, Концерт для кларнету, Партита-медитація для двох скрипок, Сюїта in C для віолончелі і фортепіано, Інвенції для восьми віолончелей. В окремих випадках мисткиня дає творам літературно-поетичні програми, що виражають стан поетичного споглядання, який переважає в її світогляді: псалом «Як же кажете ви до моєї душі: “відлітай ти на гору свою, наче птах?” для камерного складу солістів-інструменталістів, «Просвітлення» для віолончелі і струнних, “У воздухах плавають ліси» для камерного оркестру, солістів-інструменталістів та хору на тексти Василя Стефаника та Назара Гончара, симфонія-реквієм «Праведная душе…», хорова кантата (або, за жанровим окресленням самої авторки, співоча дія) «Цвіт». Іноді вона використовує жанрово-програмні символи іноземними мовами, звертаючись до латини, німецької, польської мови, підкреслюючи таким чином вселюдський універсальний характер змісту своєї музики: Симфонія № 1 «Оrbis Terrarum», «Daemmerung» для кларнета і струнних «Jak modlitwa» на текст Адама Заґаєвського для сопрано та симфонічного оркестру, «Stück» для фортепіано, «Lamento» для фортепіанного тріо та ін. Об’єднуючою рисою для більшості творів композиторки стало спрямування на ліричний монолог.

Лірика в залежності від авторського задуму отримує різне забарвлення: від спокійного, умиротвореного відтінку та мрійливо-елегійного настрою до похмуро-трагічних інтонацій. Дуже важливу роль у її духовному світовідчутті відіграє рефлективність, медитативність, здатність зануритись у вібруючу матерію часопростору.

Література:
Єфіменко Аделіна. «Праведная душе…» Богдани Фроляк у 9 інтенціях // «Збруч», 31. 05. 2017. URL: https://zbruc.eu/node/66672