Stefania Turkevych (1898-1977) was born in L’viv, one of the cultural epicenters of Galicia. During her lifetime, Galicia was part of the Austrian Empire, then Poland, then part of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. This region bore the marks of Austrian, Hungarian, Lithuanian, Russian, and Polish influence and would soon witness the rise of the Soviet state. Turkevych’s father and grandfather were priests, and her mother was a pianist. Turkevych herself played piano, harp, and harmonium.1 Her prodigious talent led her to study in Vienna (1914-16; 1921-25), at the L’viv Conservatory (1918-19), and at the Prague Conservatory and the Ukrainian Free University in Prague (1930-34). Her early education was remarkably cosmopolitan.
A prominent Ukrainian composer, Vitalii Hubarenko (1934-2000), is an author of 13 operas, 7 ballets, two dozen big orchestral compositions, chamber, and choral music. None of his compositions concedes in originality and vividness to others. Lubov Kyianovska notes that Hubarenko uncovers in his operas: ‘the ability to convey via musical means the aroma and the vibe of the far epoch, the anxious pulse of the present, the thin sensation of the mental expression of heroes, the dynamic of disclosure their feelings, brightness and plasticity of the musical portraits, the dramatical saturation of big canvases’. This expression is appropriate not only with the operas but also with the ballets. Also, this phrase concerns the composition ‘Stone Master-(Kaminny Hospodar)’(op. 16. 1968) which is said by Iryna Drach: ‘ the opera originally reflects the premonition of the Sixtiers’ crisis and the concentration of ‘the atmosphere of command’ in Soviet society. The notable fact is that the staging of this composition together with another opera ‘Remember me’ in Dnipro gave the author the highest state award - Taras Shevchenko Prize.

The composer’s task was to show the Spanish vibe with the appropriate well-known characteristic of disambiguation, rhythm, and orchestration. Vitaliy Hubarenko was trapped in a difficult situation, he had to compete with his colleagues who managed to complete the task brilliantly about one hundred years ago. However, he did not choose the way of remaking the opera as it did, for example, R.Shchedrin with ‘Karmen’. In contrast, Hubarenko made bright original music that sounds indeed like the Spanish one. By the way, Lesia Ukrainka strived the same result. She learned Spanish for it, she consulted with experts about particular expressions, stresses, and transcriptions. However, the strong stylistic tone and ballet danceability as well, which were believed the undoubted guarantee for a scenic success for the composition, became that ‘stone’ beginning for the composer’s individuality of Hubarenko from which the author released his individuality.

The musical dramaturgy of ballet was based on a model of Prokofiev’s montage comparison of laconic contrasting episodes which were combined with the flexible system of leitmotifs and thematic arches. Hubarenko’s main intonation course - tense, conflicting-explosive, and dynamic became the principle of the end-to-end act, so did S. Prokofiev’s. Leitmotifs did ‘not stone’ like road signs, but they were in the state of the active transformation and renovation, they were bound inseparably with the plot intricacies. ‘Internal life’ of leitmotifs drew a ‘fate line’ for each character.

Music of ballet became partially a part of two suites for the symphonic orchestra (1970) and a Spanish suite for an ensemble of violins and piano (1994).

Suite №-1 from the ballet ‘Stone Master’ contains 8 numbers which more or less exhibit completely distinct themes of ballet portraits and uncover the individuality of three main characters: Don Juan, Donna Anna, Commander.



  1. Granda and grandessa (pavane).
  2. Don Juan’s serenade.
  3. Donna Anna and kavaliers.
  4. Donna Anna’s seguidilla .
  5. Variation of Don Juan.
  6. Donna Anna’s contradanza(habanera).
  7.  Scene and tempo of Don Juan and Donna Anna.
  8. Appearing of the Commander. Conflict.



Text by Viktoria Antoshevska
Translated by Taras Demko

Сюїта №1 з балету “Камінний господар”

Віталій Губаренко

Видатний український композитор Віталій Губаренко (1934-2000) – автор 13 опер, 7 балетів, двох десятків крупних оркестрових творів, камерної та хорової музики. Жоден з його сценічних творів не поступається іншому за оригінальністю та яскравістю. Любов Кияновська зазначає, що у своїх операх Губаренко розкриває «вміння передати музичними засобами аромат і колорит далекої епохи, тривожний пульс сьогодення, тонке відчуття душевної експресії героїв, динаміки розгортання їх почуттів, яскравість і пластичність музичних картин, драматичну насиченість великих полотен». Цей вислів доцільний і щодо балетів. Зокрема, до твору “Камінний господар” (1968), який, за словами Ірини Драч, своєрідно відбив передчуття кризи “шістдесятництва” і згущення “атмосфери командорства” у радянському суспільстві. Визначним фактом є те, що постановка цього твору у Дніпропетровську разом з оперою “Пам’ятай мене” принесла авторові найвищу відзнаку – Державну премію України імені Тараса Шевченка.

Перед композитором стояло завдання відобразити у творі іспанський колорит із відповідним, добре знаним характером мелосу, ритму, оркестровки. Віталій Губаренко потрапив у складне становище, змушений змагатися з колегами, які блискуче вирішили це завдання майже сто років тому. Однак він не пішов шляхом “рімейку”. Навпаки, Губаренко створює яскраву авторську музику, що звучить справді по-іспанськи. До речі, до цього ж прагнула і Леся Українка – авторка пʼєси “Камінний господар”. Вона спеціально вивчала іспанську мову, консультувалась із фахівцями відносно певних висловів, наголосів, транскрипцій. Проте для композиторської індивідуальності Губаренка жорстка стильова заданість, як і балетна дансантність, що вважалася безумовною запорукою сценічного успіху твору, стали тим самим “камінним” началом, з якого автор напружено вивільняв власне “Я”.
Музична драматургія балету будувалася на зразок монтажного зіставлення лаконічних контрастних епізодів, поєднаних гнучкою системою лейтмотивів і тематичних арок. Основою інтонаційного перебігу – напруженого, конфліктно-вибухового, динамічного – став принцип наскрізної дії. Лейтмотиви “не кам’яніли”, наче знаки дороговказу, а перебували у стані активного перетворення та оновлення, нерозривно пов’язані з сюжетними хитросплетіннями. Своїм “внутрішнім життям” лейтмотиви накреслювали “лінію долі” кожного персонажу.
Музика балету частково увійшла до двох Сюїт для симфонічного оркестру (1970) та Іспанської сюїти для ансамблю віолончелей і фортепіано (1994).

Сюїта №1 з балету “Камінний господар” містить 8 номерів, які більш чи менш повно експонують виразні теми балетних картин і розкривають персоналії трьох дійових осіб:

  1. Дон Жуана, Донни Анни та Командора.
  2. Гранди і грандеси (Павана)
  3. Серенада Дон Жуана
  4. Донна Анна і кавалери
  5. Сегідилья Донни Анни
  6. Варіація Дон Жуана
  7. Хабанера Донни Анни
  8. Сцена та адажіо Дон Жуана і Донни Анни
  9. Поява Командора. Конфлікт
Література:
  1. Драч І. Композитор Віталій Губаренко: формула індивідуальності: Монографія. – Суми: Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Мака­рен­ка, 2002.
  2. Кияновська Л. Українська музична культура: навч. посіб. — Львів : Тріада плюс, 2008.

Текст: Вікторія Антошевська
Turkevych remained in L’viv during World War II. In 1946, when her works were banned throughout the USSR for their failure to comply with Socialist Realism, she fled to Austria and then to Italy, and she finally settled in the UK, where she composed her largest body of work—including Серце Оксани (Тhe Heart of Oksana). At some point in the 1940s, she separated from her first husband and married her second husband, Narcyz Lukianowicz (a doctor and poet).14 Her family lived for five years in Brighton (where she worked as an organist and pianist) and a year in London before moving to Bristol. (It was in London that Turkevych discovered a network of Canadian Ukrainians descent who had moved to the UK.) Ten years later, Turkevych moved to Belfast in Northern Ireland. For the last four years of her life, she settled in Cambridge, where she passed away in 1977 at the age of 78. Turkevych had two daughters: Zoya (with her first husband, Robert Lisovski) and Maria (with her second husband, Narsyz Lukianowicz).

Listen to music

Слухати музику

Симфонії. Частина ІІ

Вербицький Михайло

Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Закінчила приватну дівочу гімназію сестер Василіянок у Львові. Гру на фортепіано вивчала спочатку вдома, відтак у Вищому музичному інституті (ВМІ) ім. Миколи Лисенка у Львові, а в 1914-1916 рр. у Відні. Після цього студіювала філософію, педагогіку і музикологію у Львівському університеті, навчала музики в державній yчительській семінарії у Львові (1919-1920 рр.), студіювала в консерваторії Польського музичного товариства у Львові (1921 р.) та давала приватні уроки з музики. 1919 р. написала свій перший музичний твір – Службу Божу, яку було виконано декілька разів у соборі Св. Юра у Львові. 1921 р. повернулася до Відня, де навчалася в університеті, який закінчила 1923 р. отримавши вчительський диплом. Також продовжувала студії з фортепіано і теорії музики у Віденській музичній академії. Відтак повернулася до Львова, а 1927 р. виїхала до Берліна, де студіювала композицію в Музичній академії до 1929 р., коли переїхала до Праги. Студіювала композицію в Празькій консерваторії, а рівночасно при Українському Вільному Університеті писала докторську дисертацію на тему українського фольклору в російських операх, яку захистила 1934 р. Повернувшись до Львова, з 1934 р. до початку Другої світової війни працювала викладачем музичної теорії і фортепіано, спочатку у Львівській музичній консерваторії ім. К. Шимановського, а відтак – у ВМІ ім. М. Лисенка. Стала членом Союзу українських професійних музик.