Vitaliy Hubarenko. Biography

Coming soon....

Listen to music in the App 
Слухати музику в додатку

Віталій Губаренко. Біографія

Віталій Сергійович Губаренко (1934, м. Харків -  2000, м. Київ) – український композитор, педагог.
Народився в родині військовослужбовця, яка постійно переїжджала, тож В. Губаренку доводилося відвідувати уроки музики при будинках культури в Коломиї, Снятині, Івано-Франківську, де він навчався в музичній школі.
        В 1950 р. сім’я Губаренків переїжджає в Харків, де В. Губаренко закінчив музичне училище (тепер Харківське музичне училище ім. Б. М. Лятошинського), отримав фундаментальну композиторську освіту в Харківській консерваторії (тепер Харківський державний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського) під керівництвом Дмитра Клебанова. Після закінчення студій у 1960 році В. Губаренко працює музичним редактором радіо, з 1961 р. викладає теоретичні дисципліни в Харківському інституті мистецтв, з 1962 р. - в Харківському музичному училищі, з 1972 р. повністю присвячується творчій роботі. В 1985 р. родина Губаренків переїхала до Києва. Помер композитор в Києві, у 2000 р.
Зі сучасних стильових тенденцій найближчими йому виявились неокласицизм, необароко і неофольклоризм. Найвагомішою часткою його творчої спадщини є 13 опер. Частина з них: «Загибель ескадри», «Відроджений травень», «Альпійська балада» написані на радянську тематику, хоча і в них композитор передусім виділяє драму особистості. Але вершинами творчості В. Губаренка стали опери, написані на сюжети, близькі світогляду митця. Це опера-балет «Вій» за мотивами повісті Миколи Гоголя, «Сват мимоволі», дві моноопери - ліричний диптих: «Листи кохання» та «Самотність», опера-ораторія «Згадайте, братія моя» за Т. Шевченком. Для більшості творів лібрето написала дружина Марина Черкашина-Губаренко. В них композитор проявляє тонке відчуття драматичного слова і дії, душевної експресії героїв, атмосфери різних епох – віддалених, і сучасних.
В. Губаренкові тісно в рамках традиційної опери, він творить жанрові мікси – оперу-балет, монооперу, оперу-ораторію, а музичну мову сценічних полотен збагачує як інтонаційними знаками минулого, так і відкриттями композиторської техніки ХХ ст.
        Композитор також звертався до оркестрової, камерно-вокальної, інструментальної творчості, до обробок народних пісень. У них втілюються як  фольклорні обряди (симфонічна поема «Купало») так і ліричні образи (зокрема вокальні цикли «Квіти і настрої», «Осінні сонети», симфонія для солістів і симфонічного оркестру на вірші Т. Шевченка «Де профундіс»).

Література:
Драч І. С. Композитор Віталій Губаренко: формула індивідуальності: монографія. Суми,  2002. 227 с.
Віталій Губаренко: Сторінки творчості. Статті, дослідження, спогади // Науковий вісник Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського. Випуск 32, книга 4. Київ, 2003. 206 с.