Vitaliy Hubarenko. Biography
Vitaliy Serhiyovych Hubarenko (1934, Kharkiv - 2000, Kyiv) - Ukrainian composer, teacher.
He was born into a family of servicemen that moved constantly, so V. Hubarenko had to attend music lessons at cultural centers in Kolomyia, Sniatyn, Ivano-Frankivsk, where he studied at a music school.
In 1950 the Hubarenko family moved to Kharkiv, where V. Hubarenko graduated from the Music School (now Lyatoshynsky Music School of Kharkiv), received a fundamental education of a composer at the Kharkiv Conservatory (now Kharkiv National Kotlyarevsky University of Arts) under the leadership of Dmitry Klebanov. After graduating in 1960, V. Hubarenko worked as a music editor on the radio, since 1961 he had been teaching theoretical disciplines at the Kharkiv Institute of Arts, since 1962 - at the Kharkiv Music School, since 1972 he has been fully dedicated to creative work. In 1985, the Hubarenko family moved to Kyiv. The composer died in Kyiv in 2000.
Among modern stylistic trends the closest to him were neoclassicism, neo-baroque and neo-folklore. The most important part of his creative heritage is 13 operas. Some of them: "Death of the Squadron", "Revived May", "Alpine Ballad" are written on Soviet themes, although the composer primarily highlights the drama of personality. But the peaks of V. Hubarenko's work were operas written on plots close to the artist's worldview. This is the opera-ballet "Viy" based on the novel by Nikolai Gogol, "Matchmaker involuntarily", two mono-operas - lyrical diptych: "Letters of Love" and "Loneliness", opera-oratorio "Remember my brothers" by T. Shevchenko. The libretto for most of the works was written by his wife Maryna Cherkashina-Hubarenko. There the composer shows a subtle sense of dramatic words and actions, the emotional expression of the characters, the atmosphere of different eras - distant and modern.
V. Hubarenko is cramped in the framework of traditional opera, he creates genre mixes - ballet opera, mono-opera, opera-oratorio, and enriches the musical language of stage performances with intonation signs of the past and discoveries of compositional techniques of the twentieth century.
The composer also turned to orchestral, chamber-vocal, instrumental works, to arrangements of folk songs. They embody both folk rites (symphonic poem "Kupalo") and lyrical images (including vocal cycles "Flowers and Moods", "Autumn Sonnets", symphony for soloists and symphony orchestra on the poem by T. Shevchenko "De Profundis").
Literature:
Drach I. S. Composer Vitaliy Hubarenko: formula of individuality: monograph. Sumy, 2002. 227 p.
Vitaliy Hubarenko: Creativity pages. Articles, research, memories // Scientific herald of Tchaikovsky National Music Academy of Ukraine. Issue 32, book 4. Kyiv, 2003. 206 p.
He was born into a family of servicemen that moved constantly, so V. Hubarenko had to attend music lessons at cultural centers in Kolomyia, Sniatyn, Ivano-Frankivsk, where he studied at a music school.
In 1950 the Hubarenko family moved to Kharkiv, where V. Hubarenko graduated from the Music School (now Lyatoshynsky Music School of Kharkiv), received a fundamental education of a composer at the Kharkiv Conservatory (now Kharkiv National Kotlyarevsky University of Arts) under the leadership of Dmitry Klebanov. After graduating in 1960, V. Hubarenko worked as a music editor on the radio, since 1961 he had been teaching theoretical disciplines at the Kharkiv Institute of Arts, since 1962 - at the Kharkiv Music School, since 1972 he has been fully dedicated to creative work. In 1985, the Hubarenko family moved to Kyiv. The composer died in Kyiv in 2000.
Among modern stylistic trends the closest to him were neoclassicism, neo-baroque and neo-folklore. The most important part of his creative heritage is 13 operas. Some of them: "Death of the Squadron", "Revived May", "Alpine Ballad" are written on Soviet themes, although the composer primarily highlights the drama of personality. But the peaks of V. Hubarenko's work were operas written on plots close to the artist's worldview. This is the opera-ballet "Viy" based on the novel by Nikolai Gogol, "Matchmaker involuntarily", two mono-operas - lyrical diptych: "Letters of Love" and "Loneliness", opera-oratorio "Remember my brothers" by T. Shevchenko. The libretto for most of the works was written by his wife Maryna Cherkashina-Hubarenko. There the composer shows a subtle sense of dramatic words and actions, the emotional expression of the characters, the atmosphere of different eras - distant and modern.
V. Hubarenko is cramped in the framework of traditional opera, he creates genre mixes - ballet opera, mono-opera, opera-oratorio, and enriches the musical language of stage performances with intonation signs of the past and discoveries of compositional techniques of the twentieth century.
The composer also turned to orchestral, chamber-vocal, instrumental works, to arrangements of folk songs. They embody both folk rites (symphonic poem "Kupalo") and lyrical images (including vocal cycles "Flowers and Moods", "Autumn Sonnets", symphony for soloists and symphony orchestra on the poem by T. Shevchenko "De Profundis").
Literature:
Drach I. S. Composer Vitaliy Hubarenko: formula of individuality: monograph. Sumy, 2002. 227 p.
Vitaliy Hubarenko: Creativity pages. Articles, research, memories // Scientific herald of Tchaikovsky National Music Academy of Ukraine. Issue 32, book 4. Kyiv, 2003. 206 p.
Translated by Anastasia Yuskova
Curator Olesya Tatarovska, Lviv National University
Curator Olesya Tatarovska, Lviv National University
Віталій Губаренко. Біографія
Віталій Сергійович Губаренко (1934, м. Харків - 2000, м. Київ) – український композитор, педагог.
Народився в родині військовослужбовця, яка постійно переїжджала, тож В. Губаренку доводилося відвідувати уроки музики при будинках культури в Коломиї, Снятині, Івано-Франківську, де він навчався в музичній школі.
В 1950 р. сім’я Губаренків переїжджає в Харків, де В. Губаренко закінчив музичне училище (тепер Харківське музичне училище ім. Б. М. Лятошинського), отримав фундаментальну композиторську освіту в Харківській консерваторії (тепер Харківський державний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського) під керівництвом Дмитра Клебанова. Після закінчення студій у 1960 році В. Губаренко працює музичним редактором радіо, з 1961 р. викладає теоретичні дисципліни в Харківському інституті мистецтв, з 1962 р. - в Харківському музичному училищі, з 1972 р. повністю присвячується творчій роботі. В 1985 р. родина Губаренків переїхала до Києва. Помер композитор в Києві, у 2000 р.
В 1950 р. сім’я Губаренків переїжджає в Харків, де В. Губаренко закінчив музичне училище (тепер Харківське музичне училище ім. Б. М. Лятошинського), отримав фундаментальну композиторську освіту в Харківській консерваторії (тепер Харківський державний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського) під керівництвом Дмитра Клебанова. Після закінчення студій у 1960 році В. Губаренко працює музичним редактором радіо, з 1961 р. викладає теоретичні дисципліни в Харківському інституті мистецтв, з 1962 р. - в Харківському музичному училищі, з 1972 р. повністю присвячується творчій роботі. В 1985 р. родина Губаренків переїхала до Києва. Помер композитор в Києві, у 2000 р.
Зі сучасних стильових тенденцій найближчими йому виявились неокласицизм, необароко і неофольклоризм. Найвагомішою часткою його творчої спадщини є 13 опер. Частина з них: «Загибель ескадри», «Відроджений травень», «Альпійська балада» написані на радянську тематику, хоча і в них композитор передусім виділяє драму особистості. Але вершинами творчості В. Губаренка стали опери, написані на сюжети, близькі світогляду митця. Це опера-балет «Вій» за мотивами повісті Миколи Гоголя, «Сват мимоволі», дві моноопери - ліричний диптих: «Листи кохання» та «Самотність», опера-ораторія «Згадайте, братія моя» за Т. Шевченком. Для більшості творів лібрето написала дружина Марина Черкашина-Губаренко. В них композитор проявляє тонке відчуття драматичного слова і дії, душевної експресії героїв, атмосфери різних епох – віддалених, і сучасних.
В. Губаренкові тісно в рамках традиційної опери, він творить жанрові мікси – оперу-балет, монооперу, оперу-ораторію, а музичну мову сценічних полотен збагачує як інтонаційними знаками минулого, так і відкриттями композиторської техніки ХХ ст.
Композитор також звертався до оркестрової, камерно-вокальної, інструментальної творчості, до обробок народних пісень. У них втілюються як фольклорні обряди (симфонічна поема «Купало») так і ліричні образи (зокрема вокальні цикли «Квіти і настрої», «Осінні сонети», симфонія для солістів і симфонічного оркестру на вірші Т. Шевченка «Де профундіс»).
Література:
Драч І. С. Композитор Віталій Губаренко: формула індивідуальності: монографія. Суми, 2002. 227 с.
Віталій Губаренко: Сторінки творчості. Статті, дослідження, спогади // Науковий вісник Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського. Випуск 32, книга 4. Київ, 2003. 206 с.
В. Губаренкові тісно в рамках традиційної опери, він творить жанрові мікси – оперу-балет, монооперу, оперу-ораторію, а музичну мову сценічних полотен збагачує як інтонаційними знаками минулого, так і відкриттями композиторської техніки ХХ ст.
Композитор також звертався до оркестрової, камерно-вокальної, інструментальної творчості, до обробок народних пісень. У них втілюються як фольклорні обряди (симфонічна поема «Купало») так і ліричні образи (зокрема вокальні цикли «Квіти і настрої», «Осінні сонети», симфонія для солістів і симфонічного оркестру на вірші Т. Шевченка «Де профундіс»).
Література:
Драч І. С. Композитор Віталій Губаренко: формула індивідуальності: монографія. Суми, 2002. 227 с.
Віталій Губаренко: Сторінки творчості. Статті, дослідження, спогади // Науковий вісник Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського. Випуск 32, книга 4. Київ, 2003. 206 с.