Bezborodko Oleg. Biography
Stefania Turkevych (1898-1977) was born in L’viv, one of the cultural epicenters of Galicia. During her lifetime, Galicia was part of the Austrian Empire, then Poland, then part of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. This region bore the marks of Austrian, Hungarian, Lithuanian, Russian, and Polish influence and would soon witness the rise of the Soviet state. Turkevych’s father and grandfather were priests, and her mother was a pianist. Turkevych herself played piano, harp, and harmonium.1 Her prodigious talent led her to study in Vienna (1914-16; 1921-25), at the L’viv Conservatory (1918-19), and at the Prague Conservatory and the Ukrainian Free University in Prague (1930-34). Her early education was remarkably cosmopolitan.
Turkevych’s compositional language is unique.
Although one can hear the technical influence of Schoenberg and can detect certain expressionist tendencies, her music is generally quite lyrical, with occasional folk influence. This is typical of Turkevych’s style: she walks the line between tonality and expressionism—especially in her art songs—occasionally incorporating elements of pointillism and impressionism.
Turkevych displayed an early proclivity for composition. During her time at the L’viv Conservatory, she composed a series of liturgical works for the choir at St. George’s Cathedral, the mother church of the Ukrainian Greek Catholic Church.6 Shortly after marrying the rising Ukrainian-German expressionist painter Robert Lisowski in 1925,7 Turkevych moved to Berlin and studied composition privately with Arnold Schoenberg (1874-1951) and Franz Shreker (1878-1934). Turkevych earned a PhD in Musicology from the Ukrainian Free University in Prague in 1934, becoming the first woman from Galicia to receive a doctorate. Her boldly nationalistic dissertation was entitled “Ukrainian Folklore in Russian Operas.” She is now considered Ukraine’s first female composer.8 Immediately after receiving her PhD, Turkevych returned to L’viv, where she taught at the L’viv National Music Academy (sometimes called the L’viv Conservatory). She maintained this position until 1939, when she began working as a coach and accompanist at the L’viv National Opera alongside her sister, Irina Martynec (an opera singer). It was here that the two sisters met prima ballerina Daria NyzankiwskaSnihurowycz, who would become an important co-collaborator both in Ukraine and on Canadian soil more than 30 years later (for the premiere of Turkevych’s 1969 operaballet, Серце Оксани).
The 1940s through the 1970s represent Turkevych’s most prolific compositional period. Her Ukrainian-language operas from this era are particularly worthy of note— among them Серце Оксани (The Heart of Oksana), which was commissioned in 1969 by the Winnipeg division of Prosvita. This organization, founded in late nineteenth-century Ukraine to promote Ukrainian culture through literature, scholarship, and the arts, later took root in Canada
Turkevych displayed an early proclivity for composition. During her time at the L’viv Conservatory, she composed a series of liturgical works for the choir at St. George’s Cathedral, the mother church of the Ukrainian Greek Catholic Church.6 Shortly after marrying the rising Ukrainian-German expressionist painter Robert Lisowski in 1925,7 Turkevych moved to Berlin and studied composition privately with Arnold Schoenberg (1874-1951) and Franz Shreker (1878-1934). Turkevych earned a PhD in Musicology from the Ukrainian Free University in Prague in 1934, becoming the first woman from Galicia to receive a doctorate. Her boldly nationalistic dissertation was entitled “Ukrainian Folklore in Russian Operas.” She is now considered Ukraine’s first female composer.8 Immediately after receiving her PhD, Turkevych returned to L’viv, where she taught at the L’viv National Music Academy (sometimes called the L’viv Conservatory). She maintained this position until 1939, when she began working as a coach and accompanist at the L’viv National Opera alongside her sister, Irina Martynec (an opera singer). It was here that the two sisters met prima ballerina Daria NyzankiwskaSnihurowycz, who would become an important co-collaborator both in Ukraine and on Canadian soil more than 30 years later (for the premiere of Turkevych’s 1969 operaballet, Серце Оксани).
Oleksandr Kanerstein (1933 – 2006) was a composer, pianist, educator, and musicologist. He was a laureate of the Borys Lyatoshynskyi Award (1996) and the Mykhailo Verykivskyi Award (2003). He was the son of conductor and educator Mykhailo Kanerstein.
He studied at the Kyiv State Conservatory (now the National Music Academy of Ukraine), where he graduated in 1955 as a composer (under the guidance of Borys Lyatoshynskyi) and in 1956 as a pianist (under the guidance of Konstyantyn Mykhailov). The performance of his First Symphony (1955) conducted by Nathan Rakhlin received positive reviews from critics, who noted the composer's talent in creating a true large-scale form.
After completing his studies at the conservatory (between 1956 and 1957), he worked as a soloist at the Lviv Philharmonic, and from 1957 onwards, he served as a lecturer at the Kyiv Music School (now the Kyiv Municipal Academy of Music named after Reingold Glière). During his teaching career, he demonstrated his talent as a gifted educator and actively promoted ensemble music-making among students. In addition, the composer continually expanded the educational repertoire of the chamber ensemble department. He became a member of the National Union of Composers of Ukraine in 1961.
Oleksandr Kanerstein's compositional style is characterized by vividness, democratic spirit, and diverse imagery. His oeuvre includes works of various genres and scales, including operas ("The Unyielding (Nepokirni)" chamber operas "Meeting with the Past", "Hotel of Love"), ballets ("Evpaksiya", the children's ballet "Hlopchysh-Kybalych"), music and choreographic pieces ("Mountain Pass", "Don Quixote and Dulcinea"), symphonic works (7 symphonies, symphonic fresco "Kyivan Rus"), concertos for symphony orchestra and instruments such as piano, violin, wind and percussion quintets; vocal and instrumental works (two cantatas, "Kyiv Diptych – Memories" for mixed choir, piano trio, and hammered dulcimer based on the words of Mykola Zerov). His chamber works, such as "Images", "Epitaph: September 29, 1941", String Quintet, String Quartets, Piano Quintet, Piano Sonata, and Three Fugues, hold a special place in Ukrainian musical heritage. These compositions are frequently performed by both students and professional musicians.
Furthermore, Kanerstein composed music for dozens of films and animated films, including "The Tale of a Kind Rhinoceros", "Enchanted Glasses", "Kulbaba: Chubby Cheeks", "The Tale of the White Snowflake", "The Eighth Day," and others.
He studied at the Kyiv State Conservatory (now the National Music Academy of Ukraine), where he graduated in 1955 as a composer (under the guidance of Borys Lyatoshynskyi) and in 1956 as a pianist (under the guidance of Konstyantyn Mykhailov). The performance of his First Symphony (1955) conducted by Nathan Rakhlin received positive reviews from critics, who noted the composer's talent in creating a true large-scale form.
After completing his studies at the conservatory (between 1956 and 1957), he worked as a soloist at the Lviv Philharmonic, and from 1957 onwards, he served as a lecturer at the Kyiv Music School (now the Kyiv Municipal Academy of Music named after Reingold Glière). During his teaching career, he demonstrated his talent as a gifted educator and actively promoted ensemble music-making among students. In addition, the composer continually expanded the educational repertoire of the chamber ensemble department. He became a member of the National Union of Composers of Ukraine in 1961.
Oleksandr Kanerstein's compositional style is characterized by vividness, democratic spirit, and diverse imagery. His oeuvre includes works of various genres and scales, including operas ("The Unyielding (Nepokirni)" chamber operas "Meeting with the Past", "Hotel of Love"), ballets ("Evpaksiya", the children's ballet "Hlopchysh-Kybalych"), music and choreographic pieces ("Mountain Pass", "Don Quixote and Dulcinea"), symphonic works (7 symphonies, symphonic fresco "Kyivan Rus"), concertos for symphony orchestra and instruments such as piano, violin, wind and percussion quintets; vocal and instrumental works (two cantatas, "Kyiv Diptych – Memories" for mixed choir, piano trio, and hammered dulcimer based on the words of Mykola Zerov). His chamber works, such as "Images", "Epitaph: September 29, 1941", String Quintet, String Quartets, Piano Quintet, Piano Sonata, and Three Fugues, hold a special place in Ukrainian musical heritage. These compositions are frequently performed by both students and professional musicians.
Furthermore, Kanerstein composed music for dozens of films and animated films, including "The Tale of a Kind Rhinoceros", "Enchanted Glasses", "Kulbaba: Chubby Cheeks", "The Tale of the White Snowflake", "The Eighth Day," and others.
The text was prepared by experts from the Galician Music Society: Lyubov Kyyanovska, Teresa Mazepa, and Natalia Syrotynska.
Translated by Taras Demko.
Олександр Канерштейн. Біографія
Олександр Канерштейн (1933 – 2006) — композитор, піаніст, педагог, музикознавець. Лауреат премії імені Бориса Лятошинського (1996), та премії імені Михайла Вериківського (2003). Син диригента і педагога Михайла Канерштейна.
Навчався в Київській державній консерваторії (тепер – Національна музична академія України), яку закінчив в 1955 році як композитор (клас Бориса Лятошинського), а в 1956 році як піаніст (клас Костянтина Михайлова). Виконання його Першої симфонії (1955) під батутою Натана Рахліна отримало схвальну оцінку критиків, що відзначали талант композитора у створенні справжньої великої форми.
Після закінчення консерваторії (у період з 1956 по 1957 рік) працював солістом Львівської філармонії, а від 1957 року – викладачем Київського музичного училища (тепер – Київська муніципальна академія музики імені Рейнгольда Глієра). Під час роботи проявив себе як талановитий педагог, активно сприяв зацікавленню ансамблевим музикуванням серед студентів. Крім цього композитор постійно розширював навчальний репертуар відділу камерних ансамблів. З 1961 року був членом Національної спілки композиторів України.
Композиторському стилю Олександра Канерштейна притаманна яскравість, демократичність, образна різноманітність. Його творчість так само представлена творами різноманітних жанрів і масштабів: це опери («Непокірні», камерні опери «Зустріч із минулим», «Готель кохання»), балети («Євпраксія», дитячий балет «Хлопчиш-Кибальчиш»), музично-хореографічні картини («Перевал», «Дон Кіхот і Дульцінея»), симфонічні твори (7 симфоній, симфонічна фреска «Київська Русь»), концерти для симфонічного оркестру та інструментів: фортепіано, скрипки, квінтету духових та ударних; вокально-інструментальні твори (дві кантати, «Київський диптих – спогади» для мішаного хору, фортепіанного тріо та цимбал на слова Миколи Зерова). Особливе місце в українській музичній спадщини посідають камерні твори Канерштейна – їх часто виконують як студенти, так і концертуючі музиканти.
Серед них зокрема «Образи», «Епітафія: 29 вересня 1941 року», Квінтет для струнних, струнні квартети, Фортепіанний квінтет, Соната для фортепіано, Три фуги. Крім цього, Канерштейн створив музику до десятків кінофільмів та мультфільмів (серед них “Казка про доброго носорога”, “Чарівні окуляри”, “Кульбаба: товсті щоки”, “Казка про білу крижинку”, “День восьмий” та інші).
Навчався в Київській державній консерваторії (тепер – Національна музична академія України), яку закінчив в 1955 році як композитор (клас Бориса Лятошинського), а в 1956 році як піаніст (клас Костянтина Михайлова). Виконання його Першої симфонії (1955) під батутою Натана Рахліна отримало схвальну оцінку критиків, що відзначали талант композитора у створенні справжньої великої форми.
Після закінчення консерваторії (у період з 1956 по 1957 рік) працював солістом Львівської філармонії, а від 1957 року – викладачем Київського музичного училища (тепер – Київська муніципальна академія музики імені Рейнгольда Глієра). Під час роботи проявив себе як талановитий педагог, активно сприяв зацікавленню ансамблевим музикуванням серед студентів. Крім цього композитор постійно розширював навчальний репертуар відділу камерних ансамблів. З 1961 року був членом Національної спілки композиторів України.
Композиторському стилю Олександра Канерштейна притаманна яскравість, демократичність, образна різноманітність. Його творчість так само представлена творами різноманітних жанрів і масштабів: це опери («Непокірні», камерні опери «Зустріч із минулим», «Готель кохання»), балети («Євпраксія», дитячий балет «Хлопчиш-Кибальчиш»), музично-хореографічні картини («Перевал», «Дон Кіхот і Дульцінея»), симфонічні твори (7 симфоній, симфонічна фреска «Київська Русь»), концерти для симфонічного оркестру та інструментів: фортепіано, скрипки, квінтету духових та ударних; вокально-інструментальні твори (дві кантати, «Київський диптих – спогади» для мішаного хору, фортепіанного тріо та цимбал на слова Миколи Зерова). Особливе місце в українській музичній спадщини посідають камерні твори Канерштейна – їх часто виконують як студенти, так і концертуючі музиканти.
Серед них зокрема «Образи», «Епітафія: 29 вересня 1941 року», Квінтет для струнних, струнні квартети, Фортепіанний квінтет, Соната для фортепіано, Три фуги. Крім цього, Канерштейн створив музику до десятків кінофільмів та мультфільмів (серед них “Казка про доброго носорога”, “Чарівні окуляри”, “Кульбаба: товсті щоки”, “Казка про білу крижинку”, “День восьмий” та інші).
Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська.
Література:
Коломієць Анатолій. Олександр Канерштейн. URL: http://mus.art.co.ua/oleksandr-kanershte-jn/
Література:
Коломієць Анатолій. Олександр Канерштейн. URL: http://mus.art.co.ua/oleksandr-kanershte-jn/