Stefania Turkevych (1898-1977) was born in L’viv, one of the cultural epicenters of Galicia. During her lifetime, Galicia was part of the Austrian Empire, then Poland, then part of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. This region bore the marks of Austrian, Hungarian, Lithuanian, Russian, and Polish influence and would soon witness the rise of the Soviet state. Turkevych’s father and grandfather were priests, and her mother was a pianist. Turkevych herself played piano, harp, and harmonium.1 Her prodigious talent led her to study in Vienna (1914-16; 1921-25), at the L’viv Conservatory (1918-19), and at the Prague Conservatory and the Ukrainian Free University in Prague (1930-34). Her early education was remarkably cosmopolitan.
The release of the vocal cycle "Mother" by composer Ivan Karabyts (1945-2002) set to the poetry of Borys Oliynyk (1935-2017) on the UL Classic mobile app is dedicated to the 89th anniversary of the birth of this Ukrainian poet and public figure. This collaboration between two outstanding artists of the 20th century gave rise to a profound and moving vocal-piano cycle that honors maternal love, strength, and self-sacrifice. Now, during the brutal Russo-Ukrainian war, Karabyts' songs with Oliynyk's lyrics have regained their relevance, sounding as a tribute to the mothers of Ukraine's modern-day Heroes.

The "Mother" album introduces a disc of the same name, recorded by Ukrainian tenor Anton Radchenko and Italian pianist Edoardo Crepaldi – graduates of the Trento Conservatory. These young performers have skillfully interpreted the luxurious melodies of Ivan Karabyts while conveying the deep meaning of Borys Oliynyk's moving poetry.

Borys Oliynyk authored over 40 collections of poetry, essays, and articles. Many of his poems have been set to music, and the theme of motherhood became one of the central topics of his work – remember at least his famous "Song about the mother" with music by Oleksandr Morozov, which begins with the lines “Posiyala liudiam lita svoi, litechka zhyto” ("She sowed her years as rye for the people").
By the way, Ivan Karabyts also used this poetry in the vocal cycle "Mother". It is known that Boris Oliynyi grew up without a father, and therefore he exalts the image of his mother with special greatness and awe. The mother in Borys Oliynyk's poetry is the quintessence of care, wisdom, and kindness – a symbol of the highest love, tenderness, and fragility, within which lies a strong, rock-like human strength, wisdom, and resilience. The topic of the mother resonates with Ivan Karabyts as well. From the memories about the composer "the early loss of an older sister, soon - a father, pain for the fate of a little niece settled in the soul anxiety for the mother." That is why Boris Oliynyk's poetry resonated with the composer with incredibly sensual and touching music, which he passed through his own heart wounded by the pain of loss. What's more, Karabyts later predicted his own untimely death: "My poor mother – she buried all her children," he would say ten days before his death.

The vocal cycle "Mother" organically combines the best traditions of neo-romanticism and the pop-song genre with the characteristic features of Ukrainian melos. Each song of the cycle is an independent story: sincere, vital, exciting – the story about the mother enveloped in the love and respect of a large family, about the mother waiting for the return of her children, about the mother of a fallen soldier who will never return to his home. The songs of Karabyts to the words of Oliynyk are quite consonant with our time. Each of these deeply personal stories conveys universal meanings and values that will be relevant as long as humanity exists – as long as there are mothers in the world, their boundless dedication and unconditional love for their children.
Text by Viktoriia Antoshevska
Translated by Taras Demko
Performers:
Anton Radchenko – tenor, Edoardo Maria Crepaldi – piano.
Recorded in September 2024 at the Antonio Francesco Bonporti Conservatory (Trento, Italy). Sound engineer: Vladyslav Sydorov.

Tracklist of the release:
1. "Our Mother – a Gray Dove"
2. "When He Fell"
3. "Mother"
4. "No One is Forgotten"
5. "Song of the Mother"

Вокальний альбом “Мати”

Іван Карабиць

Реліз у мобільному застосунку UL Classic вокального циклу “Мати” композитора Івана Карабиця (1945-2002) присвячено 89-ій річниці з дня народження українського поета та громадського діяча Бориса Олійника (1935-2017), на слова якого було створено цей цикл. У тандемі двох видатних митців ХХ століття народився глибокий та зворушливий вокально-фортепіанний цикл, що оспівує материнську любов, силу й самопожертву. І нині, в часи жорстокої російсько-української війни пісні Карабиця на слова Олійника знову набувають актуальності й лунають присвятою матерям новітніх Героїв України.

Альбом “Мати” презентує однойменний диск, записаний українським тенором Антоном Радченком та італійським піаністом Едоардо Крепальді – випускниками Консерваторії Тренто. Молоді виконавці не лише тонко інтерпретують барви розкішних мелодій Івана Карабиця, але й передають глибокий зміст проникливої поезії Бориса Олійника.

Борис Олійник – автор понад 40 збірок віршів, есе та статей. Чимало поезій Олійника було покладено на музику, а тема матері стала для поета однією з провідних – згадати хоча б його відому “Пісню про матір” з музикою Олександра Морозова, що починається рядками “Посіяла людям літа свої, літечка житом”. До слова, Іван Карабиць так само використав цю поезію у вокальному циклі “Мати”. Відомо, що Борис Олійний ріс без батька, а тому образ матері він підносить з особливою величчю й трепетом. Мати в його поезії – це квінтесенція турботи, мудрості, доброти, це втілення найвищої любові, ніжності й тендітності, всередині якої міцна, ніби скеля, людська сила, мудрість та стійкість. Тема матері співзвучна й Івану Карабицю. Зі спогадів про композитора відомо, що «рання втрата старшої сестри, невдовзі – батька, біль за долю маленької племінниці поселили в душі тривогу за матір». Саме тому поезія Бориса Олійника відгукнулася композитору неймовірно чуттєвою і зворушливою музикою, яку він пропустив крізь власне зранене болем втрати серцем. Ба більше, пізніше Карабиць передбачив власний передчасний відхід у засвіти: «Бідна моя мама – вона поховала всіх своїх дітей», – скаже він за десять днів до своєї смерті.  

Вокальний цикл “Мати” органічно поєднує найкращі традиції неоромантики та естрадно-пісенного жанру з характерними рисами українського мелосу. Кожна пісня циклу – це самостійна історія: щира, життєва, хвилююча – історія про мати, огорнуту любовʼю та повагою великої родини, про матір, що чекає на повернення своїх дітей, про матір загиблого солдата, який вже ніколи не повернеться до рідного дому. Пісні Карабиця на слова Олійника неабияк суголосні нашому часу. Кожна з цих глибоко особистих розповідей транслює універсальні сенси та цінності, які будуть актуальними доти, доки існує людство – доки є на світі матері, їхня безмежна присвята та безумовна любов до своїх дітей.
Вокальний цикл “Мати” (1980):
“Мати наша – сивая горлиця”
“Як упав же він”
“Мати”
“Ніхто не забутий”
“Пісня про матір”

Виконавці: Антон Радченко – тенор, Едоардо Марія Крепальді – фортепіано.
Записано у вересні 2024 року в Консерваторії Антоніо Франческо Бонпорті (Тренто, Італія). Звукорежисер: Владислав Сидоров.

Текст: Вікторія Антошевська
Turkevych remained in L’viv during World War II. In 1946, when her works were banned throughout the USSR for their failure to comply with Socialist Realism, she fled to Austria and then to Italy, and she finally settled in the UK, where she composed her largest body of work—including Серце Оксани (Тhe Heart of Oksana). At some point in the 1940s, she separated from her first husband and married her second husband, Narcyz Lukianowicz (a doctor and poet).14 Her family lived for five years in Brighton (where she worked as an organist and pianist) and a year in London before moving to Bristol. (It was in London that Turkevych discovered a network of Canadian Ukrainians descent who had moved to the UK.) Ten years later, Turkevych moved to Belfast in Northern Ireland. For the last four years of her life, she settled in Cambridge, where she passed away in 1977 at the age of 78. Turkevych had two daughters: Zoya (with her first husband, Robert Lisovski) and Maria (with her second husband, Narsyz Lukianowicz).

Listen to music

Слухати музику

Симфонії. Частина ІІ

Вербицький Михайло

Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Туркевич-Лукіянович Стефанія [Stefanie Turkewicz-Lukianowicz], уроджена Туркевич – композиторка, музичний педагог; народилася 25 квітня 1898 р. у Львові (Україна; тоді – австрійська Галичина); померла 8 квітня 1977 р. у Кембриджі, Англія (Сполучене Королівство); похована на цвинтарі Св. Марка в Кембриджі. Дружина Роберта Лісовського (перше подружжя), Нарциза Лукіяновича (друге подружжя).
Закінчила приватну дівочу гімназію сестер Василіянок у Львові. Гру на фортепіано вивчала спочатку вдома, відтак у Вищому музичному інституті (ВМІ) ім. Миколи Лисенка у Львові, а в 1914-1916 рр. у Відні. Після цього студіювала філософію, педагогіку і музикологію у Львівському університеті, навчала музики в державній yчительській семінарії у Львові (1919-1920 рр.), студіювала в консерваторії Польського музичного товариства у Львові (1921 р.) та давала приватні уроки з музики. 1919 р. написала свій перший музичний твір – Службу Божу, яку було виконано декілька разів у соборі Св. Юра у Львові. 1921 р. повернулася до Відня, де навчалася в університеті, який закінчила 1923 р. отримавши вчительський диплом. Також продовжувала студії з фортепіано і теорії музики у Віденській музичній академії. Відтак повернулася до Львова, а 1927 р. виїхала до Берліна, де студіювала композицію в Музичній академії до 1929 р., коли переїхала до Праги. Студіювала композицію в Празькій консерваторії, а рівночасно при Українському Вільному Університеті писала докторську дисертацію на тему українського фольклору в російських операх, яку захистила 1934 р. Повернувшись до Львова, з 1934 р. до початку Другої світової війни працювала викладачем музичної теорії і фортепіано, спочатку у Львівській музичній консерваторії ім. К. Шимановського, а відтак – у ВМІ ім. М. Лисенка. Стала членом Союзу українських професійних музик.