Ivan Karabyts (1945 – 2002) was a Ukrainian composer, pedagogue, conductor, and music public figure.

He was born in the small village of Yalta in the Donetsk region. His musical journey began in childhood when he learned to play the accordion and became fascinated with folk music. He graduated from the piano department of the Artemivsk Music College (since 2004 – named after Ivan Karabyts). In 1963, he entered the Kyiv Conservatory (now the National Music Academy of Ukraine), where he studied under Borys Lyatoshynskyi. It was under Lyatoshynskyi's influence that Karabyts formed his compositional style, which was based on a symbiosis of national melodies and modern musical techniques. He completed his postgraduate studies under the guidance of Myroslav Skoryk, which further deepened his interest in contemporary music and its experimental forms. From 1983, Karabyts was a lecturer at the composition department of the Kyiv Conservatory, and in 1998, he became a professor. Among his students were composers Andriy Bondarenko, Viktoriya Polyova, Olena Ilnytska, and others.

In 1990, Ivan Karabyts founded the annual international Ukrainian music festival "Kyiv Music Fest," where he served as musical director until 2001. The festival has always inspired contemporary composers and performers and became well-known primarily for its premieres – both world and Ukrainian. From 1994 to 2000, Ivan Karabyts was the artistic director and conductor of the National Chamber Ensemble "Kyiv Camerata." Karabyts actively collaborated with music ensembles abroad, and his works were performed in European countries and the United States. He was also a member of the National Commission on Cultural Affairs under UNESCO.

Karabyts composed several dozen works in various genres – compositions for symphonic, chamber, and pop orchestras, instrumental, choral, and vocal works, including pop music. A key place among his orchestral works is occupied by his concertos and symphonies. One of his most famous works is the "Concerto for Orchestra No. 1" (1975), which is considered the pinnacle of his creativity. In this work, Karabyts’ characteristic approach – combining folk melodies with complex rhythmic structures and innovative harmonies – is evident. Among his most significant works is also the oratorio "Kyiv Frescoes" (1983), dedicated to the 1500th anniversary of Kyiv, the ballet "Legend of Kyiv" (1982), where epic and dynamic Ukrainian historical themes are interwoven, and "The Call" (1974) – a symphonic poem that became famous not only in Ukraine but also abroad. Karabyts also wrote music for several theater productions and films, including comedies and animated works.

Ivan Karabyts' music left a deep mark on Ukrainian music. He belonged to a generation of composers who, despite the restrictions of the Soviet era, sought to embody national ideas in their music and did so in their own unique way. Karabyts' work harmoniously combines classical forms with modernism, making it both interesting for professional musicians and accessible to a wide audience.

Іван Карабиць (1945 – 2002) — український композитор, педагог, диригент, музично-громадський діяч.

Народився у невеликому селі Ялта на Донеччині. Музичний шлях розпочав у дитинстві, навчавшись гри на акордеоні та захопившись народною музикою. Закінчив фортепіанний відділ Артемівського музичного училища (з 2004 року – імені Івана Карабиця). У 1963 році вступив до Київської консерваторії (нині – Національна музична академія України), де навчався в класі Бориса Лятошинського. Саме під впливом Лятошинського Карабиць сформував свій композиторський стиль, який базувався на симбіозі національної мелодики та сучасних музичних технік. Закінчив аспірантуру під керівництвом Мирослава Скорика, що ще більше загострило його інтерес до новітньої музики та її експериментальних форм. З 1983 року  – викладач кафедри композиції Київської консерваторії, з 1998 року – професор. Серед його студентів – композитори Андрій Бондаренко, Вікторія Польова та Олена Ільницька та інші.

1990 року Іван Карабиць заснував щорічний міжнародний український музичний фестиваль “Київ Музик Фест”, музичним директором якого був до 2001 року. Фестиваль завжди інспірував сучасних композиторів та виконавців і був відомий насамперед своїми премʼєрами – як світовими, так і українськими. З 1994 по 2000 рік Іван Карабиць був художнім керівником та диригентом Національного ансамблю солістів «Київська камерата». Карабиць активно співпрацював з музичними колективами й за межами України, а його твори виконувалися у країнах Європи та США. Член Національної комісії з питань культури при ЮНЕСКО.

Карабиць написав кілька десят творів у різноманітних жанрах – композиції для симфонічного, камерного, естрадного оркестрів, інструментальні, хорові та вокальні твори, у тому числі естрадні. Ключове місце серед оркестрових творів займають концерти та симфонії. Один з найвідоміших — «Концерт для оркестру №1» (1975), який вважається вершиною творчості композитора. У ньому проявляється характерний для Карабиця підхід — поєднання народної мелодики зі складними ритмічними структурами та новаторськими гармоніями. Серед найвизначніших його робіт також ораторія «Київські фрески» (1983), що присвячена 1500-річчю Києва, балет «Легенда про Київ» (1982), в якому поєдналися епічність та динаміка українських історичних сюжетів та «Заклик» (1974) — симфонічна поема, яка стала відомою не лише в Україні, а й за кордоном. Також Карабиць написав музику до низки театральних постановок та фільмів, у тому числі комедійних та мультиплікаційних.

Музика Івана Карабиця залишила глибокий слід в українській музиці. Він належав до покоління композиторів, яке, незважаючи на обмеження радянської епохи, прагнуло втілити у своїй музиці національні ідеї і робило це у свій оригінальний спосіб. Творчість Карабиця гармонійно поєднує класичні форми з модернізмом, що робить її цікавою для професійних музикантів та доступною і для широкої слухацької аудиторії.