The Alps and the Himalayas, the Caucasus and the Cordilleras, the Crimean and the Balkan - mountains have always been a place of strength, recovery, inspiration, knowledge, a symbol of the greatness of nature and eternal stability. The magical Ukrainian Carpathians are a treasure of our land, protection from cold winds and enemy arrows, a corner of peace and solitude, and an immense space that gives energy to every visitor. Conductor and composer Mykola Kolessa loved the mountains and everything related to them: nature, people, and their unique culture. Symphony №1 (1950) is one of Kolessa's numerous pieces of works inspired by the greatness of the Carpathians, and it occupies a prominent place in his creative heritage.

Mykola Kolessa turned to the symphony genre for the first time at the age of 47. Not because he lacked creative ideas (melodies and the inspiration to write music accompanied him until his last breath), but because he was excessively busy conducting and teaching - the social and musical life of Galicia seemed to completely absorb the composer. By that time, he had already written the "Ukrainian Suite" and "Symphonic Variations". Therefore, the large-scale symphony became a key personal achievement of the artist, a work that was finally destined to be born. Undoubtedly, Kolessa's colossal listening and performing experience influenced the character of the musical material. In it, the composer appears as a loving son: the symphony absorbed the flavor of the ethnic groups living in the Carpathians, whose folk art Kolessa heard from childhood thanks to the work of his father, the ethnographer and musicologist Filaret Kolessa.

When creating a symphony, Mykola immediately thinks like a conductor: he strives for the musical canvas to be spectacular, dynamic and oriented to a wide range of listeners. The composer combines European traditions with the achievements of the national symphony, and the fragments of Symphony No. 1 still sound Hollywood-like: bright, impetuous, but preserving meaningful lines from the first to the last chord. From this, we open another side of Kollesa - a director and producer, a true artist. He worked as a leader of choirs and a conductor of an opera house, having a long-standing passion for painting. The first symphony has no title, instead the author assigned poetic titles to each of the parts:

• Gardens bloomed in the Carpathians (Allegro moderato) - a musical picture that sets the tone for the entire symphony
• Memories of the Opryschky - (Allegro vivace) - as a scherzo
• On the Highland (Largo ma non-troppo) (Largo ma non-troppo) - a lyrical and contemplative part
• Festivity of the Populace (Allegro ma non-troppo) - a cheerful folkloristic finale

Despite the strict regulations of the Soviet era, Mykola Kolessa does not shy away from the Ukrainian, but on the contrary, promotes it in the most refined and effective way at the same time - through his art. Such cultural messages are read unambiguously and do not require explanation or translation. That is probably why Symphony No. 1 performed by the Odesa Philharmonic Orchestra (conductor Hobart Earle) sounded triumphantly not only in Ukraine but also at international concert venues, in particular at United Nations events in New York and the Kennedy Center in Washington.

Альпи і Гімалаї, Кавказ і Кордильєри, Крим і Балкани – гори завжди були місцем сили, відновлення, натхнення, пізнання, символом величі природи і споконвічної сталості. Магічні Українські Карпати – це скарб нашої землі, захист від холодних вітрів і ворожих стріл, куточок спокою та усамітнення і неосяжний простір, що дає енергію кожному, хто сюди завітає. Диригент і композитор Микола Колесса надзвичайно любив гори та все що з ними пов’язано: природу, людей, їх самобутню культуру. Симфонія №1 (1950) – один з сотні творів Колесси, що натхненний величчю Карпат, та саме він посідає визначне місце у його творчій спадщині.

До жанру симфонії Микола Колесса вперше звернувся у віці 47 років. Не тому, що не мав творчих ідей (мелодії та натхнення писати музику супроводжували його до останнього подиху), а тому що був надмірно зайнятий диригентською діяльністю та викладанням – суспільно-музичне життя Галичини, здавалось, цілком поглинуло композитора. До цього часу ним вже було написано “Українську сюїту” та “Симфонічні варіації”. Тому велика симфонія стала ключовим особистим досягненням митця, роботою, якій нарешті судилося з’явитись на світ. Безумовно, колосальний слухацький та виконавський досвід Колесси вплинув на характер музичного матеріалу. У ній композитор постає як люблячий син: симфонія увібрала в себе колорит етнічних груп, які проживають в Карпатах, що їхню народну творчість з дитинства чув і вбирав Микола завдяки діяльності свого батька – етнографа і музикознавця Філарета Колесси.

Створюючи симфонію, Микола одразу мислить і як диригент: він прагне щоб музичне полотно було ефектним, динамічним, орієнтованим на широке коло слухачів.  Композитор поєднує європейські традиції зі здобутками національного симфонізму, а фрагментами Симфонія №1 і прямо-таки звучить по-голлівудськи: яскраво, поривчасто, але зберігаючи смислові лінії з першого до останнього акорду. З цього виростає і наступна іпостась Колесси – режисера-постановника та художника. Робота керівника хорових колективів і диригента оперного театру, а також давнє захоплення Миколи Філаретовича малярством – причина такої образності, мальовничості його музики. Перша симфонія не має назви, натомість автор присвоїв поетичні назви кожній з частин:

• Зацвіли сади в Карпатах (Allegro moderato) – музична картина, що задає тон усій симфонії
• Спогади про опришків -  (Allegro vivace) – в якості скерцо
• На високій полонині (Largo ma non troppo) – лірично-споглядальна частина
• Народне гуляння (Allegro ma non troppo) – життєрадісний народний фінал

Заслуговує на повагу те, що попри суворі порядки радянської доби Микола Колесса не цурається українського, а навпаки пропагує його у найбільш вишуканий й ефективний спосіб водночас – через своє мистецтво. Такі культурні меседжі читаються однозначно і не потребують роз’яснення чи перекладу.Напевно тому Симфонія №1 у виконанні Одеського філармонійного оркестру під батутою Хобарта Ерла з тріумфом звучала не лише в Україні, але й на міжнародних концертних майданчиках, зокрема заходах Організації Об’єднаних Націй в Нью-Йорку та Кеннеді-центрі у Вашингтоні.