Throughout his life, the leading conductor, and rector of the Lviv Conservatory, Mykola Kolessa, combined active pedagogical and musical-social activities with compositional creativity. Most of his compositions are of neofolkloric direction or inspired by Ukrainian culture, nature, and history. "Three Kolomyikas" is one of the cycles that Kolessa dedicated to Carpathian culture. Together with his father, ethnographer Filaret Kolessa, Mykola often visited the mountains, falling ever more deeply in love with the unique culture of their inhabitants. It was Filaret Kolessa who defined the kolomyika genre: "Kolomyika is originally a dance song, which is still sung to dance, became a favorite form of lyrical song in the Western Ukraine, especially in Pokuttia, where it gradually displaced other song forms from use. It has a dance character and a free combination of stanzas of common or related content, sometimes based solely on closer or more distant associations of thoughts and poetic images."

The music of kolomyikas is closely related to the basic movements used in dance. Over the course of several hundred years, it has been modified and varied. Today, the characteristic steps, movements, and patterns of kolomyika in one locality can differ significantly from the traditions of another. Typically, the kolomyika dance consists of small steps, bending the knees, hopping, and crossing legs. Therefore, its tempo is fast, its durations small, often grouped into elaborate syncopated rhythms. There are kolomyikas in which each subsequent verse accelerates, and there are those in which lyrical and humorous fast episodes alternate (a certain parallel can be heard in Mykola Kolessa's kolomyikas as well). Kolomyika is often combined with circle dances and songs (as evidenced by its name).

"Kolomyikas are like a scattered necklace of pearls that roll from place to place, sparkling, attracting with their brilliance... Here are tears and joys, worries and amusements, serious thoughts and jokes of our people, their life from cradle to grave, their traditions and beliefs, their social and ethical ideals," wrote Ivan Franko. Such contrasts erupt in Kolessa's instrumental cycle as well - the virtuoso-improvisational violin part recalls the techniques of folk music-making, and the melody and form chosen by the composer transform the three kolomyikas into original concert pieces.

Провідний дириґент, ректор Львівської консерваторії Микола Колесса протягом життя поєднував активну педагогічну і музично-громадську діяльність з композиторською творчістю. Більшість його композицій – неофольклорного спрямування, або ж такі що натхненні українською культурою, природою та історією. “Три коломийки” – один з циклів, які Колесса присвятив карпатській культурі. Разом з батьком, етнографом Філаретом Колессою Микола часто бував в горах, і щоразу сильніше закохувався у самобутню культуру їх мешканців. До слова, саме Філарет Колесса свого часу визначив специфіку жанру коломийки: “Коломийка — це початково танцювальна пісня, яку й досі співають до танцю, стала улюбленою формою ліричної пісні на західноукраїнській території, особливо на Покутті, де поступово витіснила з ужитку інші пісенні форми. Вона має танцювальний характер і вільне сполучення строф спільного або спорідненого змісту, іноді на підставі тільки ближчої або дальшої асоціації думок і поетичних образів”.

Музика коломийок тісно повʼязана з основними рухами, які використовуються в танці. За кількасот років він видозмінювався і варіювався. Нині так само, характерні кроки, рухи, схеми коломийки в одній місцевості можуть значно відрізнятися від традицій іншої. Як правило, танець коломийки складається з дрібних кроків, згинаючи коліна, підскоків, перехрещення ніг. Тому і темп її швидкий, тривалості дрібні, часто згруповані у вигадливі синкоповані ритми. Є коломийки, кожен наступний куплет яких пришвидшується, є такі, у яких чергуються ліричні і жартівливі швидкі епізоди (певну паралель чуємо і в коломийках Миколи Колесси). Нерідко коломийку поєднують з танцями і піснями у колі (про це свідчить і назва).

"Коломийки — це немов розсипане намисто з перлів, що перекочуються з місця на місце, і мерехтять, приваблюють своїм блиском… Тут сльози й радощі, турботи й забавки, серйозні мислі й жарти нашого народу, його життя від колиски до могили, його традиції й вірування, його громадські й етичні ідеали", — писав Іван Франко. Такі контрасти вирують і в інструментальному циклі Колесси – віртуозно-імпровізаційна партія скрипки нагадує прийоми народного музикування, а мелодика і форма, обрана композитором, перетворює три коломийки на оригінальні концертні пʼєси.