The music of Myroslav Korchynskyi is a fresh discovery and a gift for connoisseurs of Ukrainian culture and it is not tied to any dates. And this is its exceptional value. After reading the biography of the composer, you find many reasons to discover his artistic heritage. A student and follower of Lyudkevych, the founder of the academic sopilka (Ukrainian chromatic recorder) school, and the organizer of the first orchestra of folk instruments in the educational process - this is not a complete list of Korchynskyi's artistic achievements.

The album with selected works by Myroslav Korchynskyi includes three pieces for different instrumental groups in diverse genres. What united them in one release? Beauty, non-triviality, the author's perfect knowledge of the peculiarities and technical capabilities of the instruments for which he wrote, reliance on folk themes, as well as great attention to both the form in general and the smallest details of the work. Just like the music of his teacher - the keeper of the traditions of Ukrainian music, a titan of folklore and music theory, composer Stanislav Lyudkevych.

"Dido's Sorrow" (1970) is a work for soprano accompanied by a symphony orchestra to the words of Ivan Kotlyarevskyi. Referring us to Kotliarevskyi's poem “Eneid” and the dramatic finale of Henry Purcell's opera "Dido and Aeneas" (association with "Dido's Lament"), Myroslav Korchynskyi tests not only new thematic directions but also updated, generally atypical for his own style, expressive means (new intonation, dissonant vertical, complicated tonality, elements of atonality).

Sonatina for violin and piano (1969) is an unrestrained, virtuoso, extremely bright and colorful, like a kaleidoscope, "little sonata" that absorbs Ukrainian melody and energy. In three parts, the composer introduces the listener to the Hutsul flavor, which is characterized not only by lively dances, and bold improvisational decorations but also by deep contemplation with elements of lyrics and philosophy. The violin part on the recording presented in the release is performed by Gabor Almashi - the father of the cellist and composer Zoltan Almashi; information about the performer of the piano part, unfortunately, has not been preserved.

"Shchedrivka" is an orchestral piece of a solemn nature, which develops from a small chant into a vast symphonic canvas. The small volume of the work reveals Korchynskyi's skill as an arranger. "Shchedrivka" is a vivid example of how Korchynskyi's compositional style was influenced by his experience of working with folklore material. And the original imaginative timbre thinking and careful approach to the creation of the score is nothing more than a synthesis of the artist's innate talent and the result of his painstaking work with his teacher Lyudkevych as an assistant and orchestrator.

Музика Мирослава Корчинського – це справжнє відкриття і подарунок для поціновувачів української музики, що не прив’язаний до будь-яких дат. І в цьому його виняткова цінність. Прочитавши біографію композитора, знаходиш чимало причин, щоб відкрити для себе його творчість. Учень і послідовник Людкевича, фундатор академічної сопілкової школи, організатор першого в системі освітнього процесу оркестру народних інструментів – це далеко не повний перелік творчих досягнень Корчинського.

До альбому з вибраними творами Мирослава Корчинського увійшли три композиції для різних інструментальних складів у різних жанрах. Що об’єднало їх в один реліз? Краса, нетривіальність, досконале знання автором особливостей і технічних можливостей інструментів, для яких він писав, опора на народні теми, а також велика увага як до форми загалом, так і до найдрібніших деталей твору. Зовсім як і музика його вчителя – хранителя традицій української музики, титана фольклористики і музичної теорії, композитора Станіслава Людкевича.

“Журба Дідони” (1970) – твір для сопрано в супроводі симфонічного оркестру на слова Івана Котляревського. Відсилаючи нас до поеми Котляревського та драматичного фіналу опери Генрі Персела “Дідона та Еней” (асоціація з “Плачем Дідони”) Мирослав Корчинський апробує не лише нові тематичні напрямки, але й оновлені, в цілому нетипові для власного стилю, виразові засоби (нова інтонаційність, дисонуюча вертикаль, ускладнена тональність, елементи атональності).

Сонатина для скрипки та фортепіано (1969) – нестримна, віртуозна, надзвичайно яскрава і строката, ніби калейдоскоп, “маленька соната”, яка увібрала українську наспівність та енергію. У трьох частинах композитор знайомить слухача з гуцульським колоритом, який характеризується не лише жвавими танцями, сміливими імпровізаційними награшами, але й глибокою споглядальністю з елементами лірики та філософії. Партію скрипки на записі, представленому в релізі, виконує Габор Алмаші – батько віолончеліста і композитора Золтана Алмаші; інформація про виконавця партії фортепіано, на жаль, не збереглась.

“Щедрівка” — оркестрова п’єса урочистого характеру, що виростає з невеликої поспівки у розлоге симфонічне полотно. У невеликому за обсягом творі розкривається майстерність Корчинського як аранжувальника. “Щедрівка” слугує яскравим прикладом того, як на композиторському стилі Корчинського позначився досвід роботи з фольклорним матеріалом. А оригінальне образне темброве мислення і ретельний підхід до створення партитури – це ніщо інше, як синтез вродженого таланту митця і результату його копіткої роботи з вчителем Людкевичем у якості асистента і оркеструвальника.