The monumental genre of passions, which tells in detail and extremely emotionally about the last days of life and suffering of Jesus Christ, traditionally belongs to the Catholic and Protestant traditions. But our contemporary Oleksandr Kozarenko in his oratorio "Passion of Our Lord Jesus Christ" (1996) managed to rethink this complex genre through the prism of the local Orthodox tradition (which has ancient Greek, Byzantine, and Ukrainian components in its structure), using the means of romantic and modern musical language. Such an extraordinary combination! Thus Kozarenko creates a kind of national type of passion, influences the development of the genre, attracts attention to it, and proves the authentic uniqueness of national origins.

Usually, the literary basis of passions are texts from the Gospel. But Oleksandr Kozarenko from Lviv approached the choice of texts for his "Passion" his way, choosing the best example of ancient chant - monody, which has been a significant phenomenon in our culture since the times of Kyivan Rus. In the XVI century in Ukraine, there was formed one handwritten universal book "Irmoloy" ("Irmologion"), which included the best church hymns of the early modern era. At the suggestion of an expert in the field of church monodies, musicologist Yuriy Yasinovskyi, Kozarenko uses in his work ten of the fifteen antiphons of the XVI century Lviv "Irmologion". The basis of the antiphons is the Ostroh monody, which is a local part of the Kyiv chant. The monody owes its name to the Ruthenian Prince Vasyl-Konstantyn Ostrozkyi and the famous Ostroh school, where it appeared.

The uniqueness of Olexander Kozarenko's work, first of all, lies in the combination of genre traditions and innovations, as well as in its "multi-confessional" features. The composer synthesizes musical allusions to the Middle Ages and Baroque with romantic features, and uses and combines selected monodic chants with thoroughly selected author's elements. Modern harmony and the use of modern expressive techniques (unusual vocal techniques, layering of chords, etc.) actualize the "Passion" in the context of the present. Thus, the new composer's vision of the sacred musical monodic melody not only revived it from the past but also demonstrated its powerful artistic potential to the whole world.

Монументальний жанр страстей (пасіонів), який докладно і надзвичайно емоційно розказує про останні дні життя та страждання Ісуса Христа, традиційно належить до католицької та протестантської традицій. Але наш сучасник Олександр Козаренко в ораторії “Страсті Господа Бога Нашого Ісуса Христа” (1996) зумів переосмислити цей складний жанр крізь призму місцевої, православної традиції (що має у своїй будові і давньогрецькі, і візантійські, і питомо українські компоненти), послуговуючись засобами романтичної і сучасної музичної мови. Погодьтесь, надзвичайне поєднання! Таким чином Козаренко створює своєрідний національний тип пасіонів, впливає на розвиток жанру, привертає до нього увагу та доводить автентичну неповторність національних витоків.

Зазвичай, літературною основою пасіонів є тексти з Євангеліє. Та львів’янин Олександр Козаренко підійшов до вибору текстів своїх “Страстей” оригінально, обравши кращий зразок давнього піснеспіву – монодію, яка є значущим явищем у нашій культурі ще з часів Київської Русі. ХVІ століття в Україні сформувалась одна рукописна універсальна книга «Ірмолой» («Ірмологіон»), до якої увійшли найкращі церковні піснеспіви ранньомодерної доби. За пропозицією експерта в галузі церковних монодій, музикознавця Юрія Ясіновського, Козаренко у своєму творі використовує десять з п’ятнадцяти антифонів львівського «Ірмологіону» XVI століття. Основа антифонів – Острозька монодія, яка є локальною часткою Київського розспіву. Своєю назвою монодія завдячує князю Василю-Костянтину Острозькому й славетній Острозькій школі, де вона з’явилася.

Унікальність твору Олександра Козаренка, насамперед, полягає в поєднанні жанрових традицій та інновацій, а також в його «поліконфесійних» ознаках. Композитор вдало синтезує музичні алюзії на епохи середньовіччя і бароко з романтичними рисами, використовує і поєднує вибрані монодійні наспіви з вдалими авторськими елементами. Сучасна гармонія і застосування ряду сучасних виразових прийомів (незвичні вокальні техніки, нашарування акордів тощо) актуалізує “Страсті” в контекст сьогодення. Отож, нове композиторське бачення сакрального музичного монодійного мелосу не лише відродило його з минулого, але й продемонструвало всьому світові його потужний мистецький потенціал.