Oleksandr Kozarenko (1963-2023) Ukrainian composer, pianist, scholar, teacher, public figure

Oleksandr Kozarenko graduated from the Lyudkevych State Music College in Lviv, where he studied piano under Yevhenia Ahroskina and composition under Mykhailo Lemishko. In 1982, Kozarenko attended the piano faculty at the National Music Academy of Ukraine where he studied under Professor Vsevolod Vorobyov. In 1984, he became Laureate of the Lysenko Republican Competition of Pianists, at the same time studied composition at the Conservatory and was a graduate student under Myroslav Skoryk.

Kozarenko had been teaching at the Mykola Lysenko National Music Academy in Lviv since 1992; in 2006-2010, he headed the Department of Music Theory. Since 2010, he had been working at the Ivan Franko National University in Lviv and was a visiting professor at the Ukrainian Free University in Munich.

Kozarenko prepared many monographic concert programs to music by Mykola Lysenko, Borys Lyatoshynskyi and Anatoliy Kos-Anatolskyi. The most important monograph in his musicological work - Ukrainian national musical language: genesis and current trends.

Kozarenko produced music in many genres: symphony, opera, ballet, chamber and instrumental, vocal, and theatrical. His works are part of the current repertoire of many leading Ukrainian artists and orchestras, and are performed on prestigious national and foreign stages. Theatrical elements enhance the emotionality and neo-romanticism of his music. He used contemporary compositional technique to express symbolic data: allusions to ancient biblical and folklore images, appeals to national literary heritage, and referenced to vivid plot-and-image associations. His individual style is clearly manifested in different stage opuses: chamber cantata Pierrot’s Mortal Coil to poems by Mykhailo Semenko, ballet music set to Leopold von Sacher-Masoch’s novel Don Juan of Kolomyia, a melodrama based on Aeschylus’ trilogy Oresteia, the chamber opera Time of Repentance to verses by 17th-18th Ukrainian poets, chamber and instrumental works Concerto Ruteno, Konzertstück, Sonata quasi una fantasia, Sinfonia estravaganza, etc.

Religious themes play an important role in Kozarenko’s works. They are revealed in strictly canonical and paraliturgical forms, in programs for instrumental pieces: Irmologion for strings, Songs to the Mother of God, Oratorio for the Passions of Our Lord Jesus Christ, several liturgies, Ukrainian Requiem for soloists, mixed choir and symphony orchestra. Kozarenko’s music is deeply rooted in national church tradition, and yet is vividly modern thanks to different modes of expression.

Олександр Козаренко (1963-2023) – композитор, піаніст, вчений, педагог, громадський діяч.

Закінчив Львівське державне музичне училище імені Людкевича як піаніст у Євгенії Агроскіної, займався композицією у Михайла Лемішка. У 1982 році Олександр Козаренко вступив на фортепіанний факультет Київської державної консерваторії імені Петра Чайковського (тепер Національна музична академія України імені Петра Чайковського) до професора Всеволода Воробйова, у 1984 році став лауреатом Республіканського конкурсу піаністів імені Миколи Лисенка, паралельно вчився композиції в консерваторії та аспірантурі у Мирослава Скорика.

З 1992 року Олександр Козаренко викладав у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка (тепер Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка), в 2006-2010 роках очолював кафедру теорії музики, з 2010 року працював у Львівському національному університеті імені Івана Франка та був гостьовим професором Українського Вільного університету в Мюнхені.

Олександр Козаренко працював у жанрах симфонічної, оперної, балетної, камерно-інструментальної, вокальної та театральної музики. Його твори міцно увійшли до репертуару ряду провідних колективів та виконавців України, виконуються на престижних національних та зарубіжних сценах. Емоційність, неоромантичність його музики в значній мірі зумовлена домінантою театральності: він написав музику до понад шістдесяти вистав різних театрів. У новітній композиторській техніці його приваблює висловлення з її допомогою багатозначної символіки, він перекидає арки до біблійних, античних, фольклорних образів, звернення до літературної спадщини різних народів та епох будить яскраві сюжетно-картинні асоціації. Індивідуальний стиль митця яскраво проявляється в сценічних опусах: камерній кантаті «П’єро мертво петлює» на вірші Михайля Семенка, балеті за Леопольдом фон Захер-Мазохом «Дон Жуан з Коломиї», мелодрамі за трагедіями Есхіла «Орестея», камерній опері «Час покаяння» на вірші українських поетів ХVII−XVIII століття, в камерно-інструментальних творах «Concerto Ruteno» «Konzertstück» «Sonata quasi una fantasia» «Sinfonia estravaganza» та інших.

Важливе місце в творчості Олександра Козаренка посідає релігійна тематика, що розкривається як в строго канонічних, так і в паралітургічних формах, в програмах інструментальних творів. До названої групи відносяться «Ірмологіон» для струнних, «Богородичні пісні», ораторія «Страсті Господа Бога Нашого, Ісуса Христа», кілька літургій, «Український реквієм» для солістів, мішаного хору й симфонічного оркестру. Ця музика глибинно споріднена з національною церковною традицією, та водночас сучасна й актуальна за комплексом виразових засобів.