Kudryk Borys. Biography

Borys Kudryk (1897, Rohatyn - 1952, Potma station, Dubravlag camp, Mordovia, Russian Federation) - Ukrainian musicologist, composer, teacher, one of the first researchers of Ukrainian church music, editor, publisher, music critic, pianist, music public figure. Author of a thorough monograph "Review of the history of Ukrainian church music" with a systematic presentation of materials from the Kyiv Rus period to the 20-30s of the XX century.

Kudryk lived a tragic fate; he was a victim of a repressive communist regime.
 
His name was undeservedly forgotten for many years.
He was born into a priest's family. He graduated from the Rohatyn Gymnasium, in 1915 he entered the Faculty of Philosophy at the University of Vienna, where he studied musicology and German philology (graduated in 1918). At the same time, he studied musicology, composition, and piano at the Academy of Music with professors Eusebius Mandichevskyi, Guido Adler, Egon Welles, Max Dietz, and others. Since 1926 he worked in Lviv as a teacher of music history and theoretical disciplines at the M. Lysenko Higher Music Institute and in the gymnasium of the Basilian Sisters. Since 1933 he taught the history of Ukrainian church music at the Theological Academy. In the late 20's and 30's, he developed active pedagogical, scientific, and creative activities, set a course on the history of Ukrainian church music, became one of the founders of the Institute of Church Music. Under the guidance of the famous musicologist Adolf Khibinskyi he wrote a dissertation on the history of Galician music of the XIX century and received Doctor of Musicology (1932). He creates several various musical works, participates in concerts as a pianist-accompanist, acts as a lecturer, musicologist, is published in the press as a reviewer and publicist, writes articles about classical composers. In 1937 he published a monograph "Review of the history of Ukrainian church music."
After the occupation of Lviv by Soviet troops (1939), he taught at the Lviv State Conservatory (1939-1941), joined the Union of Composers of the USSR. During the German occupation (1941-1944), he wrote musical reviews in periodicals, collaborated with the Opera House and entertainment theater "Merry Lviv."
Together with the members of this group, he went to Vienna, where after the invasion of Soviet troops (1945), he was arrested and sentenced to 10 years in prison in the Mordovian camps. There he died in 1951.
B. Kudryk's creative work is quite broad. He is the author of choral pieces for various performers (secular and spiritual choral works, including "Our glorious Ukraine," "For the native land," "March," "Liturgy," psalm "Blessed Husband"), instrumental music, string quartet, piano trio, piano, and violin sonatas, rondos, variations, works for violin, cello, piano), arrangements of folk songs, romances, music for dramatic performances, etc.

Listen to music
Слухати музику

Кудрик Борис. Біографія

Кудрик Борис Павлович (1897, м. Рогатин - 1952, станція Потьма, табір Дубравлаг, Мордовія, Російська Федерація) – український музикознавець, композитор, педагог, один з перших дослідників української церковної музики, редактор, видавець, музичний критик, піаніст, музично-громадський діяч. Автор грунтовної наукової праці «Огляд історії української церковної музики» із систематичним викладом матеріалів від Княжої доби до 20–30-х років XX ст.
Творець трагічної долі, жертва репресивного комуністичного режиму, ім’я якого довгі роки було незаслужено забуто.
Народився у сім’ї священника. Закінчив рогатинську гімназію, в 1915 вступив на філософський факультет Віденського університету, де студіював музикознавство та німецьку філологію (закінчив у 1918 р.) Водночас вивчав музикологію, композицію і фортепіано в Музичній академії у професорів Євсевія Мандичевського, Гвідо Адлера, Егона Веллеса, Макса Дітца та ін. З 1926 р. працює у Львові викладачем історії музики й теоретичних дисциплін у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка та в гімназії Сестер Василіянок, а від 1933 р. викладає історію української церковної музики у Богословській Академії. В період кінця 20-х-30-х років розгортає активну педагогічну, наукову і творчу діяльність, зокрема, розробляє курс історії української церковної музики, стає одним з фундаторів Інституту церковної музики. Під керівництвом відомого музиколога Адольфа Хибінського пише дисертацію з історії галицької музики XIX ст. і здобуває звання доктора музикології (1932). Створює цілий ряд різножанрових музичних творів, бере участь у концертах як піаніст-акомпаніатор, виступає як лектор-музикознавець, публікується у пресі як рецензент і публіцист, пише статті про світових композиторів-класиків. В 1937 р. видає монографію «Огляд історії української церковної музики».

Після окупації Львова радянськими військами (1939) викладає у Львівській державній консерваторії (1939-1941), вступає до Спілки радянських композиторів СРСР. Під час німецької окупації (1941-1944) пише музичні рецензії у періодичні видання, співпрацює з Оперним театром та розважальним театром малих форм «Веселий Львів». Разом з учасниками цього колективу виїжджає до Відня, де після вторгнення радянських військ (1945) його заарештовують і засуджують на 10 років ув’язнення в мордовських таборах, де він і помирає в 1952 р.

Творчий доробок Б. Кудрика доволі широкий, як композитор він звертався до різних жанрів, дотримуючись головно пізньоромантичного канону. Він автор хорових творів для різного складу виконавців (світські та духовні хорові твори, зокрема «Наша славна Україна», «За рідний край», «Похід», «Літургію», псалом «Блажен муж»), інструментальна музика (струнний квартет, фортепіанне тріо, фортепіанні та скрипкові сонати, рондо, варіації, твори для скрипки, віолончелі, фортепіано), обробки народних пісень, солоспіви, музика до драматичних спектаклів та ін.

Література:
Толошняк Н. Музично-теоретична спадщина Бориса Кудрика // Матеріали до мистецтвознавства. Київ, 2002. С. 93–95.
Ясіновський Ю. Борис Кудрик – дослідник і композитор церковної музики // Калофωnia: Наук. зб. з історії церк. монодії та гимнографії. Львів, 2004. С. 285.