Borys Kudryk (b.1897, Rohatyn - d.1952, Potma, Dubravlag penal colony, Mordovia, Russian Federation) 
Ukrainian musicologist, composer, pedagogue, one of the first researchers of Ukrainian church music, editor, publisher, music critic and pianist. In his Survey of Ukrainian Church Music, published in 1937, Kudryk presented material dating from the princely period of Kyivan Rus to the 1920s-30s. 

Borys Kudryk was born into a priest’s family. He graduated from Rohatyn Gymnasium, and in 1915, he enrolled in the Faculty of Philosophy at the University of Vienna, where he studied musicology and German philology. He graduated in 1918. At the same time, he studied musicology, composition and piano at the Academy of Music under professors Eusebius Mandichevskyi, Guido Adler, Egon Wellesz, Max Dietz, and others. In 1926, he began working in Lviv as a teacher of music history and theory at the Mykola Lysenko Higher Institute of Music and at the gymnasium of the Basilian Sisters. In 1933, he taught the history of Ukrainian church music at the Greek Catholic Theological Academy. In the late 1920s and 30s, Kudryk was actively involved in teaching, research and composition, devoting most of his time to the study of Ukrainian church music and to the establishment of the Institute of Church Music in Lviv. Under the guidance of the famous musicologist Adolf Khibinskyi, Kudryk wrote a dissertation on the history of 19th century Galician music (Halychyna) and received a Doctor of Musicology Degree in 1932. He continued to write music, performed as a piano accompanist, worked as lecturer and musicologist, and wrote critical reviews and essays about classical composers in the local press. 

Borys Kudryk’s compositions encompass a broad field of musical genres. He wrote choral pieces (secular and spiritual choral works, including Our Glorious Ukraine; For our native land; The March; Liturgy; a psalm Blessed is the Man), instrumental compositions (for string quartets and piano trios; piano and violin sonatas, rondos, variations; works for violin, cello and piano), folk song arrangements, romances, music for dramatic performances, etc.

• Translated by Lydia Eliashevsky-Replansky and Christine Eliashevsky-Chraibi (Euromaidan Press)
• Text created by Galician Music Society experts: Lyubov Kiyanovska, Teresa Mazepa, Natalia Syrotynska

Кудрик Борис Павлович (1897, м. Рогатин - 1952, станція Потьма, табір Дубравлаг, Мордовія, Російська Федерація) – український музикознавець, композитор, педагог, один з перших дослідників української церковної музики, редактор, видавець, музичний критик, піаніст, музично-громадський діяч. Автор грунтовної наукової праці «Огляд історії української церковної музики» із систематичним викладом матеріалів від Княжої доби до 20–30-х років XX ст.

Творець трагічної долі, жертва репресивного комуністичного режиму, ім’я якого довгі роки було незаслужено забуто.

Народився у сім’ї священника. Закінчив рогатинську гімназію, в 1915 вступив на філософський факультет Віденського університету, де студіював музикознавство та німецьку філологію (закінчив у 1918 р.) Водночас вивчав музикологію, композицію і фортепіано в Музичній академії у професорів Євсевія Мандичевського, Гвідо Адлера, Егона Веллеса, Макса Дітца та ін. З 1926 р. працює у Львові викладачем історії музики й теоретичних дисциплін у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка та в гімназії Сестер Василіянок, а від 1933 р. викладає історію української церковної музики у Богословській Академії. В період кінця 20-х-30-х років розгортає активну педагогічну, наукову і творчу діяльність, зокрема, розробляє курс історії української церковної музики, стає одним з фундаторів Інституту церковної музики. Під керівництвом відомого музиколога Адольфа Хибінського пише дисертацію з історії галицької музики XIX ст. і здобуває звання доктора музикології (1932). Створює цілий ряд різножанрових музичних творів, бере участь у концертах як піаніст-акомпаніатор, виступає як лектор-музикознавець, публікується у пресі як рецензент і публіцист, пише статті про світових композиторів-класиків. В 1937 р. видає монографію «Огляд історії української церковної музики».

Після окупації Львова радянськими військами (1939) викладає у Львівській державній консерваторії (1939-1941), вступає до Спілки радянських композиторів СРСР. Під час німецької окупації (1941-1944) пише музичні рецензії у періодичні видання, співпрацює з Оперним театром та розважальним театром малих форм «Веселий Львів». Разом з учасниками цього колективу виїжджає до Відня, де після вторгнення радянських військ (1945) його заарештовують і засуджують на 10 років ув’язнення в мордовських таборах, де він і помирає в 1952 р.

Творчий доробок Б. Кудрика доволі широкий, як композитор він звертався до різних жанрів, дотримуючись головно пізньоромантичного канону. Він автор хорових творів для різного складу виконавців (світські та духовні хорові твори, зокрема «Наша славна Україна», «За рідний край», «Похід», «Літургію», псалом «Блажен муж»), інструментальна музика (струнний квартет, фортепіанне тріо, фортепіанні та скрипкові сонати, рондо, варіації, твори для скрипки, віолончелі, фортепіано), обробки народних пісень, солоспіви, музика до драматичних спектаклів та ін.


Над текстом працювали експертки Галицького Музичного Товариства: Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська

Література:
Толошняк Н. Музично-теоретична спадщина Бориса Кудрика // Матеріали до мистецтвознавства. Київ, 2002. С. 93–95.
Ясіновський Ю. Борис Кудрик – дослідник і композитор церковної музики // Калофωnia: Наук. зб. з історії церк. монодії та гимнографії. Львів, 2004. С. 285.