The Ukrainian Live Classic app features the Symphony in E minor (1951) by Borys Kudryk, a Ukrainian composer whose life was tragically cut short in a camp for political prisoners in 1952. The work, which he managed to create just a few months before his death, became his spiritual testament and musical salvation. In the Soviet system, Kudryk’s surname was removed from musical life. His symphony is an example of “music that should not have existed.” And at the same time, it is an artifact of the era: a sound testimony to a repressed culture, a symbol of the resilience of the individual, art, and the Ukrainian spirit.

Despite the camp conditions, the work is full of inner light, sincerity, and naive, almost childlike faith in goodness, inherent in many of Kudryk’s works. The sound of his Symphony is not despair, but deep humanity, echoing Schubert’s late symphonies. At the same time, the symphony is replete with Ukrainian folk intonations, including the use of the Hutsul mode, broad and sing-song melodies, and is distinguished by its logical and organic construction. This is music in which the composer not only remains true to himself but also creates a space of silence, beauty, and dignity in horror.

As you know, artists experience personal and social upheavals much more subtly, the shades and reflections of which are necessarily reflected in their work in a more explicit or hidden embodiment. But without knowing the context of the writing of the Symphony in E minor, one might think that it was created by a completely happy person, free in his manifestations and desires, not a prisoner of the Mordovian camps. The subconscious is the source of associations, unexpected images and connections, as well as a reservoir for impulses, internal conflicts, and dreams – all that breaks through into creativity even without a clear intention. In the case of Borys Kudryk, it can be assumed that it was the subconscious that saved him from complete destruction in the camp: in conditions of physical and intellectual isolation music became a form of survival, the embodiment of that inner child that lived in him beyond the control of the system.

Written in pencil in a homemade notebook, this work is not completely finished (there are gaps in the manuscript, the last bars are missing). But this is precisely its strength and uniqueness: in every note you can feel the struggle for the right to be, for the right to sound. After more than half a century of silence, the symphony was first performed in 2019 in Chernivtsi, and today, thanks to Ukrainian Live Classic, it can be heard by even more people around the world.

Performed by:
Academic Symphony Orchestra of the Chernivtsi Regional Philharmonic.
Conductor – Yosyp Sozanskyi.
2019, recording of the premiere performance.

У додатку Ukrainian Live Classic звучить Симфонія мі мінор (1951) Бориса Кудрика, українського композитора, життя якого трагічно обірвалось у таборі для політичних в’язнів у 1952 році. Твір, який він встиг створити буквально за кілька місяців до смерті, став його духовним заповітом і музичним порятунком. У радянській системі прізвище Кудрика було вилучене з музичного життя. Його симфонія – приклад «музики, яка не повинна була існувати». І водночас — це артефакт доби: звукове свідчення репресованої культури, символ стійкості особистості, мистецтва та українства.

Незважаючи на табірні умови, твір сповнений внутрішнього світла, щирості та наївної, майже дитячої віри в добро, притаманних для багатьох творів Кудрика. У звучанні його Симфонії – не відчай, а глибока людяність, що перегукується з пізніми симфоніями Шуберта. Разом з тим симфонія рясніє українськими народними інтонаціями, у тому числі з використанням гуцульського ладу, широкими й розспівними мелодіями, вирізняється логічністю і органічністю побудови. Це музика, в якій композитор не лише залишається вірним собі, але й створює простір тиші, краси й гідності посеред жаху.

Як відомо, митці значно тонше переживаються особисті й суспільні потрясіння, відтінки й рефлексії яких обовʼязково знаходять свої відображення у їхній творчості у більш явному чи прихованому втіленні. Та не знаючи контексту написання Симфонії мі мінор, можна подумати що її створила цілковито щаслива, вільна у своїх проявах та бажаннях людина, а не вʼязень мордовських таборів. Джерелом асоціацій, неочікуваних образів і зв’язків, а також резервуаром для імпульсів, внутрішніх конфліктів, снів є підсвідомість – це все те, що проривається у творчість навіть без чіткого наміру. У випадку Бориса Кудрика, можна припустити, що саме підсвідоме врятувало його від повного знищення у таборі: в умовах фізичної та інтелектуальної ізоляції музика стала формою виживання, втіленням тієї внутрішньої дитини, яка жила в ньому поза контролем системи.

Писаний олівцем у саморобному зошиті, цей твір не є цілковито завершеним (в рукописі є пропуски, відсутні останні такти). Але саме в цьому його сила й унікальність: у кожній ноті відчувається боротьба за право бути, за право звучати. Після понад пів століття мовчання симфонія вперше була виконана в  2019 році в Чернівцях, і сьогодні, завдяки Ukrainian Live Classic, її може почути кожен.

Виконавці: Академічний симфонічний оркестр Чернівецької обласної філармонії. Дириґент – Йосип Созанський. 2019 рік, запис премʼєрного виконання.

Джерела:
Морозова Л. Нелегальна музика. Борис Кудрик.