Oleh Kyva. Chamber Cantata No. 3, words by Pavlo Tychyna is one of the most expressive tragic works in Ukrainian vocal-symphonic music of the late 20th century. Its three parts are based on poems from different years — Autumn is so sweet (1921), Open the doors (1918), and I am calling you (1965) — and are joined by the compositional principle of attacca. Hence, the dramaturgy unfolds as a continuous inner monologue. The history of its creation is unusual: Kyva began “from the end” — first composing the finale That garden. He had earlier used this music as part of the soundtrack for Vasyl Viter’s film Clarinets of Tenderness, dedicated to Tychyna.

The cantata resonates with deep layers of national memory. The first part, connected with the famine of 1921–1922, breathes restrained sorrow: the arioso-declamatory singing recalls lament-like dumy, while the transparent orchestral texture intensifies the tragic subtext. The second part, Open the doors, releases the energy of the historical catastrophe of the 1917 revolution — the orchestra’s stern ostinato march and the dramatized declamation of the soloist build a sense of inevitable evil. The finale, That garden, is an epilogue-catharsis: confessional intonation, steady triplet oscillations, “silvery” timbrel reflections, echoes of lament motifs, and dissolving orchestral strokes complete the journey from memory to revelation.

In this version for mezzo-soprano and symphonic orchestra, the work reveals a broad range of dynamic contrasts and a vivid timbral palette. The recording presents Kyva as a composer of profound emotional intonation, where personal experience grows into a universal meaning — about humanity, time, and the responsibility to remember.

Олег Кива. Камерна кантата №3 на слова Павла Тичини – одна з найвиразніших трагічних сторінок української вокально-симфонічної музики кінця ХХ століття. Три частини кантати написані на вірші різних років – "Осінь така мила" (1921), "Одчиняйте двері" (1918) та "Я кличу тебе" (1965) – і з’єднані композиційним принципом attacca, тож драматургія розгортається як безперервний внутрішній монолог. Історія створення нетипова: композитор почав "із кінця" – спершу написав фінал "Той сад". Його музику Кива раніше використав як звукоілюстрацію до фільму Василя Вітера "Кларнети ніжності", присвяченого Тичині.

У кантаті відчутний глибинний пласт національної пам’яті. Перша частина, пов’язана з темою голоду 1921–1922 років, сповнена стриманої скорботи: аріозно-декламаційний спів нагадує думні заплачки, а прозора оркестрова фактура підсилює трагічний підтекст. Друга частина, "Одчиняйте двері", вивільняє енергію історичної катастрофи революції 1917 року – суворий остинатний крок оркестру й драматична декламація солістки створюють відчуття невідворотності зла. Фінал, "Той сад", – катарсис-епілог: сповідальна інтонація, тріольні коливання, "сріблясті" відблиски тембру, відлуння ламентозних мотивів і "танучі" удари оркестру замикають шлях від пам’яті до прозріння.

У версії для меццо-сопрано і симфонічного оркестру твір відкриває простір масштабних динамічних контрастів і виразну палітру тембрів. Запис розкриває Киву як композитора глибокої емоційної інтонації: тут особистий досвід зростає до універсального сенсу – про людину, час і відповідальність пам’ятати.

Виконавці: Зоряна Кушплер – меццо-сопрано; Академічний симфонічний оркестр Луганської обласної філармонії; Іван Остапович – диригент.
Аудіо: Андрій Мокрицький, Володимир Пунько.  Компакт-диск “Ukrainian Intermezzo” (Gramola, 2023).

Джерело: Г. Луніна. Передмова до нотного видання Камерної кантати №3.