History's ability to repeat itself is amazing. It seems that humanity will go in circles until it realizes and corrects its fatal mistakes. A bloody war is again raging in our country just the same as when the genius composer Borys Lyatoshynskyi wrote his Ukrainian Quintet (1942, second edition – 1945). Once again, we fight for our right to live, freedom, and identity. Our connection with the Motherland is strengthened, and the desire for self-identification is awakened and affirmed - as if this native land itself gives us the strength we need to fight.

Lyatoshynskyi wrote the four-part work for string quartet and piano while being evacuated. By the way, he definitely felt "not at home" there. In this period, in addition to the Quintet, the composer wrote several works of various genres on Ukrainian themes: String Quartet No. 4, Suite on Ukrainian folk themes, romances to the words of Maksym Rylskyi and Volodymyr Sosyura, almost a hundred arrangements of Ukrainian folk songs. Nostalgia and longing for Kyiv, which was in the midst of wartime events, determined the special drama and epic nature of these works. But in the Ukrainian Quintet, there is no place for tragedy. The forces of light and unity defeat the darkness of evil.

Ukrainian quintet op. 42 is a work perfected in terms of form and dramaturgy, one of the most famous chamber and instrumental pieces by Borys Lyatoshynskyi. Throughout his life, the composer defended the right to individuality and was repeatedly criticized and accused of "formalism". Lyatoshynskyi, as a teacher, often defended his students from such accusations. The fact that the Ukrainian quintet is a masterpiece of the world musical culture of the 20th century was recognized even by the Soviet "top": Lyatoshynskyi was awarded the first State Prize for the piece. Despite the high level of complexity, the Quintet was performed repeatedly in Ukraine and abroad. The complexity of texture, technical difficulties, flexible opportunities for interpretation, and musicians` self-expression, a whole complex of musical ideas do not scarry performers, but, on the contrary, captivate them again and again.

Здатність історії повторюватись – дивовижна. Здається, людство ходитиме по колу доти, доки не збагне й не виправить своїх фатальних помилок. Як і в рік написання геніальним Борисом Лятошинським Українського квінтету (1942, друга редакція – 1945), в нашій країні знову точиться кровопролитна війна. Знову ми щосили тримаємося за своє, виборюємо право на свободу і просто на життя. Посилюється наш зв’язок з Батьківщиною, пробуджується і стверджується прагнення до самоідентифікації – ніби це рідна земля сама дає нам необхідну для боротьби силу.

Чотиричастинний твір для струнного квартету і фортепіано Лятошинський писав, перебуваючи в евакуації. Там, до слова, він точно почувався “не вдома”. У цей період, крім Квінтету, композитором написана низка різножанрових творів, просякнутих українськими темами: Струнний квартет №4, Сюїту на українські народні теми, романси на слова Максима Рильського і Володимира Сосюри, майже сотню обробок українських народних пісень. Ностальгія і туга за Києвом, що саме перебував у вирі воєнних подій, зумовила особливий драматизм та епічність цих творів. Та в Українському квінтеті немає місця для трагедії приреченості. Сили світла та єдності перемагають темряву зла.

Український квінтет ор. 42 – довершений за формою та драматургією твір, один з найвідоміших камерно-інструментальних композицій Бориса Лятошинського. Усе своє творче життя композитор відстоював право на індивідуальність, не раз піддавався критиці і звинуваченням у “формалізмі”. Лятошинський-педагог від подібних закидів часто захищав і своїх студентів. Але те, що Український квінтет є шедевром світової музичної культури ХХ століття визнала навіть радянська “верхівка”: за твір Лятошинський був удостоєний першої Державної премії. Попри високий рівень складності, Квінтет неодноразово звучав в Україні та за кордоном. Складність фактури, технічні труднощі, гнучкі можливості для інтерпретації і самовираження музикантів, цілий комплекс музичних ідей не відштовхують виконавців, а, навпаки, захоплюють їх знову й знову.

Виконавці: Іван Пахота – фортепіано, Лідія Футорська – скрипка, Андрій Чайковський – скрипка, Марта Карапінка – альт, Віктор Рекало – віолончель.