Annotation ill be published soon.

Lyudkevych`s compositional language is unique. 
 

Listen to music

Слухати музику

Виконавці: Collegium Musicum Ensemble
(сопрано - Наталія Ключинська, альт - Інна Торбич, тенор, читець - Володимир Пунько, диригент, баритон - Віктор Пилипишин, бас - Тарас Мельник).

Збірник літургійних пісень 

Людкевич Станіслав

Обрядам більшості релігій властива наявність музичного (звукового) супроводу. Унікальний пласт музичної культури, який породила християнська традиція, важко порівняти із будь-яким іншим історично-мистецьким явищем. Будучи обов’язковим атрибутом богослужіння, церковна музика розвивалась одночасно самобутнім шляхом, а також у тісній взаємодії з музичними тенденціями певної епохи, потребам слухачів-парафіян і безпосередньо церкви. Свята Літургія — найважливіше богослужіння християн східного обряду, в центрі якого звершується Таїнство Євхаристії. Вагому частину Служби Божої відведено музиці, і зовсім недарма. Хоровий спів на Службі виконує одразу кілька надважливих функцій, такі як музичне оздоблення ритуального дійства, комунікація з прихожанами, часто, співана молитва від імені всіх присутніх людей, тлумачення й емоційне підсилення змісту релігійних текстів.

Чуттєву сторону людської природи покликана пробудити музика “Літургії” Станіслава Людкевича. Композитор створює широку емоційну палітру, здатну торкнутися кожного серця, відкрити і розчулити душу, налаштувати слухача на щиру молитву і засвідчити Божу силу через неповторне звучання голосів виконавців.
Людкевич добре знав хорову справу, адже довгий час співпрацював із хоровими товариствами “Боян”, “Бандурист”, “Сурма”. Саме Станіслав Пилипович запропонував відкрити у Львові Інститут церковної музики (де згодом і викладав) за підтримки Андрея Шептицького, оскільки вважав вивчення церковного співу дуже важливим. «Літургія», упорядкована Станіславом Людкевичем була надрукована 1922 року та отримала схвалення у церковному колі Галичини. Зокрема, цінним твір вважав Федір Сташинський, який був секретарем митрополита Андрея. У своїй збірці Людкевич представив літургію не тільки і не стільки як елемент церковної обрядовості, а як спільну справу (грец. λειτουργία — «служіння», «спільна справа»), що є виявом єдності людей у досягненні спільної мети.

Це втілилось у структурі циклу, що поєднав у собі мотиви народних пісень, давню традицію українського церковного співу та музичні фрагменти із творів слов’янських композиторів (українців Дмитра Бортнянського, Михайла Вербицького, Івана Кипріяна, Миколи Лисенка, Віктора Матюка та чехів Алойза Нанке і Вінкента Серсавіє). Також цікаво, що творчу спадщину Бортнянського у жанрі духовної музики, зокрема, її національний український компонент Людкевич досліджував у своїх численних музикознавчих працях.

У “Літургії” поруч із прагненням до простоти і прозорого ансамблевого звучання помічаємо активне використання динамічних прийомів і перемінної фактури. Станіслав Людкевич вдало поєднує романтичну музичну мову, український мелос й автентичні церковні розспіви. Гідну увагу приділяє навіть мелодизації реплік священника та диякона. Попри загальну ідейну єдність у “Літургії” трапляються й контрастні розділи, які створюють неперевершене звукове багатство.

Текст: Вікторія Антошевська