The rituals of almost every country include musical (sounding) accompaniment. The unique part of musical culture that created Christian traditions is hard to compare with any historical and artistic phenomenon. As church music was an obligatory attribute of church worship, it developed simultaneously in an original way, but also closely connected with music tendencies of a certain era, needs of parishioners and the church itself.  The Holy Liturgy is the most important worship of the Christians of the eastern rite, which is finished by the Eucharist Sacrament in the main role. The ponderable part of the Liturgy is given to music, and it is for good reason.  A choral singing carries out several crucial functions at once, such as: a musical decoration of ritual action, communication with parishioners, usually, a prayer that is sung on behalf of those who are present, explanation and emotional intensification of the content of religious texts.
The "Liturgy" of Stanislav Liudkevych is written to wake up the sensual part of human nature. The composer creates wide emotional spectrum that is able to touch and open everyone's heart and soul, prepare the listener for a sincere prayer and testify God's power due to unique sounding of performers' voices. Liudkevych knew a lot about how the choir due to a long-term cooperation with choral fellowships "Boyan", "Banduryst", "Surma". It was Stanislav Pylypovych who suggested opening an Institute of church music (where he taught the students soon) with support of Andrei Sheptytskyi in Lviv, because he believed that teaching choral singing was very important.

"Liturgy", that was set in order by Stanislav Liudkevych, was printed in 1922 and was approved by a church circle of Galicia. Fedir Stashynskyi, who was the secretary of Metropolitan Andrei Sheptytskyi, believed that this composition was very valuable. In his collection, Liudkevych represented Liturgy not only as an element of church ritualism, but also as an common issue  (Greek: λειτουργία - "service", "common issue") that makes people unite to achieve a common goal. It was embodied in a structure of the series that combined the motives of folk songs, an old tradition of Ukrainian church singing and fragments from the compositions of Slavic composers (Ukrainians Dmytro Bortnianskyi, Mykhailo Verbytskyi, Ivan Kyprian, Mykola Lysenko, Viktor Matiuk and Czechs Alois Nanke and Vinkent Sersaviye. It is also interesting to know that Liudkevych researched an artistic heritage of Bortnianskyi in the genre of sacred music in many of his musicological works, in particular, its national Ukrainian component. In "Liturgy", we can notice both striving to simplicity, clear assembly sound and using of dynamic methods, variable texture. Stanislav Liudkevych successfully combines romantic musical language, Ukrainian melos and authentic church chants. He even pays attention to melodising  the lines of the priest and deacon. Even though "Liturgy" shows us ideological unity, sometimes we can find contrasting parts that create excellent sounding richness.

Обрядам більшості релігій властива наявність музичного (звукового) супроводу. Унікальний пласт музичної культури, який породила християнська традиція, важко порівняти із будь-яким іншим історично-мистецьким явищем. Будучи обов’язковим атрибутом богослужіння, церковна музика розвивалась одночасно самобутнім шляхом, а також у тісній взаємодії з музичними тенденціями певної епохи, потребам слухачів-парафіян і безпосередньо церкви. Свята Літургія — найважливіше богослужіння християн східного обряду, в центрі якого звершується Таїнство Євхаристії. Вагому частину Служби Божої відведено музиці, і зовсім недарма. Хоровий спів на Службі виконує одразу кілька надважливих функцій, такі як музичне оздоблення ритуального дійства, комунікація з прихожанами, часто, співана молитва від імені всіх присутніх людей, тлумачення й емоційне підсилення змісту релігійних текстів.

Чуттєву сторону людської природи покликана пробудити музика “Літургії” Станіслава Людкевича. Композитор створює широку емоційну палітру, здатну торкнутися кожного серця, відкрити і розчулити душу, налаштувати слухача на щиру молитву і засвідчити Божу силу через неповторне звучання голосів виконавців.

Людкевич добре знав хорову справу, адже довгий час співпрацював із хоровими товариствами “Боян”, “Бандурист”, “Сурма”. Саме Станіслав Пилипович запропонував відкрити у Львові Інститут церковної музики (де згодом і викладав) за підтримки Андрея Шептицького, оскільки вважав вивчення церковного співу дуже важливим. «Літургія», упорядкована Станіславом Людкевичем була надрукована 1922 року та отримала схвалення у церковному колі Галичини. Зокрема, цінним твір вважав Федір Сташинський, який був секретарем митрополита Андрея. У своїй збірці Людкевич представив літургію не тільки і не стільки як елемент церковної обрядовості, а як спільну справу (грец. λειτουργία — «служіння», «спільна справа»), що є виявом єдності людей у досягненні спільної мети.

Це втілилось у структурі циклу, що поєднав у собі мотиви народних пісень, давню традицію українського церковного співу та музичні фрагменти із творів слов’янських композиторів (українців Дмитра Бортнянського, Михайла Вербицького, Івана Кипріяна, Миколи Лисенка, Віктора Матюка та чехів Алойза Нанке і Вінкента Серсавіє). Також цікаво, що творчу спадщину Бортнянського у жанрі духовної музики, зокрема, її національний український компонент Людкевич досліджував у своїх численних музикознавчих працях.

У “Літургії” поруч із прагненням до простоти і прозорого ансамблевого звучання помічаємо активне використання динамічних прийомів і перемінної фактури. Станіслав Людкевич вдало поєднує романтичну музичну мову, український мелос й автентичні церковні розспіви. Гідну увагу приділяє навіть мелодизації реплік священника та диякона. Попри загальну ідейну єдність у “Літургії” трапляються й контрастні розділи, які створюють неперевершене звукове багатство.

Текст: Вікторія Антошевська